ЕКСПЕРИМЕНТ ЯК ДЖЕРЕЛО ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ СТУПЕНЯ РИЗИКУ
Експеримент може бути важливим інструментом зниження ри-зику в діяльності підприємця, менеджера, особливо в умовах пере-хідної економіки. Експеримент може передувати розробці управлін-ського рішення, проводитись у процесі розробки рішення або бути результатом такого рішення. Для планування експериментів можуть використовуватись як універсальні, так і спеціальні методи. Теорію планування експериментів можна віднести до теоре-тичних основ розробки управлінських рішень та управління ри-зиком. Це один з методів здобуття додаткової інформації. Експе-рименти мають вплив на оцінювання [108]: 1) ефективності альтернативних варіантів рішень; 2) реалізованості рішень (правильності способів і засобів); 3) затрат часу і коштів на реалізацію рішення; 4) величини і можливості зниження ступеня ризиків у реаліза-ції рішень. Доки експерименти були простими як з теоретичного погляду, так і в технічному втіленні, проектування об’єктів випробовувань і планування експериментів здійснювалось евристично. Розвиток та ускладнення політичних відносин, економіки і техніки, а та-кож ускладнення об’єктів і цілей експериментальних досліджень призвели до подорожчання і зростання витрат і небезпеки нас-лідків експериментів. У наш час у розробці високотехнологічних товарів і послуг витрати на експериментальні дослідження скла-дають більше половини витрат у собівартості. Якщо ж ідеться про економічні чи політичні рішення, то необхідність в експери-ментах зростає, бо підвищуються можливі ризики і збитки. В економіці та підприємництві проведення експериментів є склад-ною проблемою. Експерименти повинні старанно плануватись. Для зниження ризику, а також мінімізації витрат на операцію чи систему вико-ристовують методи теорії планування експеримента з метою мінімізації витрат і забезпечення високої якості розроблюваних управлінських рішень. Планом експериментів (випробовувань) називатимемо раціональну множину умов експерименту, що за-безпечують досягнення цілей і завдань випробовувань: розробка математичної моделі операції чи системи; перевірка правильності функціонування; оцінювання безпеки; необхідні вимоги щодо точності і достовірності. Інструментарій теорії планування екс-перименту дозволяє одержати прогноз витрат, пов’язаних з його проведенням. Якщо як об’єкт прогнозу виступають деякі технічні характеристики високотехнологічних виробів, наприклад об’єкти авіаційної техніки, методи планування експеримента виступають лише в ролі методів прогнозування і дозволяють одержати оцінку витрат на досягнення відповідних характеристик [108]. У предметній сфері можливо виокремити такі види експери-ментів: політичні, економічні, технічні, технологічні, конструк-торські (макетування), оцінки надійності, довговічності, ергоно-мічних характеристик тощо. За ієрархічним рівнем об’єкти, які випробовуються, можуть бути розподіленими на функціональні і параметричні. Поділ випробовувань на функціональні і параметричні пов’язаний з властивістю емерджентності (незведеності властивостей цілого до властивостей окремих елементів) складних систем. Тож, функціональним випробовуванням підлягає товар чи дослі-джувана система. У процесі параметричних випробовувань оцінюються окремі параметри, що характеризують виконання конкретних функцій. Необхідно зазначити, що поняття функціональних і параметрич-них випробовувань відносні, тобто на більш високому рівні ієра-рхії функціональні випробовування можуть розглядатись як па-раметричні, і навпаки. За умовами проведення можна виокремити випробовування: 1) уявне моделювання середовища; 2) математичне моделювання середовища; 3) лабораторні випробовування у фізично імітованих умовах, причому діапазони змін параметрів можуть не збігатися з реаль-ними межами змін параметрів у процесі експлуатації; 4) випробовування в умовах реального фізичного (природного і штучно створеного людиною) та ринкового середовища. За фізичним складом об’єктів випробовувань можна виокре-мити випробовування натурних (реальних) об’єктів, напівнатурні випробовування об’єктів, фізичне і математичне моделювання, уявний експеримент (верифікація). Це пов’язано з двома групами причин: 1) прагненням знизити витрати часу і/або засобів на випробо-вування об’єктів (за деякими оцінками, у проведенні випробову-вань складних товарів (наприклад, виробів машинобудування) затрати можуть знижуватись у кілька разів за рахунок переходу від натурних випробовувань до напівнатурних і від напівнатурних до математичного моделювання); 2) прагненням знизити можливі збитки, забезпечити безпеку випробовувань (проведення експериментальних випробовувань пов’язано з підвищеним ризиком. Загальновідомо, що Чорно-бильська трагедія — результат невдалого експерименту). Оскільки експерименти з реальними об’єктами можуть при-зводити до шкідливих наслідків, тому в багатьох сферах діяльно-сті віддають перевагу проведенню експериментів не з натурними (реальними) об’єктами, а з напівнатурними чи математичними моделями. У напівнатурному моделюванні одна частина об’єкта предста-влена реальними фізичними елементами, а інша — їх математич-ними моделями. У математичному моделюванні випробовуванням підлягають аналітичні чи імітаційні моделі, причому сам модельований об’єкт може на даний час ще не існувати (наприклад, інноваційний проект). Уявний експеримент і/або верифікація експертом проводяться з використанням предметної і підсвідомої інформації про об’єкт випробовувань. У процесі розробки управлінського рішення експерименти можуть проводитись в такому порядку: уявний експеримент (ве-рифікація експертом), математичне моделювання, натурні дії з реальними об’єктами. Використання напівнатурних чи математичних моделей до-зволяє знизити не тільки ризик, а й затрати на експерименти та отримати нові знання про об’єкт