Інформаційний ресурс у контексті процесів інформатизації, відкритості та ринкових перетворень
Україна, як і багато інших країн, переживає всі перипетії, пов'язані з освоєнням нових, невідомих нам факторів та умов інформаційно-технічної вла- стивості. Вони впливають на всі інституції суспільства, і такий перехідний стан характеризується ускладненням напруженості в силу їх нищення і перебудови вже опанованих засад соціалістичного ладу. Країна змушена, під тиском глоба- льних процесів, подвоювати, потроювати свої зусилля в корінній перебудові соціально-політичної і технологічної основи своєї організації, їх фундаменталь- ною властивістю стати проблеми свободи інформаційного обміну, яка ставить за мету радикально змінити тенденції соціально-політичного та економічного розвитку України, глибоко інтегруватися до світового співтовариства, підняв- шись до рівня провідних європейських країн, опанувати сучасні норми життя громадян і працювати в глобальному вимірі. Досконалого інформаційного і правового забезпечення громадян України вимагає значимість публічної сфери їх відносин, стан держави вимагає грунто- вно розглядати комунікативно - інформаційну складову як інтегруючу силу всіх напрямів державної політики та ринкових перетворень Роль держави у проблемах регулювання інформаційної діяльності з погляду управління інформаційно - змістовними ресурсами отримала сучасне обгрунту- вання, зокрема, у документі, підготовленому XIII директоратом Європейської Комісії у 1996 р. Цей документ, назва якого "Зелена книга про доступ та вико- ристання інформації державного сектору в інформаційному суспільстві. Деякі міркування для вироблення позиції Європейського Союзу, є, якоюсь мірою, орієнтиром щодо вироблення державної політики в інформаційній сфері. У до- кументі поставлено 14 запитань, відповіді на які відображають політику держа- ви. Конференція з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), яка ввійшла в сучасну історію, констатувала тупиковий характер прогресу, який орієнтований на наростаюче споживання свідомо обмежених природних ресурсів. Таким чином, інформаційні ресурси повинні мати визначений правовий ре- жим на всіх етапах свого формування, а це вимагає розуміння специфіки об'єк- тів правового регулювання, з однієї сторони, і специфіки методів нормативно- правового регулювання цих об'єктів - з іншої. Тут поєднують свої методи пра- вові, технологічні, технічні, моральні засади життєдіяльності суспільства. Час- тка і зміст кожного з цих інструментів організації в загальній системі регулю- вання залежать від низки причин: специфіка національних традицій, рівень роз- виненості економічної, політичної і соціальної структури держави або окремого регіону. Особливості правових систем, особливості конфесіональної структури суспільства і багато чого іншого визначають результат. Для України ця проблема особливо актуальна. У нас, з огляду на особливос- ті виникнення науково - технічної інформації,її правового захисту під час збе- реження і надання, зокрема електронними засобами обробки і зв'язку, перети- нання державних кордонів, практично не розроблений порядок її використання у ринкових умовах інформаційного обігу. Ніде у світі інформаційний обмін не є абсолютно вільним, всюди державні установи здійснюють над ним контроль. Країни, які бажають зберегти держав- ний контроль за цими процесами, повинні гарантувати справедливість і неупе- редженість, а також створити зрозумілі і чіткі правила контролю і процедур пе- ревірок бізнесових структур, зайнятих роботою з інформацією. Зміна доміную- чих факторів виробництва і об`єктів власності докорінним чином впливає на продуктивне використання наукового потенціалу як у національних, так і в наднаціональних інтересах, у тому числі, на обмін або трансфер знань між кра- їнами, який відрізняється від переміщення матеріальних і фінансових ресурсів тим, що, за великим рахунком, цей процес важко або взагалі неможливо кон- тролювати за допомогою митників чи прикордонників. За ознакою предметів правового регулювання можна сформулювати деякі принципи: - структурування інформаційних ресурсів за основними напрямами економіч- ної, політичної, управлінської соціально значимої діяльності сучасного суспіль- ства; - відкритість і доступність інформаційних ресурсів при дотриманні порядку охорони, захисту, правил використання інформаційного ресурсу конкретного суб'єкта, забезпечення доступу і користування ресурсами кожною людиною при балансі категорій "свобода" і "рівність"; - об'єднання і нормативне оформлення публічних і приватних інтересів в інфо- рмаційній сфері зниження рівня фактичної нерівності в процесі користування інформаційними ресурсами різними структурами суспільства; - безпека інформації для розвитку особистості і суспільства, припинення зло- вживання свободою інформації або недотриманням установлених суспільством правил її використання; - економічність використання інформаційних ресурсів публічного сектора, оде- ржання максимального ефекту від інноваційних процесів на основі інформацій- них технологій і комунікацій при їх використанні Найбільш неврегульованою в правовому плані як на рівні законодавства України, так і на рівні міждержавних договорів, укладених з Україною, є про- блема, пов'язана із захистом інформації з обмеженим доступом, що не стано- вить державної таємниці. Чинні законодавчі та нормативно-правові акти України не створюють ціліс- ної системи захисту інформації з обмеженим доступом, не встановлюють меха- нізму вирішення цих питань у процесі військово - технічного співробітництва з іншими державами. З усіх угод, укладених Україною з іноземними державами, лише Угода про безпеку підписана з НАТО стосовно виконання Програми "Партнерство заради миру", передбачає зобов`язання сторін щодо взаємного за- хисту конфіденційної інформації. Важливим аспектом цієї проблеми, як свідчить аналіз угод про військово- технічне співробітництво та про взаємний захист таємної інформації, укладених Україною з іншими країнами, є відсутність в цих міждержавних актах правових норм про взаємний захист прав на об'єкти інтелектуальної власності, припи- нення їх порушень, відповідні компенсації за використання прав на вказані об'- єкти та зобов'язання сторін щодо застосування відповідних санкцій до поруш- ників цих прав. Недосконалість чинного законодавства України щодо захисту інформації з обмеженим доступом, що не становить державної таємниці, охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, відсутність відповідних зобов'язань сторін в укладених Україною угодах з іншими країнами, спрямованих на розв'язання цих проблем, веде до зловживань та порушень інтересів держави та прав су- б'єктів на об'єкти інтелектуальної власності. Чинні законодавчі та нормативно-правові акти України не створюють ціліс- ної системи захисту інформації з обмеженим доступом, не встановлюють меха- нізму вирішення цих питань у процесі військово - технічного співробітництва з іншими державами. Із усіх угод, укладених Україною з іноземними державами, лише Угода про безпеку, підписана з НАТО стосовно виконання Програми "Партнерство заради миру", передбачає зобов'язання сторін щодо взаємного за- хисту конфіденційної інформації. Стан економічного розвитку України на сучасному етапі потребує докорін- ної зміни орієнтирів розвитку, оскільки при консервації існуючого погляду на інституціональну політику формування і використання національного інформа- ційного ресурсу Україна може посісти постійне місце на периферії розвитку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Інформаційний ресурс у контексті процесів інформатизації, відкритості та ринкових перетворень» з дисципліни «Комунікаційна політика в діяльності державного службовця»
