31 1.3. Поліфункціональність іміджу За твердженням Г. Почепцова, визначним для іміджу є його інформаційно%комунікативна складова частина, саме тому він розглядається як інструмент спілкування з масовою свідомістю. Правильно підібраний та сформований імідж є найефектив% нішим способом роботи з масовою свідомістю. Це твердження він проводить через призму функціонально% го апарату іміджу: — функція ідеалізації — саме завдяки іміджу бажане вида% ється за дійсне; — функція протиставлення — імідж враховує контрастне уявлення про дійсність (лиху людину можна побачити тільки на фоні доброї); — функція ідентифікації — імідж задає апробовані шляхи ідентифікації об’єкта, отже, полегшує людині можли% вість прогнозування дій цього об’єкта. Імідж — образ повинен враховувати особливості публічного чи зовнішнього «Я» людини, а також те, як вони можуть бути сприйняті у конкретному соціальному середовищі. У такому розумінні імідж і виступає як спосіб соціалізації особистості, адже примушує її грати ту роль, що є найоптимальнішою для цих соціальних умов. Розглянута особливість вказує на те, що імідж є засобом акумуляції певної світоглядної інформації. Питання лише в тому, в якому ракурсі ця інформація сприймається. Цю особливість можна простежити крізь призму світоглядних функцій іміджу. Комунікативна функція. Імідж є віддзеркаленням вимог ма% сової свідомості. Він, як найефективніший вид повідомлення в цьому виді комунікації, спроможний пройти крізь фільтри недовір’я і неуваги, характерні для масової свідомості. Консер% вативний характер масової свідомості дозволяє спиратися на моделі, які вже були апробовані людством. Вони мають щоразу нову реалізацію, але значною мірою використовують старі штампи. Імідж діє в умовах, які не дуже сприятливі для його розповсюдження. З цієї причини він повинен бути збудований так, щоб добитися однозначної реакції на нього аудиторії. Знаково практична функція. Імідж можливо трактувати як варіант згорнутого тексту, вираженого в конкретній знаковій системі. Знак — це об’єднання в одній одиниці елементів зміс% ту та форми. Оскільки ми не у змозі обробляти великі обсягитекстів, то починаємо користуватися їх скороченими варіанта% ми, як%от «новий українець». Будь%який імідж як варіант ма% лого тексту може бути розгорнений у великий текст, коли ви% никне така потреба. При цьому на відміну від звичного чисто вербального розуміння тексту імідж як текст будується по всіх каналах (візуальний, поведінковий тощо). Наприклад, «новий українець» виражає себе дорогим автомобілем, годинником ві% домих фірм, відповідним стилем одягу. У цьому разі потрібна для ідентифікації інформація пройшла по візуальному каналу. З цих позицій імідж виглядає як операція по згортанню/роз% гортанню текстів. Відповідно управління іміджем полягає у ряді випадків у заміні неістотних візуальних (або інших) характеристик на більш важливі з точки зору такого іміджу. Аудиторії нібито допомагають розвернути згорнутий текст у потрібному напрямі, виконуючи за неї певну частину роботи. Функція символізації. Символ — своєрідний знак, що втілює певну ідею, якому група людей надає особливого значення. Зна% чення символу часто буває не зрозумілим для людей, які не на% лежать до цієї групи. Сугестивна функція. У формуванні іміджу присутній дуже важливий параметр маніпулювання, який вирізняють багато дослідників — два рівні дії. Явний рівень виконує функцію «легенди», що маскує справжні наміри маніпулятора. Прихо% ваним рівнем є той, на якому як факт дії, так і його мета ре% тельно приховуються від адресата. Це знов спроба побудови подвійного повідомлення, бажання обійти фільтр аудиторії, впливати на неї на підсвідомому рівні. Ефективна комунікація не стільки задає нові повідомлення, скільки підключається до наявних у масовій свідомості уявлень. Психолог А. Добрович пропонує ролі, які також можуть бу% ти цікавими для іміджелогії, оскільки задають різноманітні види залежності: — роль Покровителя — могутнього і владного; — роль Кумира — знаменитого, привабливого, яким усі за% хоплюються; — роль Господаря, або Пана, — якщо