дослідження. З огляду на економічну ефективність це дає змогу у проведен-ні маркетингової стратегії: 1) знизити ризик вивчення, тобто ризик помилок, пов’язаних з неправильними уявленнями про об’єкт управління; 2) знизити ризик дії, тобто ризик помилок управління маркетинговою стратегією фірми; 3) забезпечити більш ранній, порівняно з конкурентами, вихід товару на ринок (це призводить до збільшення періоду монопо-льного становища товару на ринку, з відповідною можливістю встановлення монопольно високої ціни на цей товар до моменту появи товару конкурентів); 4) знизити собівартість товару, що розширює діапазон зни-ження цін, забезпечує більшу фінансову стійкість виробника то-вару в конкурентній боротьбі. Можна виокремлювати як цілі експериментів, так і цілі плану-вання експериментів. Цілі експериментів визначають те, який результат сподіва-ються одержати від експерименту (нові знання). Цілі планування експериментів визначають те, в які терміни і з якими затратами цей результат буде отриманий. З погляду цілей експериментів за існуючої вивченості дослі-джуваних проблем виокремлюють: 1) планування екстремальних експериментів; 2) планування експериментів для з’ясування механізму явищ. Планування екстремальних експериментів застосовується у тих випадках, коли експериментатора цікавлять умови, за яких досліджуваний процес задовольняє принципу та умовам оптима-льності (наприклад, найбільшому чи найменшому рівню зовніш-ніх впливів, обсягу результуючого продукту). Для зниження ризику вивчення проводять експерименти, спрямовані на з’ясування механізму явищ, тобто поведінки до-сліджуваного об’єкта. Найважливішим моментом у забезпеченні технічної достовір-ності результату досліджень товару є проведення експериментів у всіх заданих зовнішніх умовах, включаючи передбачені режими переходу від виконання однієї функції до виконання іншої в проце-сі адаптації до зміни зовнішніх умов чи стану товару. Однак на практиці не завжди пам’ятають про цю очевидну умову. Для проектування досліджень передусім необхідно спроекту-вати чи виокремити об’єкт досліджень. У проведенні управлінсь-ких експериментів об’єкт дослідження може збігатися чи склада-ти частину організаційно-виробничої системи. Проектування процесу дослідження товарів також слід розпо-чати із синтезу об’єкта чи деякої множини (номенклатури) об’єктів досліджень. Це пов’язано з тим, що у процесі випробо-вувань досліджувані об’єкти (товари) можуть руйнуватись (на-приклад, під час випробовування на міцність), відпрацьовувати свій ресурс, втрачати товарний вигляд тощо. Ризик виходу на ринок з неякісним товаром збільшується, як-що мають місце такі недоліки процесу досліджень: Ё перевіряються не всі, а тільки частина функцій (не забезпе-чується функціональна повнота досліджень), що зменшує техніч-ну достовірність результатів досліджень; Ё обрані умови досліджень (план досліджень) не дозволяють досягнути екстремальних (максимальних чи мінімальних) зна-чень ключових чинників, що також не дає змогу забезпечити технічну достовірність результатів досліджень; Ё довготривалість одного експерименту і кількість експери- ментів недостатні для того, щоб випадкова відмова у функціону-ванні об’єкта досліджень проявилась; Ё мала кількість експериментів не дозволяє з достатньою точніс-тю і достовірністю оцінити параметри товару (це підвищує неви-значеність у прийнятті рішень щодо відповідності товару потрібним вимогам і відповідно можливостям його реалізації споживачам); Ё у процесі аналізу неправильно інтерпретують результати експериментів, що призводить до неправильної діагностики при-чин і наслідків, які відслідковувались у процесі дослідження від-хилень параметрів до відмов у функціонуванні об’єкта. Другий підхід до класифікації методів планування експериментів пов’язаний з використанням у такому плануванні моделей об’єктів експериментальних досліджень. Це породжує два трак-тування у визначенні множини методів математичної теорії пла-нування експерименту: Ё згідно з першим (вузьким) трактуванням цю теорію ототож-нюють з регресійним і факторним аналізом (у розробці таких планів розглядаються і використовуються лише регресійні моделі об’єктів досліджень); Ё згідно з другим (розширеним) трактуванням під математичною теорією планування експерименту розуміється сукупність матема-тичних методів, кожен з яких дозволяє відповідно до певних завдань досліджень знайти необхідні умови або/і кількість реалізацій експерименту. Тут розглядаються імітаційні моделі (функціональні випробування) та окремі види моделей: моделі підвищення «навче-ності» системи, моделі надійності об’єктів дослідження тощо. До методів теорії планування експериментів можуть бути віднесені: · логіко-математичні функціональні плани: повний, інтегра-льний, урізаний (обмежений); · регресійне, чинникове планування; · інтерпретація досліджень як процесу підвищення «навчено-сті» системи; · інтерпретація досліджень як процесу підвищення надійності; · статистичний кореляційний метод; · розрахунок на основі базових коефіцієнтів; · методи перевідних коефіцієнтів і бальних оцінок як різнови-ду методу базових коефіцієнтів, а також модифікація цього мето-ду, інколи застосовувана для підвищення точності методу; · розрахунок обсягу випробувань (кількості екпериментів) для забезпечення статистичної достовірності (довірчої ймовірності) результату досліджень; · використання умовних імовірностей (теореми Байєса) для оцінки ймовірності досягнення результату залежно від рівня затрат; · використання штрафних функцій для визначення обсягів до-сліджень, які забезпечують мінімум сумарних витрат на дослі-дження і ліквідацію недоліків у процесі експлуатації тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕКСПЕРИМЕНТ ЯК ДЖЕРЕЛО ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ СТУПЕНЯ РИЗИКУ» з дисципліни «Ризикологія в економіці та підприємстві»
