Зрозуміти роль макроекономіки у суспільстві означає з’ясувати її практичну функцію. В її основі лежить головна суперечність суспі-льства: суперечність між безмежними матеріальними потребами людей та обмеженими економічними ресурсами. Не будучи в змо-зі — з огляду на таку суперечність — повною мірою задовольняти свої потреби, суспільство, проте, може впливати на рівень їх задово-лення з метою його зростання. Вирішення цієї проблеми можливе за умов підвищення ефективності використання наявних ресурсів, тоб-то на основі підвищення ефективності національної економіки. Є кілька шляхів підвищення ефективності національної економі-ки. До основних можна віднести такі: забезпечення повної зайнятос-ті ресурсів; досягнення найбільш раціонального розподілу ресурсів між окремими видами виробництва, а також поточними та перспек-тивними потребами; зростання продуктивності ресурсів і мінімізація витрат на виробництво одиниці продукції. Отже, головною метою суспільства є максимізація рівня задово-лення своїх потреб, а головним джерелом її досягнення є зростання ефективності національної економіки. З цього випливає практична функція або головне завдання макроекономіки: воно полягає в необ-хідності забезпечення суспільства знаннями, спираючись на які мо-жна створювати умови для підвищення ефективності національної економіки і завдяки цьому підвищувати рівень задоволення матеріа-льних потреб. Із головного завдання макроекономіки випливає відповідь на пи-тання, щó повинно бути її об’єктом. Зрозуміло, що це не окремі під-приємства, а економіка як цілісна система, що функціонує на основі певних історично визначених виробничих відносин. У такому розу-мінні об’єктом макроекономіки є економічна система. Є три типи економічних систем: ринкова економіка, командно-адміністративна (планова) економіка, змішана економіка. Вони різ-няться формою власності на матеріальні ресурси і механізмами ре-гулювання економіки. Сучасна економіка є змішаною, в якій співіс-нують приватна та державна власність та адекватні їм механізми впливу на економічні процеси. Економічна система функціонує на основі відносин між окреми-ми її суб’єктами. В умовах змішаної економіки її суб’єктами є до-машні господарства, підприємства і держава. В економічному кру-гообігу вони виконують певні функції і в своїй діяльності спираються, з одного боку, на ринкові інститути, а з іншого — на правове поле, що його створює держава. В основі економічної дія-льності домогосподарств і підприємств лежать приватні інтереси, які зводяться до загальнонаціональних через ринковий механізм. Економічна діяльність держави спрямована на досягнення загально-національних цілей і пріоритетів, які реалізуються через її економі-чну політику. З головного завдання макроекономіки випливає також її предмет. Щоб уміти впливати на економіку для підвищення її ефективності, потрібно знати механізм її функціонування. Тому предметом макро-економіки є механізм функціонування економіки. З метою його ви-вчення макроекономіка виконує дві функції: позитивну і норматив-ну. Перша спрямована на обґрунтування висновків, які пояснюють сучасний стан економічного розвитку країни; друга — на обґрунту-вання рекомендацій щодо подальшого розвитку національної еко-номіки. Щоб макроекономіка могла виконувати свої функції, вона має спиратися на певні методи, які надають їй можливість узагальнюва-ти факти та відображати певні закономірності у функціонуванні економіки. Головним методом такого узагальнення та відображення є моделювання макроекономічних процесів. Модель — це спрощена картина реальності, абстрактне узагаль-нення фактичної поведінки досліджуваних явищ. Застосовуються рі-зні типи моделей: графічні, табличні, схематичні, математичні. В моделях використовуються два типи змінних: ендогенні та екзоген-ні. Ендогенні змінні — це внутрішні чинники моделі, які визнача-ються в процесі її побудови. Екзогенні змінні — це зовнішні для моделі чинники, які визначаються до початку її побудови. Модель показує, як екзогенні змінні впливають на ендогенні. Розгляньмо, наприклад, як будується графічна модель ринку хлі-ба. Крива попиту показує співвідношення між двома ендогенними змінними: попитом на хліб і його ціною, а крива пропозиції — між пропозицією хліба і його ціною. Точка перетину цих кривих засвід-чує рівновагу між попитом та пропозицією і показує ту ціну, яка за-безпечує рівновагу. Відносно такої моделі дохід домогосподарств є екзогенною змінною. Його збільшення впливає на ендогенні змінні: попит на хліб зростає, а його крива зміщується вгору вздовж неру-хомої кривої пропозиції, що врівноважує ринок на умовах більш ви-сокої ціни. При побудові моделі використовується метод припущення. Так, у нашому прикладі ми припускаємо, що інші змінні, наприклад ціна борошна, є стабільною. Це спрощує аналіз і дає можливість зосере-дити увагу лише на досліджуваній залежності. Багато економічних змінних характеризують певні явища кількісно. Слід розрізняти два типи кількісних змінних: запас і потік. Запас — це кількість будь-чого в даний момент часу. Потік — це кількісна визначеність зміни будь-чого. Так, наявний в економіці капітал — це запас, а інвести-ції — це потік, який впливає на величину запасу капіталу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Макроекономіка як наука» з дисципліни «Макроекономіка»
