Сутність і місце операційного менеджменту в системі менеджменту організації
Менеджмент організації передбачає управління її діяльністю з ви- робництва продукції. Решта напрямів діяльності підприємства при- значені забезпечувати нормальну роботу з випуску продукції. Саме виробництвом продукції і опікується операційний менеджмент. Ефективнішому управлінню підприємством сприяє розроблення наукових основ менеджменту, виділення його умовно самостійних частин, серед яких операційному менеджменту відводиться цент- ральне місце. На рис. 2 показано місце операційного менеджменту в системі менеджменту організацій. Операційний менеджмент міс- титься посередині життєвого циклу продукції, тобто виробництву продукції передують стадії стратегічного управління, маркетингу, науково-дослідної роботи тощо. Після стадії виробництва продукції настають стадії підготовки до функціонування, експлуатації тощо. Решта елементів менеджменту організації забезпечують управління відповідними функціональними зонами й оптимізують діяльність фірми загалом. Основи менеджменту: 1. Теорія менеджменту 4. Управління науково-дослідною роботою 2. Теорія організації 5. Маркетингові дослідження 3. Дослідження систем управління 6. Розроблення управлінських рішень Стратегічний менеджмент (планування, вибір та управління реалізацією стратегії) Фінансовий менеджмент (управління фінансами) Операційний менеджмент (планування, організація, мотивація, контроль) Інноваційний менеджмент (управління інноваціями) Управління персоналом (концепції, принципи, методи роботи з персоналом фірми) Збутовий менеджмент (управління збутом продукції, рекламою) Екологічний менеджмент Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності (управління ЗЕД) Менеджмент якості (управління якістю) Рис. 2. Операційний менеджмент у системі менеджменту організації 4. Функції, методи і принципи операційного менеджменту Сутність операційного менеджменту виражається у його функ- ціях (рис. 3). Планування Організація Функції операційного менеджменту Мотивація Контроль Координація Рис. 3. Функції операційного менеджменту 10 Функція планування впливає на вибір мети операційної системи, а також інструментів і механізмів її досягнення. Ця функція допускає використання моделювання для виконання операцій у заданому ча- совому полі; моделювання розвитку операційної системи для досяг- нення поставленої мети. Функція організації. Операційні менеджери створюють і постійно розвивають її для реалізації прийнятих планів (програм) окремими виконавцями і підрозділами. Функція організації має забезпечувати чіткість виконання операцій, взаємозв’язок виконавців і підрозділів операційної системи і підвищувати ефективність праці. Функція мотивації забезпечує виконання доручень, тобто прямих функціональних обов’язків. Завдання функції мотивації — забезпечити виконання роботи всіма працівниками відповідно до їх службових повноважень і розробленого плану. Мета функції мотивації — створення внутрішньої мотивації для виконавців. Реалізація функції мотивації забезпечується менеджером завдяки формуванню ситуації, що спонукає до виконання роботи з найвищою віддачею. Це досягається за допомогою вмілого управління персона- лом і адекватного стимулювання його праці. Функція контролю — це систематичний процес, за допомогою якого операційні менеджери регулюють діяльність операційної системи, забезпечуючи її відповідність планам, цілям і нормативним по- казникам. Функція координації є важливою в управлінні операційною сис- темою. Без координації система перестає бути ефективною. Функції операційного менеджменту реалізуються за допомогою певних методів, тобто способів доведення їх до виконання. У прак- тиці управління використовують чотири групи методів операційного менеджменту (рис. 4). Організаційні методи. Їх сутність полягає в тому, що кожна діяль- ність повинна бути правильно організованою, тобто: • спроектованою; • націленою; • регламентованою; • нормованою; • забезпеченою необхідними інструментами, що фіксують правила поведінки персоналу в різних ситуаціях. Це означає, що спочатку потрібно створити фірму, підібрати пер- сонал, дати йому завдання, показати, як діяти, і вже після цього керу- 11 Рис. 4. Методи операційного менеджменту Методи операційного менеджменту Організаційні Адміністративні Економічні Соціально-психологічні Рис. 5. Напрями соціально-психологічних методів операційного менеджменту Соціально-психологічні методи Формування сприятливого морально-психологічного клімату в колективі Виявлення та розвиток індивідуальних здібностей кожного для максимальної самореалізації