Сутність та завдання нагляду за системою ризик-менеджменту банку
Ризики повинні адекватно вимірюватися та передбачатися банками з метою їх ефективного контролю. Наявність дієвого ризик-менеджменту банку — це запорука його стабільності, а відтак і конкурентоспроможності, привабливості для інвесторів, високого рівня міжнародного рейтингу. Одним із найважливіших завдань, що стоять перед банківським наглядом, є контроль за реалізацією внутрішньобанківської політики управління ризиками та оцінка адекватності системи ризик-менеджменту у банку. На банківський нагляд покладається завдання контролю за ризиком банківської системи в цілому на основі оцінки індивідуальних показників банків. При цьому методологія нагляду за банківськими ризиками повинна бути: — динамічною, оскільки підвищення рівня ризику несуть у собі нові банківські продукти; — інтегрованою, тобто враховувати взаємовідносини банківських установ з іншими фінансовими установами, їх активність на міжнародному фінансовому ринку; — оперативною — оскільки притаманна банківським операціям висока швидкість може провокувати концентрацію ризиків за короткий проміжок часу. На сьогодні вітчизняним банківським законодавством не передбачено обов'язкові норми організації систем ризик-менеджменту. Постановою Правління Національного банку №361 від 02.08.2004 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України, однак вони мають рекомендаційний характер. Тому існуюча в більшості
Банківський нагляд
163
вітчизняних банків система управління ризиками є формальною і не наділеною достатніми повноваженнями, щоб бути дієвою. Водночас постає питання, чи потрібно взагалі зобов'язувати банки щодо організації системи ризик-менед-жменту? Адже запровадження мінімальних пруденційних норм щодо ризик-менеджменту в банках зовсім не означає отримання реальної користі. Вона з'явиться тільки тоді, коли організація такої системи буде свідомим власним рішенням банків. Тому нагляд має стимулювати роботу банків зі створення та впровадження ефективних систем менеджменту. Нині в Україні налічується близько 10-15 банків, які усвідомили необхідність системного підходу до управління ризиками, створили відповідну службу та надали повноважень, що дають їй змогу брати участь у вирішенні важливих питань діяльності банку. Перевіряючи якість системи ризик-менеджменту банку, інспектор має звернути увагу на таке: 1. Наявність та зміст відповідних внутрішньобанків-ських положень, затверджених Спостережною радою, щодо організації системи ризик-менеджменту банку: місія; мета, завдання та стратегія роботи банку щодо управління ризиками; концепції управління ризиками в банку; політика щодо управління окремими категоріями ризиків та бізнес-плани їх упровадження; регламентні документи колегіальних органів, функціональних та територіальних підрозділів, посадові інструкції, ліміти та повноваження. 2. Структура служби ризик-менеджменту та бізнес -процеси зворотного зв'язку з іншими підрозділами банку та його керівництвом (Спостережною радою та Правлінням банку) 3. Чи забезпечено системний підхід в організації управління ризиками, тобто повнота включення всіх важли-
164
Т.П.Гудзь
вих підрозділів (у тому числі спостережної ради та правління банку) до роботи ризик-менеджменту? 4. Як проведений розподіл функцій ризик-менеджменту між різними відділами та вищим керівництвом банку? 5. Кваліфікація персоналу, який безпосередньо займається управлінням ризиками. 6. Як класифіковані банківські ризики, наскільки широкий спектр ризиків приймається до уваги банком у процесі роботи? 7. Чи забезпечена повнота і достовірність інформаційної бази для визначення банківських ризиків? 8. Чи має банк розроблені плани дій щодо можливих сценаріїв розвитку діяльності банку під впливом ризиків? 9. Якими заходами забезпечується уникнення будь-якого конфлікту між приватними інтересами керівників і працівників банку та комерційними інтересами банку? 10. Які технології, підходи використовуються банком для оцінки різних видів ризиків? Які системи автома тизації управління ризиками функціонують і наскільки вони є дієвими, чи об'єктивні їх результати? Провідні західні технічні продукти щодо аналізу ризиків (наприклад, SAS Risk management) є досить ціними для вітчизняних банків. Адаптація тільки трьох компонентів SAS Risk management щодо оцінки кредитного, ринкового та операційного ризику коштує близько мільйона доларів і триватиме в межах трьох років. Тому банки надають перевагу вітчизняним програмним продуктам, що розробляються як самими банками, так і спеціалізованими фірмами. Для створення повноцінної автоматизованої системи управління ризиками необхідно два компоненти: 1) операційний день банку (ОДБ) як інформаційна основа щодо появи та кількісного виміру факторів ризику. Крім того, ця система повинна проводити оцінку окремих індивідуальних ризиків (наприклад, ризик за
Банківський нагляд
165
кожним позичальником), гарантувати заповнення всіх необхідних даних, які характеризують ризик-фактори, а також відображати поточне дотримання лімітів; 2) система підтримання прийняття рішень (СППР), яка є накопичувальною базою даних з комплексною аналітичною обробкою. Саме в СППР повинен проходити розрахунок показників, що характеризують окремі види банківських ризиків, проводитися прогноз розвитку факторів ризику та їх впливу на діяльність банку. Важливим питанням є взаємодія цих двох блоків. Якщо в ОДБ не буде введена необхідна важлива для оцінки ризиків інформація, то об'єктивність розрахунків проведених СППР буде низькою, а, відповідно, прийняті рішення — неадекватними. Наприклад, для оцінки ризику ліквідності потрібна інформація про дати укладення та завершення дії договорів. Проте все ще існують ОДБ, де поля «дата початку» і «дата завершення» договору не обов'язкові до заповнення. Інший приклад - ситуація із процентним ризиком. Відомо, що банки користуються компенсаційною схемою низьких кредитних ставок за рахунок різних комісій. І якщо відомості про ці комісії не враховуються, то програма не визначить реальну ефективну ставку процента за кожним позичальником. Отже якість (повнота, достовірність) інформаційної основи ОДБ — це головний фактор якості ризик-менед-жменту банку. Важливим питанням для інспектора є вивчення системи методів, які використовуються банком при управлінні кожним видом ризику. Для ефективного управління банківськими ризиками мають застосовуватися одночасно такі методи: розробка і впровадження заходів попередження ризику; кількісна оцінка ризику; прогнозування ризику; розробка та впровадження шляхів уникнення ризику, його мінімізації та страхування.
166
Т.П.Гудзь
Крім того, банківським наглядом розробляються власні методики, на основі яких інспектори визначають рівень банківських ризиків. І потім така зовнішня оцінка порівнюється із показниками внутрішньобанківської системи ризик-менеджменту. Звичайно, методологія оцінки ризиків банківським наглядом має бути досить досконалою, об'єктивною, давати результати високої достовірності. В Україні банківський нагляд користується методологією «Система оцінки ризиків» (постанова Правління Національного банку №104 від 15.03.04 p.).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність та завдання нагляду за системою ризик-менеджменту банку» з дисципліни «Банківський нагляд»
