У процесі управління активами та зобов’язаннями з ме-тою встановлення контролю над рівнем ризику відсоткової ставки всі активи і пасиви банку поділяють на дві групи — чутливі до змін відсоткової ставки та нечутливі до таких змін. Для визначення чут-ливості весь часовий горизонт, протягом якого банк застосовує зба-лансований підхід до управління активами та зобов’язаннями, поді-ляють на ряд періодів. Тривалість таких часових інтервалів вибирається довільно, наприклад згідно з прогнозованими момен-тами зміни відсоткових ставок на ринку (здебільшого 90 днів). Структура балансу вважається фіксованою в межах кожного інтер-валу, що дозволяє керувати співвідношеннями обсягів різних видів активів і зобов’язань, елімінуючи вплив такого параметра, як час. Актив чи пасив є чутливим до змін відсоткової ставки, якщо має такі характеристики: · дата перегляду плаваючої відсоткової ставки міститься в зафік-сованому інтервалі часу; · строк погашення настає в цьому інтервалі; · термін проміжної або часткової виплати основної суми міс-титься в розглядуваному інтервалі; · зміна базової ставки (наприклад, облікової ставки НБУ), по-кладеної в основу ціноутворення активу чи зобов’язання, можлива або очікується протягом цього самого часового інтервалу і не конт-ролюється банком. До нечутливих активів та зобов’язань відносять такі, доходи та видатки за якими протягом аналізованого періоду не залежать від зміни відсоткових ставок на ринку. Геп (GAP — розрив, дисбаланс) визначається як різниця між ве-личиною чутливих активів ЧА у грошовому вираженні та величи-ною чутливих зобов’язань ЧЗ у грошовому вираженні: GAP = ЧА – ЧЗ (7.1) Геп може бути додатним, якщо активи, чутливі до змін ставки, перевищують чутливі зобов’язання (ЧА > ЧЗ), або від’ємним, якщо чутливі зобов’язання перевищують чутливі активи (ЧА < ЧЗ). Зба-лансована позиція, коли чутливі активи та зобов’язання рівні між собою, означає нульовий геп. При нульовому гепі маржа банку буде стабільною, незалежною від коливань відсоткових ставок, відсотко-вий ризик — мінімальним, проте одержати підвищений прибуток внаслідок сприятливої зміни відсоткових ставок стає неможливим. І додатний і від’ємний геп дають потенційну можливість отримати більшу маржу, ніж у разі нульового гепу. Головна ідея методу управління гепом полягає в тому, що розмір та вид (додатний або від’ємний) гепу мають відповідати прогнозам зміни відсоткових ставок згідно з таким правилом: · якщо геп додатний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа зростатиме і, навпаки, у разі їх зниження маржа зменшуватиметься; · якщо геп від’ємний, то зі зростанням відсоткових ставок мар-жа зменшуватиметься, а з їх зниженням — збільшуватиметься. Це означає, що не так вже й важливо, в якому напрямі зміню-ються ставки. Головне — щоб геп відповідав тому напряму руху ставок, який принесе підвищений прибуток. Проте потенційна можливість одержання додаткового прибутку супроводжується підвищеним рівнем відсоткового ризику. Якщо прогноз зміни ставок виявиться неправильним або не справдиться, то це може призвести до зниження маржі і навіть до збитків. За на-явності гепу ймовірність фінансових втрат така сама, як і ймовір-ність одержати додаткові прибутки. Геп — це міра відсоткового ризику, на який наражається банк протягом зафіксованого часового інтервалу. Незалежно від того, до-датний чи від’ємний геп має банк, чим більший розмір (абсолютна величина) гепу, тим вищий рівень відсоткового ризику приймає на себе банк і тим більше змінюється маржа. Збільшення чи зменшення маржі залежить від знака гепу («плюс» чи «мінус»), а також від то-го, зростатимуть чи спадатимуть відсоткові ставки на ринку. Темпи зниження показників прибутковості залежать як від вели-чини зміни відсоткових ставок, так і від розміру гепу. Якщо прогно-зується зниження ставок, то менеджментові банку необхідно зміни-ти структуру балансу і перейти від додатного гепу до нульового, за-вдяки чому вдасться звести до мінімуму відсотковий ризик. Перехід від нульового до від’ємного гепу в разі зниження ставок забезпечить підвищення рівня прибутковості, але супроводжуватиметься підви-щеним ризиком. Головне завдання менеджменту банку під час управління гепом — досягти відповідності між видом гепу та прогнозом зміни напряму, швидкості й рівня відсоткових ставок. Отже, необхідною умовою використання зазначеного підходу до управління банком є наявність надійного прогнозу (або можливість одержати такий прогноз) та пе-редбачуваність економічної ситуації. Якщо спрогнозувати зміну відсоткових ставок неможливо, наприклад через нестабільність еко-номічної ситуації, менеджментові банку безпечніше застосувати стратегію нульового гепу, значно знизивши завдяки цьому відсотко-вий ризик. Показники гепу легко розрахувати, якщо відомі характеристики потоку грошових коштів кожного фінансового інструмента, викори-стовуваного при формуванні активів та зобов’язань банку. Геп до-зволяє контролювати розмір відсоткового ризику протягом розгля-дуваного проміжку часу, а також оцінювати можливі зміни маржі банку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ГЕП-МЕНЕДЖМЕНТУ» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
