Інформаційне суспільство та тенденції його розвитку
Інформація адекватно відтворює явища і закони зовнішнього світу, духовну діяльність людства, створює можливості передбачення і перетворення дійсності в інтересах міжнародної спільноти. Інформація перетворилась на глобальну цінність, тобто має міжнародний характер; інформація також виступає складо- вим компонентом інших життєво важливих глобальних явищ. Відтак інформа- ційний фактор здійснив у житті цивілізації за XX століття найбільш глибокі зміни за всю її історію: він об'єднав світ в єдину систему, яка функціонує у ре- жимі реального часу. Ще Д. Белл поклав інформаційний фактор в основу своєї концепції “постіндустріального суспільства”, у якому він вбачав економічний прорив на шляхах переходу від виробництва товарів до виробництва інформа- ційних послуг. Він дещо пізніше звернувся саме до обґрунтування поняття “ін- формаційне суспільство”, яке, за його словами, є новою назвою для постіндуст- ріального суспільства, що підкреслює не його становище у послідовності сту- пенів суспільного розвитку (після індустріального суспільства), а основу визна- чення його соціальної структури – інформацію. Подальший хід історичного розвитку свідчить про те, що сучасники та послідовники Д. Белла обґрунтову- вали різноманіття понять; наприклад, Дж. Ліхтхайм писав про постбуржуазне суспільство, Р. Дарендорф – посткапіталістичне, А. Етціоні – постмодерністсь- ке, К. Боулдінг – постцивілізаційне, Г. Кан – постекономічне, С. Алстром – постпротестантське, Р. Сейденберг – постісторичне, Р. Барнет вніс у цей калей- доскоп прагматичну нотку, пропонуючи термін “постнафтове суспільство”. Відтак, більшість цих епітетів ототожнюються з поняттям “постіндустріальне суспільство”, що було популяризоване Д. Беллом. Авторами найбільш значних робіт, які склали методологічну основу до- сліджень інформаційного суспільства, є також З. Бжезинський, П. Друкер, Н. Луман, М. Маклюен, М. Кастельс, Ю. Хаяші, Е. Тоффлер, А. Турен. Теорія інформаційного суспільства розвивається в працях таких відомих учених, як Р. Катц, Й. Масуда, М. Порат, Т. Стоуньер та ін. Інформаційне суспільство як принципово новий рівень в історії цивіліза- ції досліджено в роботах російських дослідників Р. Абдєєва, С. Вартанова, В. Когана, І. Мелюхіна, М. Мойсеєва, О. Панаріна та ін. У грудні 2003 року питання побудови глобального інформаційного суспільства вперше в історії людства було піднято на вищому міждержавному рівні у рамках проведення І стадії Всесвітнього Самміту з питань Інформаційного Суспільства (далі – ВСІС). На цьому міжнародному форумі лідери 161 держави світу підпи- сали два стратегічних документи “Декларацію принципів” та “План дій” (далі – Документи ВСІС), котрі визначають напрямки подальшого розвитку інформацій- ного суспільства на всіх рівнях. Це обумовлено ще й тими обставинами, що сьо- годні найважливішою постає глобальна проблема “цифрового розподілу”, яка стала фактично головною причиною виникнення нових соціально-політичних розмежувань, поділу держав світу та громадян на “інформаційно багатих” та “ін- формаційно бідних”, що значною мірою визначає міжнародний імідж, соціально- економічний розвиток, розвиток демократичних процесів та громадянського сус- пільства, інвестиційну привабливість, показники конкурентоздатності тощо. Документи ВСІС визначають необхідність розробки та реалізації національ- них стратегій розвитку інформаційного суспільства у всіх країнах світу. Це озна- чає, що країни світу, усвідомивши необхідність нових підходів до власного роз- витку, зрозуміли переваги інформаційного суспільства і намагаються разом від- повісти на його виклики. Не маючи достатнього теоретичного підґрунтя щодо розвитку нового типу суспільства, і фактично вже близько двадцяти років пере- буваючи у ньому, людство зробило успішну спробу разом вирішити питання стратегії розвитку світу в цілому та кожної країни зокрема, проаналізувавши та систематизувавши питання, що виникають у різних країнах світу, поділивши проблеми на відповідні рівні та способи їх вирішення, і намагаючись віднайти шляхи подолання викликів суспільства нового часу. А відтак недостатнім є лише проголошення та закріплення положень на вищому державному рівні щодо роз- витку високих технологій, інформатизації суспільних процесів та операцій, комп’ютеризації робочих місць чи процесу навчання, надання громадянам уні- версального доступу до інформаційних, наукових та освітніх ресурсів. Сьогодні настав час для практичних дій – наукового обґрунтування суспільних процесів, які відбуваються у світі, їх уніфікації та подальших кроків щодо усвідомлення наслідків тих або інших дій. Сьогодні практично кожна країна світу постала пе- ред серйозним викликом здійснення інноваційних реформ шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологій, сучасних знань та інформації як най- важливішого ресурсу життєдіяльності суспільства ХХІ століття у політичній, економічній та соціальній сферах. Міжнародний досвід переконливо свідчить, що: – у процесі побудови інформаційного суспільства беруть участь усі зацікав- лені сторони; – працюючи над спільною ідеєю, кожен учасник процесу розуміє значення власного внеску у суспільне благо, покращення благоустрою держави; – формується