У 2000 р. було опубліковано книгу Александра Барда і Яна Зодерквиста „Нетократія. Нова правляча еліта і життя після капіталізма”, в якій автори ви- словили своє оригінальне бачення сучасних глобальних процесів та запропону- вали концепцію нетократії як нового правлячого класу сьогодення.Суть їхньої концепції полягає у наступних постулатах. 1.В результаті переходу від капіталізму до інформаційного суспільства вла- да покидає салони буржуазії і переміщається у віртуальний світ, до рук нової еліти — нетократії. 2.У інформаційному суспільстві також домінують владні ієрархії. Правда, організовані вони не так, як раніше — на основі осіб, компаній або організацій, а на основі членства в тих або інших мережах. На нижньому рівні цієї піраміди розташовується консьюмтаріат, ув'язнений в мережу необмеженого споживан- ня, членом якої може стати будь-який бажаючий. Основна діяльність цієї мере- жі — споживання — регулюється зверху. Система підказує бажання за допомо- гою реклами і потім виділяє грунтовні ресурси, щоб підтримувати споживання на рівні, що влаштовує нетократів. Цей гіперкапіталізм перетворений на свого роду заспокійливий засіб: головне — не зростання прибутків, а попередження безладів, проти нетократії. Над цією масивною базальною мережеюпостійно виникають і оновлюютьсямережі менших розмірів, що конкурують між собою. Вони функціонують капіталістичним принципам (відповідна модель — це тра- диційний гольф- клуб). Доступ дістають тільки ті, хто може собі це дозволити. На вершині ієрархії ті, хто володіє можливостями привертати увагу, іншими словами, ті, хто володіє знанням і мережею корисних зв'язків, які можуть бути корисні для даної конкретної мережі. Саме тут, на верху ієрархії, і знаходиться правлячий клас нетократів. Так обачливо сконструйована безжальна структура мережевої влади, в якій сама ексклюзивна мережа, доступ в яку належить еліті нетократії, розташована на її вершині. Ні дворянські титули (як при феодалізмі), ні багатство (як при капіталізмі) тут не мають цінності. Вирішальним чинником статуса індивідуу- ма, що управляє, в цій ієрархії, служить його або її привабливість для мережі, тобто здатність абсорбувати, сортувати, оцінювати і генерувати увагу до себе і цінної інформації. 3.Якщо велика мета капіталізму — підвищити прибутки для того, щоб, ви- йшовши у відставку, займатися особистим життям, то велика мета нетократів — покращувати і розвивати взаємні комунікації, включаючи дослідження і життєві стилі, які стають можливими завдяки новим технологіям. Нетократи прагнуть пізнати все універсальне на глобальній арені, тому вони хочуть запро- понувати універсальну мову, за допомогою якої зможуть випробувати всілякі екзотичні відчуття, за якими вони сумують. 4.Нетократична глобалізація веде також до появи глобальної електронної культури. 5.Розвиток інформаційного суспільства призведе до значної міграції лю- дей. Міграція нижчих класів походитиме з областей низьким рівнем життя і високою народжуваністю в області відносний більш високого рівня життя і низької народжуваності. У Північній Америці — з півдня на північ, в Європі — зі сходу на захід. Але саме нетократи на чоліцих рухів визначатимуть їх на- прям. Нова еліта високо мобільна і мігруватиме, в основному, по культурних причинах в місця, найбільш для неї привабливі. Це принципове питання неток- ратичної міграції, пов'язаної із стилем життя. Те, наскільки вигідні економічні умови, не матиме значення: міста і регіони програватимуть, якщо не зможуть запропонувати достатньо привабливий стиль життя і стимулююче культурне середовище. 6.Стиль життя нетократа вимагає унікальних здібностей і особливого сві- товідчуття. Оскільки товари, послуги і ідеї стають предметом рекламних акцій, то вони, за визначенням, є щось негідне, призначене для масового споживання. Що відрізняє нетократов, так це споживання: навмисно ексклюзивне, мінімалі- стське і абсолютно вільне від вказівок. Нетократи подорожують в місця, не роз- роблені туристичною індустрією, слухають музику, яку не фірми звукозапису, користуються веб - сайтами, які не тільки неммістять рекламу, але і не рекла- мують своє власне існування, і споживають товари та послуги, які не згадують- ся в медіа і тому невідомі широким масам. Цей стиль життя неможливо зафік- сувати: він завжди зазнаватиме постійні зміни. Коли щось вже випробуване і не має первинної цінності, це завжди можна віддати на потребу натовпі за допомо- гою тієї ж реклами — і це далі принесе свою економічну вигоду. Але те, що не- тократи застовпили за собою, буде завжди до певного часу залишатися невідо- мим, неіснуючим і недоступним консъюмтаріату. 7.Мережа замінить людину в якості великого суспільного проекту. Куратор- ська мережа замінить державу у ролі верховної влади. Сетікет замінить собою закон і порядок у міру того, як основні види людської діяльності все більше пе- ремістяться у віртуальний світ, тимчасовий авторитет і вплив держави зійдуть внанівець в силу скорочення податкових надходжень і зникнення національни-хкордонів. Куратори приймуть на собі функцію держави щодо контролю за дотриманням норм моралі, виключаючи порушників сетикета із привабливих мереж. Виключення із мережі, обмеження доступу до інформації і інші форми обмежень членських привілеїв будуть нетократичними методами залякування і контролю за інакодумцями. Жорстокі обмеження віртуальної мобільності ста- нуть еквівалентом ув'язнення. 8.Щоб захистити свої інтереси і зробити адміністрування мережі ефектив- нішим, куратори встановлять власні могутні мета - мережі для вирішення пи- тань мережевої політики. Всупереч оптимістичним очікуванням громадський простір перестане існувати і заміниться топографічним лабіринтом.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Концепція нетократії» з дисципліни «Комунікаційна політика в діяльності державного службовця»
