ВПЛИВ РИЗИКУ ТА ІНФЛЯЦІЇ НА ВЕЛИЧИНУ НОРМИ ВІДСОТКА (ДИСКОНТУ)
Умови, за яких підприємства (фірми) можуть скористатися зов-нішніми джерелами капіталу, залежать від ситуації, що складається на ринку капіталів. Норма відсотка є одним із найважливіших пара-метрів ринкової економіки. Теорії відсотка присвячені праці відомих вчених-економістів. Про деякі з них ідеться, зокрема, у [282]. Розглянемо лише окремі питання стосовно ризику, які мають від-ношення до аналізу величини норми відсотка. Згідно з класичною те-орією норми відсотка, започаткованою І. Фішером, реальна норма відсотка — це така норма, яка врівноважує попит та пропозицію на ринку капіталу. Пропозиція заощаджень залежить від того, якою мі-рою люди схильні утримуватися від сьогоднішнього споживання на користь майбутнього. Попит на заощадження залежить насамперед від ефективності продуктивного використання засобів у господарсь-кій (передусім виробничій) діяльності. Норма ефективності викорис-тання засобів визначає верхню межу величини норми відсотка. В цьому розумінні норма відсотка може трактуватися як чинник, що впливає на величину пропорції заощаджень і розміри попиту; як пев-ний параметр, величина якого визначається співвідношенням між по-питом і пропозицією на заощадження. Номінальна норма відсотка — це та норма, згідно з якою креди-тор отримує винагороду за надані ним фонди (винагорода за утри-мання від теперішнього споживання). Вона складається з двох еле-ментів: 1) реальної норми відсотка; 2) інфляційної премії. Необхідно підкреслити, що величина інфляційної премії залежить від інфляційних сподівань, а не лише від реальних темпів інфляції. Іс-нуючі темпи інфляції, в свою чергу, значною мірою залежать від ін-фляційних сподівань [282]. Зазначимо, що й ті, хто надають кредит, і ті, хто його одержують, враховують у розрахунках темпи інфляції, які, на їхню думку, мати-муть місце протягом періоду, на який надається кредит (грошові фо-нди). У момент, коли беруть позичку і обумовлюють величину від-сотка, обидві сторони діють в умовах невизначеності щодо рівня реальних темпів інфляції та відповідної норми відсотка. Кредитор має право домагатися додаткової премії за інфляційний ризик. Враховую-чи це, можна стверджувати, що номінальна норма відсотка дорівню-ватиме сумі, що складається з реальної норми відсотка, інфляційної премії (очікуваної інфляції), а також премії за інфляційний ризик (ризик того, що темпи інфляції перевищать очікувані). Можна подати це формулою: , (8.5) де R — номінальна норма відсотка; — реальна норма відсотка; — інфляційна премія; — премія за інфляційний ризик. Численні дослідження свідчать, що ризиком обтяжені всі види цінних паперів (інвестицій): як ті, що дають статус власника (акції), так і ті, що підтверджують існування відносин кредиту (облігації). Суб’єкти ринку капіталів характеризуються різними пріоритетами і схильністю до ризику. Досить поширена комерційна діяльність (біз-нес) дає підстави вважати, що багато осіб схильні брати участь у починаннях з досить невизначеними результатами щодо рівня очіку-ваного прибутку. Великий інтерес до державних цінних паперів свід-чить, у свою чергу, про те, що чималий відсоток осіб, які замість цінних паперів, що мають високу норму сподіваних доходів, але об-тяжені високим ступенем ризику, готові задовольнитися нижчим за нормою, але більш певним доходом, тобто цей дохід у дійсності не буде істотно відрізнятися від очікуваного. Незважаючи на те, що пріоритети окремих суб’єктів прийняття рішень суттєво відрізняють-ся, в економічній літературі поширена думка, що усереднений інвес-тор несхильний до ризику (спадаюча гранична корисність). Звідси — висновок: такий інвестор купуватиме цінні папери, об-тяжені високим ризиком лише тоді, коли цей ризик буде компенсова-но відповідним чином, тобто коли сподівана норма доходу цього па-пера буде теж високою. Отже, можна стверджувати, зокрема, що серед різних доступних вкладень раціонально діючий інвестор вибере ті, які: · при заданому ступені ризику характеризуються вищою нормою очікуваного доходу; · при заданій нормі очікуваного доходу характеризуються ниж-чим ступенем ризику. Враховуючи викладене, можна стверджувати, що рівень норми відсотка, якого прагне інвестор, визначатиметься таким рівнянням [61]: , (8.6) де — ризик інвестиційного проекту. Визначення складових, які входять до формули (8.6), здійснюють