ОРГАНІЗАЦІЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАГОТІВЕЛЬНОЇ ЛОГІСТИКИ
Організовуючи процес закупівель, використовують планування придбання сировини та матеріалів, а також послуг для задоволення потреб фірми. При плануванні враховується ряд факторів, а саме: темпи інфляції і можливість девальвації валют ря-ду країн, що призводить до зростання цін, зростання концентрації капіталів на ринку постачань, технологічний розвиток виробниц-тва, поява нових матеріалів тощо. Планування зв’язків з ринком поставок має таке саме важливе значення для успішного функці-онування, що і планування ринку збуту. З цією метою розробля-ють план чи стратегію закупівель. Для цього аналізують важли-вість передбачуваної закупівлі (з точки зору її потенційного впливу на характеристики продукції, що виробляється, скорочен-ня виробничих витрат, прибутку) й особливостей ринку поставок. На основі аналізу створюється набір варіантів поведінки фір-ми стосовно постачальників у конкретних ринкових зонах. Заготівельна логістика, будучи першою логістичною підсис-темою, здійснює рух сировини, матеріалів, комплектуючих і за-пасних частин з ринку закупівель до складів підприємства. Для її ефективного функціонування необхідно скласти план закупівель, який забезпечував би узгодженість дій усіх відділів і відповіда-льних осіб підприємства у вирішенні таких завдань: · визначення потреби, розрахунок кількості матеріалів, що замовляються; · узгодження ціни і підписання договору; · визначення методу закупівель; · встановлення нагляду за кількістю, якістю та термінами по-ставок; · організація розміщення товарів на складі. Якісне планування та інформаційне обслуговування заготіве-льної логістики вирішує також завдання урівноваження проти-річчя між необхідністю безперервного забезпечення виробництва і мінімізацією складських запасів. В процесі планування закупівель необхідно визначити : 1) матеріали, що потрібні; 2) кількість матеріалів, що буде потрібна для виробництва продукту; 3) час, коли виникне потреба в продукті; 4) можливості постачальників, що пропонують продукцію до продажу; 5) площі складських приміщень; 6) витрати на закупівлі; 7) можливості організації виробництва деяких деталей на своєму підприємстві. Існує багато методик визначення кількості матеріалів, що не-обхідна для виробництва продукції, та періодичності її одержан-ня від постачальників. Усі методики вимагають інформації про те, як використовувалися аналогічні матеріали в минулому. Потребу в матеріалах можна розрахувати, розглядаючи певну програму виробництва кінцевого продукту, тобто, виходячи із за-лежного попиту. Вихідною точкою при цьому є передбачуваний чи відомий попит на кінцеву продукцію. Слід також знати час поставок матеріалів та час виробництва їх на власному підприємстві. Виходячи з часу поставок кінцевого продукту споживачеві, визначають потре- бу у матеріалах на складах та вироблюваних самостійно. На основі даних розрахунку визначають час виконання замовлення. Це час з моменту подачі замовлення до моменту поставок продукту. Перевага методу планування потреби в матеріалах полягає в тому, що закупівлі і виробництво плануються, виходячи з по-треби у кінцевому продукті. Якщо попит споживача коливаєть-ся, слід користуватися методом згладжування таких коливань. Застосування такого методу доцільне у разі регулярних повторю-вань (наприклад, сезонних) коливань попиту на кінцевий про-дукт. Згладжування досягається порівнянням фактичного спо-живання у попередньому періоді та прогнозними значеннями, розрахованими для цього ж періоду. В логістиці використовуються й інші методи визначення по-треби в матеріалах (детермінований, схоластичний, еврістичний). Детермінований спосіб використовується тоді, коли відомий певний період виконання замовлення та потреба в матеріалах за кількістю та терміном. Схоластичний передбачає використання як основи розрахунку математико-статистичні методи, що визна-чають очікувану потребу. Завдяки третьому методу потреба ви-значається на основі досвіду робітників. Вибір методу залежить від профілю фірми, можливостей за-мовника, типу виробу, наявності та виду складів, системи конт-ролю за станом запасів. На цей процес також впливає складність кінцевого продукту, склад комплектуючих та матеріалів. Існують оптові та регулярні закупівлі дрібними партіями, закупівлі за необхідності та інші комбінації перерахованих ме-тодів. Найбільш часто використовується закупівля товарної партії, тобто поставка великою партією за один раз (оптові закупівлі). Для них ха-рактерна простота оформлення документів, гарантія поставки всією партією, значні торговельні знижки. Однак вони вимагають наявності великих складських приміщень та уповільнюють обіг капіталу. За умов регулярних закупівель дрібними партіями покупці замовляють необхідну кількість товарів, що постачаються окремими партіями упродовж певного періоду. Такі види закупі-вель прискорюють оборотність капіталу, забезпечують еконо-мію складських приміщень, скорочуються витрати на документування поставки. Недоліком є ймовірність появи над-лишкової кількості, а також необхідність сплати всієї кількості, що визначена в замовленні. Закупівлі дешевих та швидко використовуваних товарів мо-жуть здійснюватись щодобово чи щомісячно, що прискорює обо-ротність капіталу, зниження витрат на складування та зберігання, своєчасність поставок. Товар одержується за необхідності, коли кількість товару, що поставляється, не встановлюється, а визначається приблиз-но, що викликає необхідність для постачальників постійно зв’язуватись з покупцями. В цьому разі оплачується тільки фа-ктично поставлена кількість товару. Після закінчення строку контракту замовник не зобов’язаний приймати та сплачувати товари, що ще тільки мали бути поставлені. За таким методом закупівель тверді зобов’язання щодо купівлі певної кількості товару відсутні, мінімізується також робота з оформлення до-кументів. При плануванні закупівель після визначення потреби та розра-хунку кількості часто виникає необхідність прийняти рішення про те здійснювати закупівлю тих чи інших матеріалів, комплектуючих, деталей чи виробляти своїми силами. Для цього природно необхід-ним є зіставлення витрат на закупівлю та власне виробництво. В цілому витрати на закупівлю визначаються ціною постача-льника. Необхідно також враховувати витрати на замовлення, транспортування, пакування, складування, обробку, персонал тощо. Витрати на виробництво складаються з вартості сировини, енергії, робочої сили, зберігання та накладних витрат. Рішення приймається через порівняння витрат на власне ви-робництво кожного матеріалу (деталі, виробу) з витратами на за-купівлю.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОРГАНІЗАЦІЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАГОТІВЕЛЬНОЇ ЛОГІСТИКИ» з дисципліни «Логістика»