ви будете слухняні, то Пан вас наблизить, приголубить, але пана не можна гні% вити; — роль Авторитета — він більше від інших розбирається в якій%небудь важливій справі, не приймає чужих заува% жень; — роль Віртуоза, або Спритної Людини, — зачаровує публі% ку тим, що може вчинити неможливе; 3233 — роль Удава — він бачить всі ваші слабкості та будь%якої хвилини готовий уразити тих, хто його оточує, тому вва% жається за краще підкорятися йому; — роль Диявола — безмежна влада і безмежне зло. Якісно спланований імідж здатний навіювати певний склад думок і почуттів, діє на підсвідомість людей і сприймається без заперечень 4 . Функція форматизації. Під терміном «формат» ми розумі% тимемо створення вигідних для комунікатора контекстів. Лю% дина сприймає світ за допомогою структур, які не дорівнюють повідомленню. Це типові сценарії, що описують правила, згід% но з якими побудовані в нашому уявленні частини світу. Штучно створений на замовлення конкретної соціальної групи той чи інший імідж через його носіїв нав’язується свідомості широких мас. Функція міфологізації. Людству в цілому і конкретній лю% дині зокрема властива міфологізація феноменів власної свідо% мості, адже міф виступає онтологічною основою будь%якого сві% тогляду. Можна визначити також поняття «міфологічного іміджу», під яким розумітимемо підведення лідера під ті або інші міфи, що склалися у суспільстві. Вільно або мимоволі ми підлаштовуємося у своєму сприйнятті під стереотипи, що склалися, лише окремі лідери (і то як виняток) можуть претен% дувати на те, щоб зруйнувати ці уявлення. Міф задається відповідністю певному вищому рівню, рівню цілого, а не безпосередній дійсності, що й дозволяє не перевіря% ти його на відповідність дійсності: — міф є особливою умовою комунікації, оскільки в ньому є слу% хач, але немає автора повідомлення, також з цієї причини міф стає неспростовним, оскільки ні з ким сперечатися; — міф ніби зупиняє час, заперечуючи інші інтерпретації світу, він фіксує єдино можливий погляд на світ; — міф можна розглядати як певний оператор універсальнос% ті, оскільки він підтверджується фразами типу («так усі говорять, вважають», «усі так думають», «усі знають це»); — міф легко перекладається з свого вищого рівня на будь% які прості ситуації, не будучи віддаленим від людини езо% теричною реальністю. Міф повинен базуватися на визначеному архетипі. Коли розігрується архетип, йде величезна хвиля ідентифікації ти% сяч людей із носієм іміджу. 4 Черепанова Я. Дім чаклунки. Мова творчого Несвідомого.— М., 1996.— С. 112.Міфологізація образу носія іміджу випливає з того, що робо% та відбувається з масовою свідомістю. Масова свідомість прий% має тільки чіткі картини. Уведення символічних інтерпретацій істотно полегшує для масової свідомості операцію з образом но% сія іміджу, робить його більш зрозумілим і передбачуваним. Масова свідомість принципово зацікавлена у впорядковуванні навколишнього світу. Як вважає психолог О. Змановська, при конструюванні публічного образу шоу%зірки використовують таку технологію, як міфодизайн. Ця технологія містить ство% рення міфологічної основи іміджу. Тобто забезпечення іміджу ореолу таємничості, героїзму, архаїчності [28]. Міф діє таємниче — він зацікавлює людей незалежно від їх% ньої волі та знака народжених почуттів — позитивного або нега% тивного. Міфологічність, що притаманна іміджу, зберігає певні міфологічні образи й моделі, виступає складовою частиною при% хованого, символічного рівня інформації. Привертає увагу дос% лідження Г. Маклуена, який наголошує на оригінальній кон% цепції, що може розглядатися крізь призму імідж%технології. Основа цієї теорії полягає в тому, що головне в інформації не смисл, а подання. Він вважає, що цінність інформації полягає не в її кінцевому результаті, а в самому процесі її подання. Ін% формація повинна бути розрахована на середню людину, яку приголомшує здивованість. Міфологеми цікаві тим, що сприй% маються як даність без перевірки на істиність.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поліфункціональність іміджу» з дисципліни «Іміджелогія»
