Володіння інформацією, інтенсивний обмін нею в сучасних умовах загост- рили проблему ефективності комунікації. Це безпосередньо стосується і полі- тики. Сучасне суспільство стає більш динамічним і політична комунікація в ньому набуває все більшого значення. Одним із найважливіших її компонентів є політична мова. Аналіз її функціонування в суспільстві дає можливість не тільки дослідити особливості самої проблеми політичної мови, а й отримати уявлення про розвиток усієї системи політичної комунікації. Усезростаюча роль політики й політиків у світі, перебування їх у центрі уваги засобів масової інформації, співпраця політичних структур і мас-медіа, активізація виборчого процесу, а відповідно і загострення конкурентної боро- тьби між політиками та політичними силами, що у свою чергу призвело до не- обхідності ефективного впливу на суспільну свідомість, до потреби у ціленап- равленому формуванні громадської думки – усі ці фактори в значній мірі зумо- вили інтерес до проблем політичної мови. У наш час, коли такі засоби впливу на громадськість як фізичний примус, насилля почали відходити на задній план, а натомість все більшого значення набувають механізми політичного маніпу- лювання, мова стала відігравати ще важливішу роль у політичному житті суспі- льства, оскільки вона є одним із основних і безпосередніх елементів маніпуля- тивного процесу. Тому дослідження маніпулятивних можливостей політичної мови, особливостей застосування їх у різних видах політичної комунікації є на сьогодні необхідним для глибшого розуміння як взагалі нових процесів, які від- буваються в нашому суспільстві, так і тих факторів, які впливають на ефектив- ність публічної діяльності сучасних політиків. Окрім того, як для країн перехідного типу, так і для більшості сучасних демократій, актуальною є проблема забезпечення прозорості політичного про- цесу. В Україні ж сьогодні спостерігається підвищення уваги до застосування різноманітних маніпулятивних технологій, особливо в контексті виборчого процесу. Відповідно постає проблема вироблення дієвих механізмів, які б за- безпечували обмеження маніпулятивного впливу на суспільство. Доцільно підкреслити, що будь - який акт комунікації має прагматичну на- правленість, яка найкращим чином реалізується за допомогою відповідного підбору слів та організації їх у висловлювання. Крім того, об’єктивне повідом- лення інформації, вільне від будь - якої інтерпретації та оцінки, неможливе, оскільки вже сам вибір мовних знаків передбачає відношення суб’єкта до зміс- ту інформації, тобто в самих мовних знаках у момент їх реалізації закладена за- даність на вплив. Усі ці об’єктивно притаманні мові та комунікації особливості активно використовуються у сфері політики. Це дозволяє за допомогою полі- тичної мови здійснювати приховане управління свідомістю та поведінкою лю- дей у бажаному для суб’єктів влади напрямку. Маніпулятивний потенціал політичної мови найкращим чином проявляється у політичних міфах та стереотипах, політичній рекламі та пропаганді, у функ- ціонуванні засобів масової інформації та в публічному мовленні політичних ді- ячів. Значні можливості мови як засобу маніпулятивного впливу на суспільну свідомість знаходять своє втілення у різноманітних політичних міфах та сте- реотипах. Тут мовні засоби застосовуються для того, щоб сприяти розумінню політичної дійсності через запропоновані міфами та стереотипами схеми інтер- претації. Маніпулятивний потенціал політичної мови проявляється також у по- літичній пропаганді та рекламі. Для цих видів політичної комунікації характер- ним є активне використання прагматичних можливостей мови. У пропаганди- стських і рекламних текстах застосовуються різноманітні мовні прийоми, засо- би аргументації, які сприяють здійсненню маніпулятивного впливу на суспіль- ну свідомість. У здійсненні мовного політичного маніпулювання значну роль відіграють засоби масової інформації. За допомогою відбору інформації, певно- го способу і форми її подачі, вони створюють у громадськості деяке сприйняття політичної дійсності. При цьому застосування різноманітних мовних прийомів допомагає засобам масової інформації інтерпретувати політичну реальність у вигідному для певних сил світлі, нав’язувати громадськості потрібне бачення дійсності та провокувати її на необхідні дії. Значні маніпулятивні можливості мають промови політичних діячів. У ре- зультаті аналізу ролі публічних промов у політичному житті суспільства в різні історичні періоди, було з’ясовано, що вони були і залишаються для сучасних політиків одним із найбільш дієвих інструментів політичного впливу, ефектив- ним засобом маніпулювання суспільною свідомістю і вміле володіння засобами переконуючого впливу є однією з передумов успішної публічної діяльності су- часного політика. Най-більший маніпулятивний потенціал мають мітингові та агітаційні промови політичних діячів. Для них характерним є звернення, у пер- шу чергу , до ірраціональних моментів, їхній вплив часто направлений на емо- ції, а не на розум людей. Сила маніпулятивного впливу публічних виступів політиків залежить від багатьох факторів. Одним із найбільш визначальних є взаємодія політика як суб’єкта, що здійснює ціленаправлений вплив та аудиторії як об’єкта, на який цей вплив спрямовано. У процесі дослідження вдалося виявити особливості по- ведінки різних аудиторій та сприйняття ними повідомлень, від врахування яких у значній мірі залежить ступінь маніпулятивного впливу публічних промов по- літичних діячів, зокрема дія механізму масового зараження, який працює в на- товпі; важливість безпосереднього спілкування політиків із аудиторією; схиль- ність масової аудиторії до сприйняття спрощеної інформації; надання масовою аудиторією переваги рішучим, вражаючим уяву висловлюванням політиків; роль “лідерів думок” у передачі інформації; селективність аудиторії, тобто ви- бірковість у сприйнятті інформації; не однакова потреба різних типів аудиторії в поданні аргументів “за і проти”. У сучасному світі важливою є проблема запобігання маніпулятивному впливу політиків. У зв’язку з цим В. Петренко визначені заходи, які можуть сприяти обмеженню мовного політичного маніпулювання в українському суспільстві. Серед них важливе значення має проведення наукових досліджень політичної мови за допомогою сучасних методів аналізу політичних текстів (лінгвістично - психологічного аналізу, мотиваційного аналізу, когнітивного картування та операційного кодування, двофакторного контент-аналізу та ін.). Ці методи дають можливість виявити більш глибинні, приховані за висловлю- ваннями політиків моменти – їх особистісні характеристики, мотиви їхньої по- ведінки, справжні наміри. Володіння такою інформацією про політика допома- гає з’ясувати чи відповідає його власним переконанням те, що він говорить, чи можливо його висловлювання є популістськими й він намагається маніпулювати свідомістю аудиторії задля досягнення своїх цілей. Крім того, для обмеження маніпулятивності політичного мовлення необхідним є розпов- сюдження інформації про проблеми мовного маніпулювання через масс - медіа та науково - популярну літературу. Тому що наявність у громадськості знань про різноманітні мовно - маніпулятивні прийоми та засоби сприяє виробленню у неї імунітету проти маніпулювання. Зменшенню мовного політичного маніпулювання допомагатиме також формування в українському суспільстві громадянської політичної культури, важливим елементом якої є взаємна довіра та відповідальність політиків і громадян. Це сприятиме розвитку демократич- ного дискурсу в суспільстві, який об’єктивно обмежує можливості здійснення мовно - маніпулятивного впливу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Політичні комунікації» з дисципліни «Комунікаційна політика в діяльності державного службовця»
