При побудові (конструюванні) та проведенні ділових ігор слід дотримуватися певних положень, вироблених теорією й підкріп-лених практикою. Основні принципи побудови та проведення ділових ігор такі: 1. Наочність і простота конструкції (моделі) ділової гри. 2. Автономність тем і фрагментів ділової гри. 3. Можливість подальшого вдосконалення й розвитку конс-трукції (моделі) ділової гри. 4. Раціональне поєднання в ігровому експерименті теорії і практики методики проведення ділової гри. 5. Максимальне звільнення учасників ділової гри від рутинних ігрових процедур. 6. Максимальне використання готових розробок (зокрема, програм для ЕОМ за відповідної конструкції гри, економіко-математичних моделей, масивів інформації, організаційно-правових документів тощо). 7. Спрямованість усіх елементів гри на розв’язок проблеми, що вивчається. Проведення ділової гри не є самоціллю. Будь-яка ділова гра має допомагати у розв’язанні певної проблеми, дослі-дженні конкретної виробничої ситуації, прийнятті рішення, за-своєнні навчального курсу або групи дисциплін тощо. Доцільно дотримуватися низки принципів організації прове-дення ділових імітаційних експериментів, серед яких найважли-вішими є такі: 1. Повне занурення учасників ділової гри у проблематику ор-ганізаційної системи, що моделюється. 2. Поступовість входження учасників ділової гри в експери-ментальну ситуацію. 3. Рівномірне навантаження. 4. Правдоподібність експериментальної ситуації. 5. Участь певного керівника. Ділові ігри вигідно вирізняються від інших методів навчання тим, що вможливлюють залучення студентів до функціонування систем, дають їм можливість ніби «прожити» певний час у лабора-торних умовах, допомагають зрозуміти організаційно-виробничу систему. При цьому слід наголосити, що ділові ігри не замінюють традиційних методів навчання, а раціонально їх доповнюють. Формуванню цілей гри слід приділяти велике значення. Перш ніж відповісти на запитання, як проходитиме гра, потрібно відпо-вісти на запитання, чого ми навчаємо. Звісно, щоб виконати таку функцію, мета гри не може бути однозначною. Треба вирізнити принаймні чотири мети, які відпо-відають чотирьом рівням пізнання матеріалу гри: а) загальне знайомство з предметом; б) з’ясування конкретних положень, потрібних для прийняття рішень відповідно до наявних фактів; в) уміння застосовувати набуті знання у практичній діяль-ності; г) аналіз отриманих результатів з метою розроблення нових, обґрунтованіших рішень. Стосовно змістовного аспекту навчання за допомогою ділових ігор можна вказати на такі моменти: ― збільшення інтересу до навчальних занять взагалі й до тих проблем, що моделюються й розігруються в процесі їх; ― зростає пізнавальність у процесі навчання, тобто студенти отримують та засвоюють більшу кількість інформації, що ґрунту-ється на прикладах конкретної дійсності, збагачуючи учасників гри навичками прийняття рішень; ― позитивний вплив на ставлення студентів до навчального процесу та інших форм занять; ― змінюється, часто істотно, ставлення студентів і до тих конкретних ситуацій, що були предметом ділової гри, й до людей, які були персонажами у грі; ― змінюється самооцінка студентів, вони стають об’єктивнішими; у багатьох випадках (що залежать від змісту й характеру гри) змінюються оцінки можливостей людського чинника; ― поліпшуються взаємини студентів і викладачів, причому це стосується не тільки викладачів, які проводять ділові ігри, але й викладачів багатьох дисциплін, знання яких допомагають вдалій участі в іграх та проведенню останніх.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Принципи побудови та проведення ділових ігор» з дисципліни «Методика викладання економіки»