вати його діями. Організаційні методи управління передують діяль- ності, створюють для неї необхідні умови, і відповідно є пасивними, забезпечуючи базу для активних методів. Адміністративні методи, або методи владної мотивації. Їх осно- вою є відкрите примушення людей до тієї чи іншої діяльності або створення можливостей для такого примусу. Умовою застосування означених методів є переважання однозначних способів розв’язання завдань, відхилення від яких неприпустиме. Тому на практиці ад- міністративні методи реалізуються у вигляді конкретних безваріантних завдань, виконання яких передбачає мінімальну самостійність виконавця, внаслідок чого вся відповідальність покладається на керівника, який віддав розпорядження. Економічні методи управління полягають у непрямому впливі на його об’єкт. Виконавцю вказуються лише цілі та загальна лінія по- ведінки, у межах яких він самостійно шукає найоптимальніші шляхи розв’язання завдань, своєчасне і якісне виконання яких винагород- жується. В основі цих методів лежить економічна зацікавленість пра- цівника в результатах своєї праці. Соціально-психологічні методи мають певні межі ефективності, особливо при управлінні діяльністю працівників інтелектуальних професій, для яких матеріальні мотиви суттєві, але не найголовніші. Виокремлюють два напрями соціально-психологічних методів (рис. 5). 12 Методи операційного менеджменту реалізуються згідно з певни- ми принципами, правилами (рис. 6). Розглянемо ці принципи. 1. Науковість у поєднанні з елементами мистецтва. Менеджер у своїй діяльності використовує здобутки різних напрямів науки, але має постійно шукати індивідуальні підходи до ситуації і людей. Це вимагає від нього, крім знань, володіння мистецтвом спілкування, вміння прийняти правильне рішення в тій чи тій ситуації. 2. Цілеспрямованість управління. Управлінський персонал має підпорядковуватися принципу цілеспрямованості, тобто бути завжди зорієнтованим на розв’язання конкретних проблем, функціонувати заради визначених цілей. 3. Функціональна спеціалізація у поєднанні з універсальністю. Сут- ність цього принципу полягає в тому, що кожен об’єкт управління потребує підходу, який враховував би його специфіку. При управлін- ні людьми повинен існувати певний універсальний підхід до них не- залежно від того, які завдання вони виконують. 4. Послідовність управлінського процесу. Будь-який управлінський процес будується згідно з принципом послідовності, тобто елементи чи стадії, з яких він складається, повинні відбуватися одне за одним Рис. 6. Принципи операційного менеджменту Принципи операційного менеджменту Відповідність прав, обов’язків і відповідальності Урахування особистих якостей працівника та колек- тивної психології Оптимальне поєднан- ня централізованого регулювання керованою підсистемою з її саморегулюванням Послі- довність управ- лінського процесу Забезпечення змагальності учасників управління Науковість у поєд- нанні з еле- ментами мистецтва Цілеспря- мованість управління Функціональ- на спеціаліза- ція у поєднанні з універсаль- ністю Забезпечення спільної зацікавле- ності у досягненні цілей фірми 13 у певному порядку. Часто послідовність управлінських дій має цик- лічний характер, коли всі вони повторюються через певні проміжки часу. Циклічності підлягають планування, складання звітів, контроль тощо. 5. Оптимальне поєднання централізованого регулювання керова- ною підсистемою з її саморегулюванням. У процесі управління треба безперервно контролювати поведінку об’єкта управління. Тому важ- ливим принципом операційного менеджменту є оптимальне поєд- нання централізації і децентралізації. 6. Урахування особистих якостей працівника та колективної пси- хології. Цей принцип тісно пов’язаний з іншими принципами, без яких саморегулювання неможливе, бо вони лежать в основі прийнят- тя самостійних рішень. 7. Відповідність прав, обов’язків і відповідальності — один із най- важливіших принципів управління. Надлишок прав порівняно з обов’язками призводить до управлінського свавілля; нестача їх паралізує ділову активність. 8. Забезпечення спільної зацікавленості всіх учасників управління в досягненні цілей фірми відбувається шляхом мотивації, заохочення, а також максимального залучення виконавців у процес підготовки рішеньна всіх стадіях роботи над ними. 9. Забезпечення змагальності учасників управління. Керівник по- винен заохочувати здорову конкуренцію при заміщенні посад у сфері управління.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність і місце операційного менеджменту в системі менеджменту організації» з дисципліни «Операційний менеджмент»
