Незалежно від якості кредитного портфеля та методів, які застосовуються при управлінні кредитним ризиком, усі банки тією чи іншою мірою стикаються з проблемами неповернення кредитів. Проблемними кредитами називають такі, за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вар-тість забезпечення, виникли обставини, які дозволяють банку мати сумнів щодо повернення позики. Кожний банк має у своєму портфелі проблемні кредити і тому головне питання полягає у встановленні допустимого для банку рів-ня цих кредитів щодо загальної вартості виданих позик. Для зарубі-жних банків прийнятними є такі значення показників: питома вага списаних позик у загальному обсязі виданих — 0,25 — 0,75%; пи-тома вага прострочених позик (понад 90 днів) у загальному обсязі виданих — 0,5 — 3%. Якщо останній показник сягає рівня 7%, то становище банку визначається як кризове. Здебільшого це означає, що кредити були надані слаборозвиненим країнам або країнам, що розвиваються. Для вітчизняної банківської системи значення ана-логічних показників мають досить широкий діапазон коливань: від 2% до 50% і вище. У середньому по банківській системі питома вага проблемних кредитів в обсязі сукупного кредитного портфеля (130 банків) в 1997 році становила 20 — 22%. Завдання менеджмен-ту при управлінні проблемними кредитами полягає в мінімізації збитків за кредитними операціями банку з допомогою відповідних методів управління. Оскільки повністю уникнути втрат за кредитами неможливо, ін-коли їх розглядають як вартість ведення банківського бізнесу. Але це не означає, що банк повинен змиритися з такими збитками, адже в цьому разі заподіяна банку шкода значно більша, ніж сума непо-верненого кредиту. Велика кількість прострочених кредитів призво-дить до падіння довіри до банку з боку вкладників та акціонерів, виникнення проблем з платоспроможністю та ліквідністю, погір-шення репутації банку. Крім того, банк повинен нести додаткові ви-трати, пов’язані з вимогами щодо повернення кредиту, частина ак-тивів банку заморожується в формі непродуктивних. Такі втрати за своїми розмірами можуть набагато перевищити прямі збитки від непогашеної позики. Тому вартість проведення ефективної кредитної політики та ор-ганізації кредитної роботи в банку, включаючи досвідчену команду кредитного аналізу та контролю, безперечно, значно нижча за ви-трати по управлінню проблемними кредитами та збитки, яких мож-на було уникнути. Проблемні кредити у більшості випадків не виникають раптово. На практиці існує багато сигналів, які свідчать про погіршення фі-нансового стану позичальника та про підвищення ймовірності непо-вернення кредиту. Завдання кредитного працівника полягає в вияв-ленні таких сигналів якомога раніше, перш ніж ситуація вийде з-під контролю і втрати стануть неминучими. Попри те, що кожний проблемний кредит має свої особливості, про виникнення труднощів у позичальника свідчать однакові факти: Ё припинення контактів з працівниками банку; Ё подання фінансової звітності із затримками, які не пояснюються; Ё несприятливі зміни цін на акції позичальника; Ё наявність чистих збитків протягом одного, або декількох звіт-них періодів; Ё негативні зміни показників ліквідності, співвідношення влас-них та залучених коштів, ділової активності; Ё відхилення обсягу реалізації продукції та грошових потоків від тих, які планувались при видачі кредиту; Ё різкі зміни залишків на рахунках клієнта, які не очікувались та не пояснені. Таку інформацію дістають з фінансових звітів, контактів з пози-чальником, внутрішніх та ринкових джерел інформації. Ринкові джерела інформації є найціннішими, оскільки дають змогу передба-чити негативний розвиток подій і вжити заходів щодо їх упере-дження. У процесі роботи з проблемними кредитами банк може застосу-вати два основні методи управління: реабілітацію чи ліквідацію. Метод реабілітації полягає в розробці спільного з позичальником плану заходів щодо повернення кредиту. Метод ліквідації означає повернення кредиту шляхом проведення процедури банкрутства та продажу активів позичальника.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ПРОБЛЕМНИМИ КРЕДИТАМИ» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