суспільне усвідомлення пріоритетності спільної справи, її ко- роткострокові та довгострокові перспективи як для розвитку держави, так і для вирішення глобальних проблем; – процес побудови інформаційного суспільства на принципах рівності, про- зорості, диспозитивності, взаєморозуміння та конструктивної співпраці посту- пово перетворюється у національну ідею, чинник, здатний об’єднати всіх сві- домих громадян, навіть представників різних поглядів, орієнтацій, партій, рухів тощо. Інформаційне суспільство багатовимірне і мінливе, існує в різних формах і проявах, проте складність різноманітних суспільних механізмів його станов- лення фактично зникає в існуючих концептуалізованих формах. Невиділеність інформаційного суспільства як реального об'єкта дослідження з теоретичних образів веде до все більшої його віртуалізації, коли інформаційне суспільство розглядається як паралельне справжньому, дійсно існуючому. Інформаційне су- спільство втрачає риси реального суспільства, стає технологічною симуляцією соціальних ролей і соціальних відносин, зводиться до віртуальних форм і про- цесів, що існують у кіберпросторі Супермережі, чи до світу образів штучної гі- перреальності, створеної традиційними ЗМІ, теле-, аудіо-, відеотехнологіями. В останньому випадку воно втрачає зв'язок з електронно опосередкованими ко- мунікаціями, а інформаційні потреби і послуги зводяться до комп'ютерних ігор, аудіо- та відеопродукції. Такий стереотип у розумінні інформаційного суспільства як віртуалізація людської життєдіяльності з його декларованим гуманізмом, спрямованим на людину, фактично консервує застарілі форми суспільного життя. "Випадає" справжнє задоволення людських потреб, економічних, соціальних і, надто, культурних, що забезпечується рівнем діяльності існуючих соціальних суб'єктів - інституцій, організацій, корпорацій. Не віртуалізація життєдіяльності людини, а розвиток та ускладнення соціа- льної функціональності діючих суб'єктів суспільного життя є основою перетво- рення інформаційного суспільства на суспільство нових можливостей. Формування образу інформаційного суспільства як дієвого, що створює но- ві можливості для задоволення потреб людини, є необхідною умовою досяг- нення найбільш вдалої сучасної форми переходу до нової суспільної форми, адекватній потребам національної, державної, історичної і культурної ідентифі- кації. Розуміння цього переходу як науково - технологічного вектора станов- лення електронної України в контексті глобалізаційного характеру процесу має бути розвинене до вивчення форм впливу новітніх досягнень інформатики на промисловий і суспільний процес. Знаходження найбільш адекватної сучасним потребам національної та істо- ричної, культурної самоідентифікації суспільної форми інформаційного суспі- льства має враховувати, що основою продуктивності і процвітання суспільства є якісно новий тип програмних систем, що відповідають вимогам організованої складності і мають можливість до неперервного розвитку та ускладнення. Роз- виток таких систем на основі Методології Уніфікованого процесу розробки програмного забезпечення та об'єктної технології, що є революціонізуючою ідеєю всієї комп'ютерної науки, створило в останнє десятиліття нові форми впливу сучасної інформатики на суспільні процеси. Формування образу становлення інформаційного суспільства як впрова- дження інформаційних та інформаційно-комунікаційних технологій у різні сфери суспільного життя, формування електронної України пов'язане не з од- ним, а з різними суспільними образами нової інформаційної якості суспільства. Формування електронної України як науково - технологічний напрям розвитку інноваційної економіки пов'язане з концепцією НТП, автоматизації та розвитку економіки знань і суспільства знань. Становлення інформаційного суспільства як інформаційного середовища, що складається з інформаційних продуктів, за- доволення інформаційних потреб та розвитку комунікацій, виходить за межі науково - технологічного та інноваційного розвитку. Поняття комунікації, що відіграє важливу роль в розумінні сучасних процесів у сферах демократії, полі- тичній, управління, значно ширше від науково - технологічного розвитку елек- тронної України і виходить за межі електронно опосередкованих комунікацій. Започаткування дослідження комунікації в американській комунікативістиці пов'язане з технологічною основою доінформаційного суспільства. Ця основа більш ніж тридцятирічної давності, що виникла у вигляді телебачення як глоба- льної мережі і звичайних неелектронних ЗМІ. Між комунікативною та технологічною парадигмою інформаційного суспі- льства існує певна напруга. Вона полягає у виникненні суперечності між науко- во - технологічним напрямом, що забезпечує розвиток і задоволення інформа- ційних потреб на основі розвитку технічних засобів комунікації і зв'язку, впро- вадженні інформаційних технологій в усі сфери суспільного життя, і розвитком інформаційного суспільства як суспільства спектаклю, орієнтованого на теле- бачення і традиційні ЗМІ як основу національного інформаційного простору.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Інформаційне суспільство та тенденції його розвитку» з дисципліни «Комунікаційна політика в діяльності державного службовця»
