Графічний аналіз споживчого вибору між двома благами за до-помогою кривих байдужості та бюджетної лінії можна значно на-близити до реальності, якщо розглядати вибір між окремим благом і всіма іншими благами. Таке припущення дещо змінює параметри моделі, а саме: по вертикальній осі відкладається загальна сума грошей, що витрачається на придбання всіх інших благ, а по гори-зонтальній — кількість блага Х. Тоді формула бюджетного обме-ження матиме вигляд: . (4.1)
Рис. 4.1. Лінія «дохід—споживання» Рис. 4.2. Побудова лінії Енгеля на основі лінії «дохід—споживання» Рішення споживача щодо придбання блага Х залежить від дохо-ду, яким він розпоряджається в певний проміжок часу. Зміни у до-ході (бюджеті) можуть привести до зміни кількості блага Х, що ку-пується. Моделювання цього явища здійснюється за допомогою переміщення бюджетної лінії паралельно самій собі (нахил залиша-ється без змін, оскільки незмінним є співвідношення цін) та знаходження нового положення точок оптимуму (рівноваги) споживача. Крива, що проходить через усі точки рівноваги, які відповідають різним величинам доходу, називається лінією «дохід—споживання» (рис. 4.1). Залежно від зміни доходу може змінитися і ставлення споживача до блага X: як до блага з нормальною споживчою цінністю (пов-ноцінного) або ж блага з низькою споживчою цінністю (непов-ноцінного). Споживання повноцінних благ при збільшенні доходу зростає, що зумовлює додатний нахил лінії «дохід—споживання». Споживання неповноцінних благ при збільшенні доходу скорочу-ється, що зумовлює від’ємний нахил лінії «дохід—споживання». Лінія «дохід—споживання» може бути використана для побудо-ви лінії Енгеля, яка показує взаємозв’язок доходу споживача і кіль-кості придбаного блага Х (рис. 4.2).
байдужості, визначають лінію «ціна—споживання». Вона показує, як реагує споживач на зміну ціни одного із благ. Різновид такого вза-ємозв’язку, в свою чергу, залежить від пов’язаності благ у споживан-ні. Для благ-замінників лінія «ціна—споживання» має від’ємний на-хил, а для доповнюючих благ — додатний (рис. 4.3 і 4.4). Лінія «ціна—споживання» може бути використана для побудови лінії індивідуального попиту шляхом встановлення графічної відпо-відності певних оптимальних кількостей даного блага і цін цього ж блага (рис. 4.5). Реакція споживача на зміну ціни може бути поділе-на на два моменти. У відповідь на зміну відносних цін споживач за-мінює блага, які відносно подорожчали, на ті, які відносно подеше-вшали, — має місце ефект заміни. У відповідь на зміну реального доходу споживач змінює обсяг благ залежно від їх різновиду (пов-ноцінні чи неповноцінні) — має місце ефект доходу. Якщо благо вважається споживачем повноцінним, обсяг його споживання при зростанні ціни зменшується, якщо неповноцінним — обсяг спожи-вання збільшується. Результати спільного впливу ефекту заміни та ефекту доходу для різних благ подано на рис. 4.6 і рис. 4.7.
Рис. 4.6. Ефекти доходу (а) та заміни (б) за умов зміни ціни блага з нормальною споживчою цінністю (тонка стрілка — ефект заміни, напівжирна стрілка — ефект доходу)
Рис. 4.7. Ефекти доходу (а) та заміни (б) за умов зміни ціни блага з низькою споживчою цінністю (тонка стрілка — ефект заміни, напівжирна стрілка — ефект доходу) Рішення про кількість, в якій варто споживати будь-яке благо, — це результат зіставлення споживачем вигод і витрат. Виражаючи корисність блага в грошових одиницях, отримуємо цінність блага.
Рис. 4.8. Надлишок споживача Витрати споживання або вартість даної кількості блага — це грошові кошти або ринкова ціна одиниці блага, помножена на кількість одиниць блага. Вигода (цінність) перевищує витрати (вартість), оскільки споживач готовий заплатити за попередні одиниці блага більш високу ціну, ніж ту, яку він реально платить при купівлі. Різниця між цінністю і вартістю блага називається споживчим надлишком (надлишком споживача). Графічну ілюстрацію формування надлишку подано на рис. 4.8. (вартість блага — площа ОВБГ, цінність — АБГО, споживчий надлишок — АБВ). Надлишок споживача можна розглядати як різницю між макси-мальною ціною, яку споживач заплатив би за кожну кількість блага Х, і ринковою вартістю цієї кількості.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МОДЕЛЮВАННЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА НА РИНКУ ТОВАРІВ» з дисципліни «Мікроекономіка»
