Об'єктами процентного-ризику торговельної книги є процентні боргові цінні папери та деривативи — свопи. Ризиком вважається ймовірність виникнення втрат банку через зменшення вартості таких цінних паперів внаслідок погіршення фінансового стану емітента або зниження процентної ставки доходу. Згідно з підходом Базельського комітету, процентний ризик торговельної книги поділяється на спеціальний та загальний. Спеціальний ризик — це ризик негативної зміни вартості певного цінного паперу через фактори, які стосуються його емітента. При цьому не дозволяється групування цінних паперів за емітентами, тільки в розрізі емісій, які, зазвичай, відрізняються своїми умовами. Спеціальний ризик оцінюється шляхом поділу всіх цінних паперів торговельної книги на три категорії: 1) державні — цінні папери центральних та місцевих органів влади; 2) допущені — цінні папери, емітовані підприємствами державного сектора, міжнародними банками, та інші папери з високим рейтингом; 3) інші — всі ті, що не увійшли до двох попередніх груп. Вимога до капіталу під спеціальний ризик визначається як сума добутків поточної ринкової вартості цінних паперів та вагових коефіцієнтів ризику, наведених у табл.6.
184
Т.П.Гудзь
Таблиця 6. Оцінка спеціального процентного ризику за положеннями Базеля-ІІ За змістом методика оцінки спеціального процентного ризику аналогічна підходу зважування на вагові коефіцієнти ризику, що робить її досить зрозумілою. Методика оцінки загального процентного ризику торговельної книги характеризується певним рівнем складності. По-перше, вона передбачає використання двох прийомів — методу строку до погашення та методу дюрацій, які відрізняються базою даних. Перший використовує за основу ринкову вартість позицій, а другий базується на відносній чутливості ціни позицій до зміни ставки процента. По-друге, метод строку до погашення передбачає дві хронологічні шкали: одна для паперів зі ставкою купона 3% річних та більше, друга — для паперів з нижчим рівнем доходності, ніж 3% на рік. У кожній шкалі виділяється три зони, кожна з яких поділяється на кілька часових періодів, з притаманними їм коефіцієнтами ризику (додаток Л). Методика оцінки загального ризику проходить у три етапи. На першому визначаються довгі та короткі позиції для кожної групи цінних паперів та для кожного часового періоду. Довгі позиції банку — це наявні активи або зобов'язання викупити такі активи (наприклад, викуп
Банківський нагляд
185
облігацій власного боргу банку). Короткі позиції — це зобов'язання продати активи (наприклад, цінні папери у торговому портфелі банку). При цьому фінансові інструменти з фіксованою ставкою розподіляються за строком до їх погашення, а ті, що з плаваючою ставкою, — за терміном оферти, тобто часом до зміни процента. Позиції з протилежними знаками, які припадають на один часовий період, не можуть бути згорнутими. Після визначення обсягу позицій зі збереженням знаку проводиться їх зважування на коефіцієнти ризику. Третій етап передбачає визначення дисбалансів. Вертикальний дисбаланс визначається лише для тих часових періодів, у яких одночасно присутні позиції з протилежним знаком. Це дає змогу врахувати ймовірні втрати від розриву позицій та базисний ризик. Для розрахунку вертикального дисбалансу береться 10% від перекритої позиції, тобто меншої величини за модулем. Надалі використовується чиста позиція (довга мінус коротка) кожного часового періоду з урахуванням знака. Внутрізональний (горизонтальний) дисбаланс підлягає визначенню в межах однієї зони, коли в ній присутні позиції різних часових періодів з протилежними знаками. Цей дисбаланс розраховується як 30% (для зони І — 40%) від перекритої позиції. В подальших обчисленнях береться чиста позиція кожної зони з урахуванням знака. Горизонтальний дисбаланс між сусідніми зонами визначається лише тоді, коли у двох сусідніх зонах (І та II або ІҐ та III) є позиції з протилежним знаком. Він розраховується як 40% від перекритої позиції. Горизонтальний дисбаланс між віддаленими зонами визначається за наявності у І та III зонах позицій з протилежним знаком в обсязі 100% перекритої позиції. Чиста позиція між сусідніми та віддаленими зонами не визначається. Загальний процентний ризик торговельної книги визначається як сума всіх вимог до капіталу, визначених
186
Т.П.Гудзь
на кожному з етапів. Мінімально необхідна величина регулятивного капіталу для покриття процентного ризику торговельної книги дорівнює сумі вимог до капіталу під спеціальний та загальний ризик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Процентний ризик» з дисципліни «Банківський нагляд»
