Ділові ігри та методика їх використання в навчальному процесі
Одним із перспективних способів підготовки рішень у скла-дних виробничих питаннях є розробка та проведення ділових ігор (ДІ). Ділову гру можна визначити як імітацію господарської чи ін-шої діяльності підприємства (організації, колективу) у навчаль-них, виробничих або дослідницьких цілях, яку група осіб виконує на моделі об’єкта. Ділова гра є важливим методичним засобом дослідження або вивчення певної проблеми, підготовки та прийняття рішень, а та-кож навчання персоналу за реальних виробничих умов. Основними ознаками ділових ігор є: ― наявність учасників гри (дослідників, виробників), загаль-ним завданням яких є аналіз ситуації та прийняття рішень відпо-відно до призначеної посади; ― наявність керівника, завданням якого є інформування про ситуацію, аналіз рішень учасників гри та коригування; ― створення певних умов, за яких учасникам треба аналізува-ти ситуації, що виникають, і приймати рішення; ― обов’язкова наявність невизначеності, а подеколи — й кон-флікту; ― неможливість цілковитої формалізації ситуації; ― динамічність зміни ситуації та залежність її від попередніх рішень учасників гри. Далі додаються такі ознаки ділових ігор: ― існування проблеми чи об’єкта управління; ― наявність системи стимулювання або мотивів, що спонука-ють учасників гри діяти «як у житті». Оскільки в реальній дійсності основою будь-якого розвитку є суперечності, то в діловій грі лише конфлікт, суперництво, подо-лання невпевненості можуть надати діям учасників активного ха-рактеру, зробити гру по-справжньому ефективною. В основу гри, як правило, покладено модель об’єкта, напри-клад виробництва, або, точніше, відображення такої моделі у сфері управління. Учасники гри, відповідно до мети своїх дій, керуючись прави-лами й інструкціями ведення гри, а також наявними даними сто-совно ситуації, формують свої одиничні моделі гри. Підготовка й розроблення ділових ігор вимагають значної кі-лькості часу. Попри труднощі проведення, практична спрямова-ність вигідно вирізняє їх порівняно зі звичайними традиційними методами навчання. Нині існує чимало різних видів, визначень і класифікацій ДІ. Ділова гра — це відтворення діяльності керівників (менеджерів), управлінських кадрів, ігрове моделювання системи управління. Під діловою грою розуміють процес розроблення і прийняття рішень за умов постійного багатокрокового уточнення необхід-них чинників, аналізу інформації, що додатково надходить і роз-робляється поетапно під час гри. Параметри обмежень крок за кроком можуть змінюватися, тому виникають дедалі нові специ-фічні виробничі ситуації, розв’язання яких має підпорядковува-тися загальній меті ділової гри. Ділові ігри, на відміну від інших традиційних методів навчання, дають змогу повніше відтворювати діяльність менеджерів (керів-ників), виявляти проблеми і причини їх появи, розробляти варіан-ти вирішення проблем, оцінювати кожен із них, приймати рішення і визначати механізм його реалізації. Це вможливлює розгляд проблеми не в загальному плані, а як конкретну проблему, що випли-ває із господарської діяльності конкретного підприємства. Згідно з метою використання ділові ігри можуть виконувати різні функції: навчальні, виробничі або дослідницькі. Навчальні ділові ігри застосовують під час навчання керів-ників, менеджерів, спеціалістів, магістрів з метою розвитку навичок і вмінь практичного використання теоретичних знань в процесі виконання службових обов’язків, тобто в практичній діяльності. Навчальні ділові ігри сприяють активізації навчального про-цесу і суттєво прискорюють формування у студентів комплексу теоретичних знань, умінь і навичок, які впливають на підвищення ефективності діяльності управлінця. Метою виробничої ділової гри є розробка: системи управ-ління на підприємстві, організаційного механізму впровадження нових методів господарювання, прогнозування подальшого роз-витку підприємства. Ділова гра має такі елементи: ― назву; ― навчальну мету; ― склад учасників; ― вихідну інформацію та порядок проведення; ― підбиття підсумків. Дослідницькі ігри використовують у разі перевірки гіпотез, нових принципів організації та технології робіт тощо. Слід мати на увазі, що переважно мають висловлюватися сту-денти, а не викладач. Він відкриває дискусію, підтримує рівновагу між учасниками ділової гри і керує нею за допомогою запитань. Практика проведення ділових ігор показує, що за неправиль-ної організації, без чітко встановленого регламенту часу на її за-вершення не вистачає. Тому викладач має чітко встановити рег-ламент, постійно стежити за часом, щоб його вистачило на цілковитий розгляд проблеми і висновки. Обов’язок викладача — довести до свідомості учасників гри основні положення та ви-сновки, дати чітке резюме, показати учасникам гри, чого їм вда-лося досягти. Незавершеність заняття, тобто невдале підбиття підсумків ділової гри, може знецінити всю попередню роботу з її проведення. Особливу увагу слід звернути на підготовку роздаткового ма-теріалу: опис ділової гри, методичні рекомендації для учасника ДГ, довідкові матеріали, таблиці, потрібні для оброблення інформації та підготовки відповідного рішення. Вихідну інформацію студентам можна надати раніше або на занятті. Викладач має пояснити учасникам ділової гри її особливості, комплексний характер, порядок проведення та обговорення, а та-кож звернути увагу студентів на критерії оцінки результатів ДГ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ділові ігри та методика їх використання в навчальному процесі» з дисципліни «Методика викладання економіки»
