Перевірка кредитів — неодмінна умова успішного здійснення програми банківського кредитування. Постійний контроль допома-гає менеджерам заздалегідь виявляти проблемні кредити, а також перевіряти відповідність дій кредитних працівників основним вимо-гам кредитної політики банку. Основна мета контролю за кредитами полягає в тому, щоб не до-пускати підвищення кредитного ризику понад установлений рівень. Як відомо, рівень кредитного ризику постійно змінюється, оскі-льки змінюються умови, за яких надається кожний конкретний кре-дит. Зміни загальної економічної ситуації послаблюють позиції де-яких позичальників і водночас збільшують потреби в кредитуванні потенційних клієнтів. Фізичні особи та приватні підприємці можуть мати проблеми зі здоров’ям або втратити роботу, що негативно від-іб’ється на їхніх можливостях погасити позику. Ринкова вартість та ліквідність застави також може змінюватись і потребує постійного контролю. Отже, головна вимога до процедури контролю — це постійність перевірки та оцінювання рівня кредитного ризику. Згідно зі статис-тичними дослідженнями, 80% проблемних кредитів виникають че-рез недостатній контроль за рівнем кредитного ризику. Інші причи-ни, такі як неадекватна оцінка кредиту та кредитоспроможності позичальника, неправильно проведена структуризація, помилки у кредитному договорі, породжують близько 20% проблемних ситуа-цій у кредитуванні. З огляду на важливість контролю як методу управління кредитни-ми ризиками в банках створюються окремі структурні підрозділи з перевірки кредитів. Щоб забезпечити об’єктивність, такі підрозділи рекомендується організаційно відокремлювати від кредитних відділів та управлінь. Банки можуть використовувати різноманітні форми ор-ганізації контролю, методи перевірки кредитів, структуру підрозділів залежно від специфіки діяльності самого банку та його клієнтів, по-треб і можливостей, особливостей ринку та конкретної ситуації. Проте основні функції структурних підрозділів з контролю за кредитами є спільними для всіх банків. Розглянемо ці функції докладніше. 1. Періодична перевірка всіх кредитів, наданих банком (наприклад, не рідше одного разу на рік). 2. Систематична перевірка найбільших кредитів (наприклад, ко-жні 30 або 90 днів). 3. Вибіркова перевірка кредитних справ та стану кредитної до-кументації. 4. Докладна розробка процедур перевірки кредитів, що має на меті забезпечити контроль за найважливішими умовами кожної кредитної угоди. 5. Постійний контроль за проблемними кредитами. Збільшення частоти перевірок як реакція на загострення проблем. 6. Почастішання перевірок кредитів за умов економічного спаду або в разі появи проблем у тих галузях, де сконцентровані кредити банку (наприклад, одна перевірка за квартал). 7. Контроль за станом та ліквідністю застави, іншим забезпечен-ням кредитів. 8. Подання документації про наявність проблемних кредитів та розміру можливих втрат за кредитними операціями. 9. Оцінка розміру ризику кредитного портфеля банку в цілому та розробка рекомендацій щодо величини резервних фондів. Процес перевірки кредитів складається з таких кроків: а) перевірка повноти та правильності документації у кредитній справі; б) перевірка відповідності реального графіка платежів планово-му графіку; в) перевірка якості та стану будь-якого забезпечення по кредиту; г) оцінка можливостей одержання у своє розпорядження забез-печення даного кредиту та юридичних прав на судові дії щодо пози-чальника; д) оцінка відповідності виданого кредиту кредитній політиці ба-нку та нормативам, установленим регулюючими органами; е) прогноз можливих змін у фінансовому стані позичальника. Завдяки контролю за кредитами менеджмент банку має змогу оцінити сукупний ризик кредитного портфелю та визначити майбут-ню потребу в нарощуванні банківського капіталу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНТРОЛЬ» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
