Форвардний контракт — це договір між двома учасника-ми про купівлю-продаж обумовленої кількості конкретного виду ба-зових активів за фіксованою ціною на визначену дату в майбутньому. Укладення форвардного контракту означає, що одна зі сторін (продавець) бере на себе зобов’язання здійснити поставку певної кі-лькості базових активів на дату, яка обумовлена в контракті, але від-далена значним проміжком часу від дати укладення контракту, а інша сторона (покупець) зобов’язується прийняти поставку за обумовле-ною в угоді ціною. Дата, коли сторони підписують форвардний контракт, назива-ється датою угоди. Дата, на яку учасники домовляються про здійс-нення операції купівлі-продажу, що і є предметом договору, назива-ється датою платежу або розрахунків. Період від дати угоди до дати платежу називають форвардним. Угоди можуть укладатися на будь-які суми та терміни за бажанням і потребами сторін, але ефектив-ними форвардні операції стають починаючи з 5 млн дол. США. На міжнародних форвардних ринках типові суми контрактів містяться в діапазоні від 1 до 100 млн дол. США. Отже, всі параметри форва-рдного контракту: дати угоди та платежу, суми, вид базового активу та ціна — визначаються індивідуально за згодою сторін без будь-яких обмежень і відповідають конкретним потребам учасників рин-ку. Процедура попереднього визначення та фіксації ціни дозволяє хеджувати ризики за допомогою форвардних контрактів. Визначи-вши наперед ціну інструменту, який буде проданий у майбутньому, і продавець і покупець стають незалежними від ризику зміни ринко-вої ціни протягом форвардного періоду. Форвардна угода не дає змоги продавцеві дістати переваги від підвищення ціни, а покупцеві — від зниження ціни протягом форвардного періоду. Це іноді спонукає учасників угоди до ухиляння від виконання зобов’язань за форвард-ним контрактом, оскільки стає можливим вигідніше провести опе-рацію купівлі-продажу. Отже, виникає ризик невиконання зобов’язань, який є досить значним за форвардними угодами. Форвардні контракти належать до твердих строкових угод, тобто є обов’язковими до виконання обома учасниками. Обов’язковість виконання є основною умовою існування і дієздатності форвардних угод, без якої вони втрачають свій сенс і не можуть використовува-тись як інструмент хеджування ризику. Історично форвардні контракти виникли близько чотирьохсот років тому, здебільшого як угоди про продаж майбутнього урожаю. Протягом останніх десятиріч набули розвитку форвардні контракти, предметом яких є фінансові інструменти. Фінансовий форвардний ринок — позабіржовий. Біржова торгівля неможлива насамперед через індивідуальні умови укладення контрактів, з цієї самої причи-ни відсутній і вторинний ринок для таких угод. Формально учасни-ками форвардного ринку можуть бути які завгодно суб’єкти госпо-дарської діяльності. На практиці сторони обережно підходять до вибору партнера з метою зниження ризику зриву поставки. Здебі-льшого контракти укладаються між компаніями, що мають надійну репутацію, банками, пенсійними фондами та страховими організаці-ями. Для укладення деяких видів форвардних контрактів існують обмеження. Наприклад, для укладення форвардної угоди за креди-том необхідно мати відкриту кредитну лінію саме в цій кредитній установі. Найактивнішими учасниками форвардного ринку є банки, які використовують форвардні контракти для хеджування власного ри-зику зміни цін на фінансові інструменти, а також пропонують їх як послугу своїм клієнтам. Маючи ширші фінансові можливості щодо залучення та розміщення коштів порівняно з іншими учасниками ринку, банки можуть уникнути реальних втрат за форвардними уго-дами навіть тоді, коли ринкові ціни складаються не на їх користь. Уклавши два форвардні контракти за протилежними операціями (один — з купівлі, інший — з продажу) одного й того самого виду активів в однаковій кількості, банк має змогу втрати за однією опе-рацією компенсувати доходами за протилежною. Іноді банк відіграє роль посередника, який відшукує сторони з протилежними інтересами і допомагає оформити угоду. Відсутність організованої торгівлі форвардними контрактами, а отже низька конкуренція на цьому ринку дають змогу банкам дик-тувати свої умови при укладанні форвардної угоди з клієнтом. Крім того, успіх у форвардному контракті значною мірою зале-жить від уміння передбачити майбутню ціну базового активу, який покладено в основу угоди. Банки мають переваги щодо прогнозу-вання тенденцій цінових змін, оскільки володіють значним обсягом інформації і мають у розпорядженні висококваліфікованих спеціалі-стів-аналітиків. Тому банки активно пропонують форвардні контра-кти своїм клієнтам, створюючи позабіржовий форвардний ринок. З розвитком та вдосконаленням різноманітних сегментів фінансового ринку клієнти дедалі частіше віддають перевагу більш гнучким і зручним методам хеджування ризиків. Форвардні контракти можуть укладатися на реальну або умовну суму. У першому разі сторони домовляються про реальну операцію купівлі-продажу. У другому — виплачується лише цінова різниця, що виникла внаслідок розбіжності контрактної та ринкової цін ба-зового активу, а реального обміну валютами, грошовими коштами, цінними паперами не відбувається.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ФОРВАРДНІ КОНТРАКТИ» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
