У наукових публікаціях немає однозначного тлумачення щодо категорії чинників економічного ризику. Аналізу деяких з відо-мих підходів стосовно цієї проблематики присвячені праці [288, 235]. У [151, с. 194] не розрізняються чинники та причини ризи-ку. Звичайно, з таким твердженням важко погодитися. У багатьох наукових працях і навчальних посібниках практично не розріз-няються чинники ризику та види ризику в економіці. Наприклад, звичними є конструкції типу: до соціально-політичних ризиків можна віднести юридичні й правничі чинники; фіскальні ризики складаються з таких чинників [287, с. 202—203]. Подібний під-хід, як зазначається в [288], не є продуктивним у методичному аспекті, оскільки на його підґрунті неможливо провести розподіл (будь-який) між чинниками ризику й окремими його типами й видами, котрі, як правило, зумовлюються сукупністю чинників. Це, зрештою, не дозволяє створити однозначне, відносно несупе-речливе підґрунтя для якісного аналізу й кількісної оцінки ступе-ня ризику. Таких прикладів можна навести чимало. Необхідно наголосити, що з огляду на природу економічного ризику множина пізнаних й ідентифікованих чинників не може бути вичерпною цілком. Це суперечить основним підходам щодо онтології та гносеології ризику, філософії людського буття. Не секрет, що об’єктивно існує множина ідентифікованих чинників, але реально існують і латентні (на даний час) чинники. Тому од-нією з проблем є виявлення, ідентифікація й аналіз нових чинни-ків ризику. Важливо пам’ятати, що соціально-економічне буття весь час трансформується, ситуації змінюються, а люди, попри всілякі негаразди, повинні залишатися людьми. Отже, системати-зація чинників ризику є відкритою, тобто має будуватись таким чином, щоб залишалась можливість її поповнення новими чин-никами, а також їх узгодженість між собою. Зазначимо, що багатогранність поняття ризик зумовлена різ-номанітністю чинників, що характеризують як особливості конк-ретного виду діяльності, так і специфічні риси невизначеності, за умов якої ця діяльність здійснюється. Такі чинники називають ризикотвірними, розуміючи під ними сутність процесів та явищ, що впливають на виникнення (зумовлюють виникнення) того чи іншого виду ризику й характеризують його. Здебільшого науковці радять у процесі аналізу чинників ризи-ку виявляти ті з них, які впливають на конкретний вид ризику [110, с. 60]. Кількість ризикотвірних чинників, які потрібно вра-ховувати, є досить великою. Як наслідок, їх класифікація набага-то складніша, ніж класифікація ризиків. Так, розробники системи управління ризиками «Mark To Future» компанії Algorithmic на-водять таблицю, яка демонструє співвідношення окремих груп ризику й породжуючих їх чинників. Згідно з цією таблицею пе-редумовами ринкових ризиків можуть бути від 50 до 1000 чин-ників; на кредитні ризики впливає від 50 до 200 ризикотвірних чинників; 20—500 чинників позначається на ризиках управління активами підприємства (компанії). Окремою проблемою є недостатня активність та зарозумілість керівництва і практиків стосовно розробки рекомендацій для аналізу окремих видів ризиків та їх впровадження в діяльність економічних служб компаній і підприємств. Зокрема, практично не досліджені кліматичні ризики й чинники, що впливають на них. У той же час, згідно з дослідженнями американських фахів-ців, у США кліматичні ризики суттєво впливають на виробницт-во продукції вартістю до 1 трлн доларів (з 7 трлн, що складають щорічний валовий продукт США). Можна виокремити, виходячи з визначення ризику, основні принципи класифікації ризикотвірних чинників, згідно з якими останні можна поділити на дві групи: · внутрішні чинники, що виникають у процесі діяльності під-приємства; · зовнішні чинники, що існують поза компанією. До внутрішніх чинників можна віднести всі ті дії, процеси, предмети, причиною котрих є діяльність компанії як у галузі управління, так і в сфері обігу та виробництва (основна, допомі-жна і забезпечуюча діяльність). До даної групи, як правило, включають планомірність, цілеспрямованість і ступінь обґрунто-ваності в діяльності керівництва й відповідних служб компанії щодо розробки стратегії розвитку підприємства, характеристики надійності функціонування технічних систем у компанії, рівня освіти персоналу тощо. До категорії зовнішніх чинників належать політичні, науково-технічні, соціально-економічні та екологічні чинники. Таке трак-тування чинників носить макроекономічні риси. Характерними зовнішніми ризикотвірними чинниками є торги на валютних бір-жах, поведінка конкурентів, розвиток НТП тощо. Окрім того, доречною є класифікація чинників ризику за сту-пенем їх впливу. Ці чинники можна умовно поділити на: · об’єктивні — ті, на котрі компанія не може вплинути; · суб’єктивні — ті, котрі піддаються впливу компанії. Аналіз напрямів теоретичних досліджень у сфері ефективного управління ризиком дозволяє дійти висновку, що в цих дослі-дженнях не досить багато уваги приділяється окремим пробле-мам, недооцінка котрих у практичному використанні результатів теоретичних досліджень може призвести до невичерпного чи не-коректного оцінювання впливу тих чи інших ризикотвірних чин-ників на відповідні види ризику. Одна з проблем полягає в тому, що не наголошується факт наявності низки ризикотвірних чин-ників, які впливають, іноді взаємовиключно, на динаміку одноча-сно кількох видів ризиків. Так, інфляція суттєво впливає на ва-лютні, кредитні та відсоткові ризики в сфері вкладень у цінні папери. Погіршення політичної ситуації, в свою чергу, призво-дить до