різними способами. Якщо є дані для оцінки коефіцієнта b щодо інвестиційного проекту, то, використовуючи модель рівноваги ринку капіталів (8.4), можна записати , (8.7) де R — необхідна норма відсотка; — безпечна норма відсотка; β — коефіцієнт систематичного ризику, пов’язаного з даним видом ін-вестиційних проектів; — середньоринкова норма відсотка. Номінальна норма відсотка повинна містити, як про це вже йшло-ся, так звану інфляційну премію — надбавку до реаль- ної норми відсотка, яка компенсує інфляційне знецінення грошей. Обчислення номінальної норми відсотка R виконується за допо-могою формули, виведеної відомим економістом І. Фішером: . (8.8) Для обчислення номінальної норми відсотка, яка враховує і пре-мію за ризик, і премію за інфляцію [52, 61], використовуючи формулу (8.8), одержимо: , (8.9) , (8.10) де — номінальна середньоринкова норма відсотка; — реа-льна середньоринкова норма відсотка; і — прогнозовані темпи ін-фляції; — номінальна безпечна норма відсотка; — реальна безпечна норма відсотка. Підставляючи та з (8.9) та (8.10) у формулу (8.7), одержимо: . (8.11) На практиці здебільшого використовують спрощену формулу, на-ведену, зокрема в [198, 204, 262, 275]: (8.12) Формула (8.12) дає досить прийнятні (наближені) результати ли-ше тоді, коли реальні норми (ставки) відсотка та особливо темпи інфляції (і) малі, що характерно в останні роки для промислово розвинутих країн з ринковою економікою. Коли ж рівень інфляції зна-чний, то формула (8.12), яку широко використовують деякі автори, дає неправильні (занижені) результати. У ряді праць, зокрема в [262], наводиться така формула: , (8.13) яка дає дещо кращі, але теж занижені результати при високих тем-пах інфляції. Розмірковуючи далі, можна стверджувати, що прогнозовані темпи інфляції — це лише точкова оцінка, середнє значення прогнозованої величини. Як відомо, при прогнозуванні, якими б методами ми не ко-ристувалися, правильнішим (коректнішим) буде інтервальний підхід (при заданій величині ризику відхилень за межі відповідного інтерва-лу) [261]. Отже, використовуючи в умовах невизначеності щодо реальних темпів інфляції відповідні методи прогнозування, одержимо як очіку-вану величину темпів інфляції і, так і надбавку за інфляційний ризик Модифікуючи формулу І. Фішера (8.8), можна записати: . (8.14) У результаті міркувань, аналогічних попередньому, замість фор-мули (8.11) одержимо модифіковану формулу для розрахунків номі-нальної норми відсотка з урахуванням надбавки за інфляційний ризик: (8.15) Складові формули (8.15) для розрахунків номінальної, з урахуванням ризику, норми відсотка можна трактувати таким чином: — реальна безпечна норма відсотка; — премія за інфляцію; — премія за інфляційний ризик; — премія за ризик інвестиційного проекту; — синергетична премія за ризик інвестиційного проекту та інфляцію; — синергетична премія за ризик інвестиційного проекту та інфляційний ризик. Окрім того, в багатьох випадках при обчисленні норми відсотка необхідно враховувати також ризик низької ліквідності, яким обтя-жені певні активи (об’єкти інвестування). За наявності такого ризику інвестор може вимагати додаткового доходу (прибутку) у вигляді премії за низьку ліквідність . У такому разі формула для обчис-лення необхідної номінальної норми відсотка поповниться ще одним членом — премією за ліквідність . Тобто замість формули (8.11) маємо: . Відповідно на величину зміниться і вираз (8.15). Звідси одер-жимо: (8.16) З тези про зниження граничної корисності грошових доходів вихо-дить, як уже зазначалося, що більшість людей виявляють несхиль-ність до ризику. Це, в свою чергу, призводить до того, що, купуючи різного роду активи, обтяжені ризиком, інвестори домагатимуться відповідної компенсації. Активи, обтяжені вищим ступенем ризику, будуть придбані лише тоді, коли норма доходу виявиться відповідно вищою, тобто компен-сує високий ступінь ризику. Зазначимо, що з точки зору підприємства, яке прагне накопичити необхідні фонди для фінансування певних програм (проектів), спосіб їх накопичення впливає на витрати, що їх підприємство повинно поне-сти, користуючись зовнішніми джерелами капіталу. Це, в свою чер-гу, впливає на ефективність відповідних проектів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВПЛИВ РИЗИКУ ТА ІНФЛЯЦІЇ НА ВЕЛИЧИНУ НОРМИ ВІДСОТКА (ДИСКОНТУ)» з дисципліни «Ризикологія в економіці та підприємстві»
