Поведінка суб’єктів ринку та споживачів вивчалася у попередніх частинах курсу на ринку продуктів. Попит на продукти пов’язувався з максимізацією корисності їх для споживачів, а пропозиція — з ма-ксимізацією прибутку виробників. Пропозиція споживчих благ над-ходила від підприємств, а попит утворювали домогосподарства. На ринку факторів виробництва (ресурсному ринку) їх ролі принципово змінюються: первинні фактори виробництва (праця, капітал, земля) пропонуються домогосподарствами та іншими суб’єктами ринку, а попит на них утворюється підприємствами. Така зміна веде до того, що на ринках факторів виробництва ін-дивідуальна пропозиція виводиться з максимізації функції корисності, а індивідуальний попит — з максимізації прибутку (або іншої ці-льової установки) виробника. Підприємство, виявляючи попит на фактори виробництва, прагне максимізувати корисність від їх використання, що виявлятиметься у прирості прибутку. Така цільова функція реалізується на ринку благ і тому попит на ресурси є похідним попитом, залежним від попиту на кінцевий продукт підприємства. За визначення додаткового обсягу споживання кожного з факторів виробництва потрібно зіставляти їх результативність і витрати на придбання. Для цього використовується інструментарій теорії вироб-ництва. Додаткову кількість виробленого продукту в результаті вико-ристання додаткової одиниці додаткового фактора називають витор-гом від граничного продукту. Він обчислюється як добуток граничного продукту фактора виробництва і граничного виторгу від продажу додаткової одиниці продукту. Так, виторг від граничного продукту праці дорівнює MRPL = (MPL) (MR), (14.1) де MRPL — граничний виторг від граничного продукту праці, грош. од.; MPL — граничний продукт праці, натур. од.; MR — гра-ничний виторг від продажу продукту, грош. од. За умов досконалої конкуренції, оскільки ціна продукту дорів-нює граничному виторгу, цей вираз спрощується: MRPL = (MPL)P, (14.2) де Р — ціна продукту, грош. од. Зміна витрат, викликана залученням додаткової одиниці фактора виробництва, називається граничними факторними витратами. Цей показник обчислюється за формулою MRCL = (MPL) (MC), (14.3) де MRCL — граничні факторні витрати, грош. од.; МС — граничні витрати виробництва продукту із залученням додаткової одиниці і-го фактора, грош. од. На досконало конкурентному ринку величини MRC будуть одна-ковими для всіх одиниць фактора виробництва, що залучаються, і дорівнюватимуть ціні одиниці фактора PL. Умовою максимізації прибутку товаровиробником є залучення такої кількості фактора ви-робництва, за якої виконується рівність MRCL = MRPL. (14.4) У такому випадку умовою максимізації прибутку виробника стає виконання рівності PL = MRPL. (14.5) Зазначені умови можна сформулювати так, щоб вони відповідали правилу найменших витрат для вибору факторів виробництва, а са-ме: прибутки максимізуються у тому випадку, коли граничний про-дукт на грошову одиницю витрат фактора виробництва зрівнюється для кожного фактора: MPL / PL = MPK / PK = ... = MPN / PN ; (14.6) MRPL / PL = MRPK / PK = ... = MRPN / PN. (14.6)
Рис. 14.1. Рішення підприємства про наймання праці в умовах досконалої конкуренції Правило залучення (наймання) факторів виробництва безпосередньо веде до функції похідного попиту виробника на кожен з факто-рів. Визначення функціональної залежності між кількістю одиниць фактора та його ціною за інших однакових умов здійснюється знаходженням відповідності між ціною ресурсу PL та його виторгом від граничного продукту. Звідси: лінія MRPL є лінією попиту виро-бника на ресурс (рис. 14.1). Крива попиту на ресурс з боку виробника показує, як змінюється обсяг потрібних виробнику послуг ресурсу за зміни цін на ці послу-ги і незмінних заданих чинниках, що впливають на попит. Вироб-ник, що максимізує прибуток і купує трудові послуги за кожною можливою ставкою заробітної плати на конкурентному ринку, ко-ригує обсяг своєї потреби в них доти, поки для кожної можливої ставки заробітної плати не буде виконана умова (14.5). Для вияв-лення кількості одиниць праці, якої потребує виробник за будь-якого рівня заробітної плати, ставку вибраної заробітної плати (ска-жімо, PL* на рис. 14.1) слід співвіднести з кількістю одиниць праці (L* на рис.14.1) за допомогою лінії MRPL. Між заробітною платою і кількістю найманих працівників існує