підвищення інвестиційних, політичних, країнних ризиків. У низці праць вважається доцільним введення поняття односкла-дових (простих) ризикотвірних чинників, що впливають лише на конкретний вид ризику, та складних (узагальнених) ризикотвір-них чинників, що позначаються відразу на кількох видах ризику. Зазначимо, що наявність у групі ризикотвірних чинників для конкретного виду ризику хоча б одного складного чинника є під-ставою для обов’язкового комплексного аналізу всіх пов’язаних з ним видів ризиків. Наприклад, неточно визначений обсяг забез-печеності кредиту (один з чинників кредитних ризиків) призво-дить до виникнення ризику ліквідності та операційного ризику, оскільки використання забезпеченості «вимагає наявності ком-плексної інформаційної системи й суттєвих можливостей для здійснення внутрішнього контролю» [335]. Друга проблема полягає в тому, що ризикотвірні чинники роз-глядаються лише як чинники прямого впливу на конкретні види ризиків. Необхідно враховувати також можливість діалектичного переходу самого ризику в категорію ризикотвірного чинника, а це вимагає формування концепції про ризикотвірні чинники як фактори прямого й опосередкованого впливу. Як зазначається зокрема в [311], загальна практика розглядає ринковий і кредит-ний ризики окремо, що призводить до неповного відображення ризику. У зв’язку з цим у [235] вводиться поняття так званих ри-зикотвірних чинників першого і другого рівнів, що відповідають чинникам прямого й опосередкованого впливу. Актуальним є й необхідність наукового дослідження з систематизації ризикотві-рних чинників другого рівня і ризиків, на котрі ці чинники впли-вають. В економічній літературі наводяться два підходи до дослі-дження ризиків, що підтверджує наявність цих проблем. Просте-жується досить потужна тенденція до селекційного аналізу ризи-ків з розглядом впливу на них усіх чинників. Однак здебільшого комплексний вплив складних ризикотвірних чинників на кілька груп ризиків ігнорується, що значною мірою знижує ефектив-ність рекомендацій з аналізу та оптимізації ризиків, що дослі-джуються. Прихильники іншого підходу намагаються виявляти складні ризикотвірні чинники для конкретних видів ризиків, од-нак не враховують узагальненого впливу таких чиників на групи асоційованих з ними ризиків. Очевидно є необхідність викорис-тання комплексного підходу до дослідження ризиків, як про це йдеться зокрема в [320]: розглядати ризики інтегровано, а не ві-докремлено, як це було раніше. Зазначимо, що більшість ризикотвірних чинників є односкла-довими. Прикладом такого чинника є можливе зниження ціни зо-лота, котре впливає лише на ринкові ризики і не впливає на орга-нізаційні та техніко-виробничі ризики. Прикладом складного ризикотвірного чинника є підвищення цін на енергоносії, котре впливає на ринкові ризики, а також організаційні (можливі «збої» системи виробництва) та кредитні ризики (можливе підвищення собівартості продукції, що призводить до неможливості своєчас-ного повернення кредиту). До складних ризикотвірних чинників необхідно віднести динаміку курсу гривні. У разі підвищення ку-рсу банк, що має активи у валюті, зазнає збитки, що є наслідком ринкового ризику. Одночасно у разі, якщо банк надав або отри-мав кредит в іноземній валюті, він буде обтяжений кредитним ризиком. У свою чергу, складні чинники ризику за ступенем впливу можна поділити на складні ризикотвірні чинники мікроекономіч-ного й макроекономічного рівнів. До складних ризикотвірних чинників мікроекономічного рів-ня, що впливають на діяльність будь-якого економічного суб’єкта (підприємство, банк, страхова компанія тощо), можна віднести: · недобросовісність чи професійні помилки співробітників компанії; · помилка в програмному забезпеченні; · протиправні дії працівників компанії і третіх осіб (крадіжки, шахрайство тощо); · помилки в технологічному процесі; · рівень менеджменту. До складних ризикотвірних чинників макроекономічного рів-ня можна віднести: · зміну курсу гривні відносно провідних світових валют; · темпи інфляції; · зміну ставки рефінансування НБУ (LIBOR, MIROR та ін.); · зміну цін на енергоносії; · зміну ставок оподаткування; · зміну кліматичних умов. У низці наукових праць, зокрема в [288], йдеться про те, що суттєве значення має критерій інформаційних і ресурсних мож-ливостей для розпізнавання та аналізу ризикотвірних чинників на рівні суб’єкта оцінки ризику. Йдеться також про те, що структура класифікації чинників ризику повинна відображати ієрархічну ступінчастість можливостей розпізнання й аналізу чинників ри-зику, а також управління ними. У [288] також пропонується дво-вимірний матрично-мережний принцип систематизації чинників економічного ризику в аграрному виробництві, а також створен-ня ступінчастої системи моніторингу й аналізу чинників ризику. У праці [235] йдеться про сутність чинників і джерел ризику. Чинники ризику — це причини або рушійні сили, що породжу-ють ризик. Джерела ризику — це конкретні складові чинників ризику. У низці праць, зокрема [235], наводиться класифікація чинників і джерел виробничих, комерційних, фінансових, валют-них та інших ризиків. На нашу думку, залишаються актуальними подальші наукові дослідження щодо ризикотвірних чинників, їх систематизації, взаємодії, побудови інваріантної і деталізованих методик ком-плексного врахування та оцінювання. Це є підґрунтям для кількі-сного вимірювання ступеня ризику та управління ним.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РИЗИКОТВІРНІ ЧИННИКИ» з дисципліни «Ризикологія в економіці та підприємстві»
