Методологія системної оцінки ефективності інновацій та інноваційної діяльності
Оцінка ефективності інноваційного проекту здійснюється на основі єдиних методологічних принципів визначення ефективності інвестицій в інноваційну діяльність. В міжнародному інноваційному підприємництві використовується міжнародний стандарт, що прийнятий на основі методичних розробок ЮНІДО (United National Industrial Development Organization – спеціалізованого відділу ООН з промислового розвитку). В сучасних умовах використання даного стандарту в Україні є утрудненим через ряд невідповідностей в оподаткуванні та веденні бухгалтерського обліку, тому ведеться адаптація міжнародного стандарту до українських умов. Виділяють загальні принципи здійснення інвестування інноваційних проектів: - комплексність підходу до здійснення проектів, яка має враховувати науково – технічний, соціальний, ресурсний, фінансово – економічний та екологічний аспекти аналізу ефективності; - потоки витрат та інноваційної продукції представляються у вигляді грошових потоків; - співставлення витрат та результатів з врахуванням зміни цінності у часі; - врахування факторів невизначеності та ризиків. Оцінка ефективності інноваційного проекту виконується у три стадії. На першій – передпроектній – із альтернативних варіантів вибирається найкращий. При цьому розраховують попередній можливий ефект від результатів майбутньої реалізації обраного варіанту. Друга стадія – інвестиційна передбачає визначення проектного ефекту. І, нарешті, на стадії експлуатації інновацій визначають фактичний ефект від застосування нововведення, який передбачає визначення реальної величини переваг чи витрат, які мають місце в результаті розробки, виробництва та впровадження інновацій. Види ефекту від реалізації інноваційного проекту розрізняються залежно від враховуваних затрат і результатів інтегральних показників: к економічний (вартісні показники); к науково – технічний (новизна, простота, корисність, надійність); к фінансовий (фінансові показники); к ресурсний (споживання того чи іншого виду ресурсу); к соціальний (соціальні результати); к екологічний (шум, випромінювання, електромагнітне поле, вібрація і інші показники, що враховують вплив інновацій на навколишнє середовище) Всі існуючі методи оцінки фінансово – економічної ефективності інноваційних проектів можна поділити на групи: - прості чи статистичні методи; - методи дисконтування чи динамічні. Прості методи оцінки економічної ефективності включають ряд показників. 1. Термін окупності. Термін окупності(Т’) – це тривалість періоду часу, за який надходження від діяльності за проектом (B(t) – вигоди проекту) покривають витрати на її реалізацію проекту - С(t). Термін окупності Т’ це мінімальне значення Т, для якого:
(t = 1,2,…,T)
Перевагами методу розрахунку терміну окупності є його простота з точки зору здійснюваних розрахунків та можливість використання для ранжування інвестиційних проектів з різними термінами окупності. Недоліками методу є відсутність різниці між проектами з однаковою сумою загальних доходів, але з різним їх розподілом за роками та неврахування грошових потоків після погашення суми інвестицій. 2. Сумарний прибуток. Сумарний прибуток визначається шляхом віднімання від вартісних результатів витрат, викликаних реалізацією проекту:
де t = 1,2,…,m; m – кількість часових інтервалів життєвого циклу проекту. 3. Рентабельність інвестицій (ROI – return on investment). Цей показник (проста норма прибутку) відображає, яка частина інвестиційних витрат повертається у вигляді прибутку протягом одного інтервалу планування. Визначається рентабельність інвестицій як відношення річного прибутку до вкладених в проект інвестицій.
де t = 1,2,…,T; Т – рік виходу проекту на повну виробничу потужність. Дисконтова ні критерії враховують цінність грошей в часі. Ставка дисконту визначається як
де IR (inflation rate) – темп інфляції; MRR (minimal rate of return) – мінімальна реальна норма прибутку, тобто мінімальна норма прибутку, що отримується при альтернативному використанні грошових коштів; RI (risk of investments) – коефіцієнт , що враховує ступінь інвестиційного ризику. Варто зауважити, що при розробці звичайних інвестиційних проектів ставка дисконту береться як екзогенна величина, і. Як правил, приймається рівною кредитному відсотку.
В міжнародному інноваційному менеджменті при оцінці економічної ефективності проектів найбільш часто використовуються дисконтовані критерії. 1. NPV (net present value) – чиста поточна вартість (чистий дисконтований дохід, чиста сучасна вартість, чистий приведений дохід чи інтегральний ефект).
