ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ НЕДЕПОЗИТНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ КОШТІВ
На вибір недепозитних джерел коштів банку впливають такі чинники: · відносна вартість конкретного джерела; · граничні строки погашення; · рівень надійності джерела; · правила та обмеження щодо використання; · доступність; · кредитні можливості банку-позичальника — розмір капіталу, рейтинг, можливості реалізації комерційних паперів тощо. Процес управління запозиченими коштами має певні особливості, виходячи з яких менеджери формують стратегію управління ресурсами. 1. Гнучкість управління: у кожний момент часу можна чітко ви-значити, скільки і на який період необхідно банку запозичити кош-тів. Потреба в недепозитних джерелах розраховується як різниця між вихідними та вхідними грошовими потоками банку, з урахуван-ням як реальних, так і очікуваних значень. 2. Висока чутливість до змін ринкової відсоткової ставки: пози-ки здебільшого надаються під плаваючу ставку або на короткі пері-оди часу. 3. Короткостроковий характер операцій запозичення: найпопуляр-нішими є одноденні позики та зі строками погашення до двох тижнів. 4. Неможливість застосування цінових методів управління, оскі-льки ставку за позикою встановлює кредитор. Ставка запозичення здебільшого розраховується за методом «ба-зова ставка плюс», тобто як сума базової ставки (LIBOR, прайм-ставка, облікова тощо) і кредитного спреду. Величина спреду відо-бражає рівень кредитного ризику, що пов’язується з банком-позичальником. Рівень ризику визначається через кредитний рей-тинг, присвоєний позичальнику однією з провідних світових рейти-нгових компаній (IBCA, Standard & Poor, DRC, Moody’s) (дод. 8). Для банків з високим рейтингом (ААА, АА) кредитний спред дорів-нює нулю. Для банків, які не мають рейтингів, або таких, що функ-ціонують у країнах, де не існує офіційно визнаної системи рейтин-гів, рівень ризику оцінюється кредитором самостійно і залежить від надійності, платоспроможності, ліквідності, рівня капіталізації та інших фінансових показників банку. Рейтингова оцінка значною мірою визначає можливості запози-чення коштів банком через випуск і розміщення депозитних серти-фікатів, комерційних паперів та інших боргових зобов’язань. Для банків з рейтингом ВВ і нижчим такі джерела запозичення майже недоступні або вартість коштів стає надто високою. На міжнарод-них ринках одержання рейтингу емітента є необхідною умовою для випуску в обіг цінних паперів. Загалом системи рейтингів, визнаних на світовому рівні, значно спрощують взаємостосунки учасників фі-нансових ринків. Отже, менеджмент банку може частково вплинути на вартість запозичених коштів, підтримуючи високу репутацію своєї установи, підвищуючи її надійність і платоспроможність та поліпшуючи фі-нансові показники діяльності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ НЕДЕПОЗИТНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ КОШТІВ» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