обернений зв’язок. Це наслідок зниження граничного продукту пра-ці в міру використання все більшого обсягу ресурсу (у короткостро-ковому періоді). Крива попиту на ресурс має низхідний характер. Зміна ціни ресурсу веде як до ефекту випуску, так і до ефекту заміщення. Ефект заміщення полягає у тому, що виробник замінює більш дешевим ресурсом відносно більш дорогий ресурс. Ефект ви-пуску полягає в тому, що виробник збільшує випуск продукції, якщо ціна ресурсу знижується, і зменшує його, якщо ціна ресурсу збіль-шується. Попит на ресурс визначається не лише його ціною, але й іншими чинниками: попитом на продукцію підприємства; ціною та обсягом ресурсів-замінників і доповнюючих ресурсів; технологічними змі-нами, що впливають на граничний продукт ресурсу. Зміни у попиті виробника на ресурси, що відбуваються під впливом нецінових де-термінант, ведуть до змін в умовах попиту, що графічно ілюструєть-ся зміщенням лінії попиту на ресурс праворуч або ліворуч відносно вихідного положення. Галузевий попит на ресурс складається з обсягів попиту окре-мих виробників як сума їх значень за кожної можливої ціни. За умов досконалої конкуренції вплив окремого виробника на ціну продукції може проявитися лише в одночасній та односпрямованій зміні по-питу на ресурс. Це явище можна простежити у такому порядку: зниження ринкових ставок заробітної плати Ю збільшення обсягу попиту на ресурс кожного виробника Ю збільшення галузевого по-питу на працю Ю збільшення пропозиції на ринку продукції Ю зниження рівноважної ціни продукції Ю зниження виторгу від граничного продукту праці Ю зниження попиту на працю. Чутливість виробників до зміни ціни на ресурс аналізується за допомогою коефіцієнта еластичності, що обчислюється як відно-шення процентної зміни попиту на ресурс до процентної зміни його ціни. Наприклад, еластичність попиту на працю за заробітною пла-тою становить: EL = (DL / L) / (DW / W), (14.8) де L — кількість праці, од.; W — галузева ринкова ставка заробітної плати, грош. од. Основними чинниками еластичності попиту на ресурс є: · цінова пряма еластичність попиту на продукт (чим еластичні-шим є попит на продукт, тим еластичнішим є попит на ресурс); · технічні можливості заміни ресурсу іншим (чим вони більші, тим еластичнішим є попит на ресурс); · еластичність пропозиції інших ресурсів, що використовують-ся в галузі (чим еластичнішою є пропозиція ресурсів-субститутів, тим нееластичнішим є попит на ресурс, ціна якого змінюється); · час (попит на ресурс у довгостроковому періоді порівняно з короткостроковим еластичніший). Ринковий попит на ресурс — це сума обсягів попиту на ресурс з боку всіх галузей за відповідною ціною на нього. Цінова еластич-ність ринкового попиту пов’язана із ціновою еластичністю попиту в кожній з галузей, які утворюють ринок, а також із пропозицією, в якій ресурси використовуються в різних галузях. Крива пропозиції ресурсів у межах галузі, як правило, висхідна. Проте крива пропозиції для окремого виробника горизонтальна за умови ринкової ціни на ресурси. Це відповідає припущенню, що конкурентна фірма приймає ціну кінцевого продукту як задану на-віть за ситуації, коли існує стрімко низхідний попит на продукцію підприємства. Монопольна влада на ринках готової продукції може вплинути на попит на фактори виробництва. Виробники, які володіють ринко-вою владою, прагнуть виробляти менше, ніж конкурентні підприєм-ства. В результаті цього їм потрібна менша кількість ресурсів, ніж конкурентним підприємствам. Граничний виторг від додаткового випуску для монополістів менший від його ціни. Це призводить до того, що виторг від граничних продуктів виробничих ресурсів ниж-чий від вартості їх граничного продукту. Монопсонія на ринку ресурсів виникає тоді, коли великій кількості неорганізованих працівників, що пропонують працю, протистоїть єдиний покупець — підприємство або спілка підприємців. Як тоді, коли продавець має монопольну владу, хоча він не єдиний прода-вець на ринку, підприємство може володіти ситуацією-монопсонією, навіть конкуруючи з іншими покупцями. Важливо те, що під-приємство може чинити вплив на ринкову ціну ресурсу, змінюючи обсяг його купівлі. Великий наймач у малому місті часто має повну монопсонічну владу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «УТВОРЕННЯ ПОХІДНОГО ПОПИТУ» з дисципліни «Мікроекономіка»