де t = 1,2,…,T; Т – тривалість життєвого циклу проекту. Чистий приведений дохід залежить від двох факторів: 1) від прогнозованих величин грошових потоків проекту (B(t),С(t)); 2) від ставки дисконту. При прийнятті інвестиційного рішення перевага віддається проектам, для яких NPV>0. При порівнянні альтернативних проектів економічно більш вигідним є той, в кого більша величина NPV. Від’ємне значення цього показника свідчить про неефективність вкладених коштів. 2. РІ (profitability index) – індекс доходності, індекс прибутковості, індекс рентабельності. Індекс прибутковості відображає відносну доходність проекту. Існують різні підходи до його визначення, однак, найбільш вживаним є визначення його як відношення чистого дисконтованого доходу до вартості первісних інвестицій:
де С0 – первісні витрати. Критерієм прийняття інвестиційного рішення є відповідність значення індексу рентабельності умові РІ>1. Індекс рентабельності тісно пов’язаний з чистою поточною вартістю: якщо NPV>0, то РІ>1. 3. IRR (internal rate of return) – внутрішня норма доходності (внутрішня рентабельність). Внутрішня норма доходності відображає таке значення дисконту, при якому NPV приймає значення, рівне 0. Математично IRR знаходиться при розв’язанні експоненціальної рівності розрахунку NPV з невідомим дисконтом. При цьому значення NPV приймається рівним 0.
Критерієм економічної ефективності інноваційного проекту є значення внутрішньої норми доходності, яка перевищує значення дисконту, прийнятого при обґрунтуванні ефективності проекту. Якщо інноваційний проект цілком фінансується за рахунок позик банку, то значення IRR вказує верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якого робить даний проект економічно неефективним. У випадку, коли має місце фінансування з інших джерел, то нижня межа значення IRR відповідає ціні авансованого капіталу, що може бути розрахована як середня арифметична зважена величина виплат за користування авансованим капіталом. В міжнародній практиці розрахунок норми доходності часто застосовують як перший крок кількісного аналізу інвестицій. Для подальшого аналізу відбирають ті інноваційні проекти, внутрішня норма прибутковості яких оцінюється величиною не нижче 15-20%. 4. РР (Payback period) - період окупності. В міжнародній практиці використовується на заміну показника терміну окупності. Показник відображає проміжок часу , протягом якого сума чистих доходів буде рівна сумі інвестицій.
Критерієм економічної ефективності інноваційного проекту є значення терміну окупності, який не перевищує терміну реалізації проекту. Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) – це метод комплексно техніко-економічного дослідження об’єкта з метою розвитку його корисних функцій при оптимальному співвідношенні між їх значимістю для споживача і витратами для їх здійснення. Метод ФВА розроблений в США інженером Лоуренсом Д. Майлзом. Сьогодні метод ФВА успішно використовується промисловими компаніями США, Великої Британії, Франції та інших високо розвинутих країнах. За цією методикою сукупність характеристик, обраних для оцінки продукції, представляється матричною формою, що дозволяє зробити кількісний підрахунок функціонального рівня власної продукції і еталону.
де Yf – показник функціонального рівня продукції; xi – число балів відповідної характеристики; Li – вага і –ї характеристики стосовно інших характеристик. Відносний рівень власної продукції Yоf в порівнянні з еталоном визначається за формулою:
де Yfs – рівень власної продукції, Yfe – рівень еталонної продукції. Далі використовується модель ФВА. Зокрема модель Майлза, тобто функціональний рівень продукції Yf коригується на значення її ціни як для власної. Так і для еталонної продукції:
де Yfe – функціонально – вартісний аналіз продукції; с – одинична ціна продукції на ринку. Кінцева оцінка власної та еталонної продукції встановлюється шляхом порівняння корисних функцій кожної з врахуванням ціни одиниці продукції:
де Yfсs – відносний функціонально – вартісний рівень власної продукції; Yfсe - функціонально – вартісний рівень власної продукції. Функціонально-вартісний аналіз передбачає зниження витрат виробництва на основі аналізу споживчих властивостей виробу і технічних функцій його складових. При цьому до уваги береться визначення ступеня ефективності витрат з врахуванням отриманих властивостей товару, який відповідає тим чи іншим потребам споживачів. Для цього, встановлюються пропорції між корисністю окремих властивостей і понесеними витратами. Оскільки властивості товару мають різну корисність, то для їх оцінки використовують принцип Ейзенхауера за схемою АВС. Відповідно до методу аналізу, символ А-найбільш головні властивості, В-другорядні, С-непотрібні чи надлишкові функції. Відповідно кошти витрачаються на групу А , частково на групу В, на групу С витрат намагаються уникати. Для проведення функціонально-вартісного аналізу залучають спеціалістів з різних відділів , які беруть участь у розробці, виробництві, маркетингу і збуті продукції. Обов’язковою є участь економістів і бухгалтерів , які контролюють собівартість виробу. В практиці західних країн такі спеціалісти об’єднуються у дослідницькі групи, які складаються з 5 – 8 чоловік.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Методологія системної оцінки ефективності інновацій та інноваційної діяльності» з дисципліни «Інноваційний менеджмент»
