Освіта та принципи системи державної служби. Концепція представницької бюрократії
Із проблемою відкритої чи закритої системи пов’язана ідея представницької бюрократії. Представницька бюрократія — це наявність певного зв’язку між складом державної служби та структурою суспільства. Це в основному дає уявлення про становище, згідно з яким класова основа державної служби має віддзеркалювати пропорцію людей у цих класах. Аргументи на користь того, щоб склад державної служби від-дзеркалював пропорції соціальних класів: 1. Громадяни мають право служити на всіх рівнях державної служби, тобто демократичне суспільство передбачає, що різні прошарки суспільства повинні бути репрезентовані на всіх рівнях влади і мають змогу впливати на політичні та управлінські рі-шення суспільства. Із цього погляду представницька бюрократія стає захисником соціальної класової системи (приклад — США). 2. Забезпечення соціального вирівнювання класів, економіч-ний стан яких дуже нерівний: такі засади прийому на роботу по-винні спиратися не лише на соціальні, але й на статеві, етнічні ознаки. Переважання середнього чи вищого класу серед старших дер-жавних службовців — частина більш закритої системи державної служби (приклад — Франція). Освіта відіграє дуже важливу роль при вступі в систему дер-жавної служби. Існує високий ступінь зв’язку між певними освітніми закладами (Токійський, Оксфордський та Кембриджський університети) і вступом на державну службу. Можна виділити два підходи до освіти державних службовців. Цей поділ базується на існуванні закритої і відкритої державної служби, це загальний і спеціалізований підходи. У світі довго то-чилися суперечки навколо того, який підхід є кращим. Розгляне-мо це питання на прикладі європейської, британської та амери-канської систем освіти. Європейський метод (спеціалізований) найкраще ілюструє приклад французької системи й освітніх закладів, що постачають кад-ри для державної служби. Французи дають освіту своїм держав-ним службовцям у таких закладах, як Національна школа адмі- ністрації та Політехнічна школа, але вони розділили загальне і спеціалізоване навчання, використовуючи до 70 різних типів шкіл. Так, для освіти службовця високого рівня загальної орієнтації використовують національні школи адміністрації, де читають курси з менеджменту, фінансів та права (при цьому правова підготовка є основною в навчанні державних службовців). Для підготовки технічних фахівців, таких як інженери, французи використову-ють технічні інститути, які забезпечують потрібні кваліфіковані кадри. Слід зазначити, що головна особливість французького підходу полягає в тому, що можна готувати і соціалізувати основних державних службовців відповідно до потреб уряду, але водночас вони є вузькими спеціалістами, підготовленими для виконання лише конкретних обов’язків. Крім того, випускники залишаються у відповідній сфері, оскільки вони пов’язані з організаціями (так званими корпусами), віддані їм. Британський підхід спирається на загальну освіту державних службовців за рахунок технічної освіти. У британській службі вищі рівні посідає еліта, що здобула загальну підготовку, при цьому найбільші шанси службового зростання мають випускники Оксфордського та Кембриджського університетів, які здобули гуманітарну освіту. Загальна освіта і соціалізація британської державної служби закладена саме в цій освітній основі. Американський підхід відкритої системи вступу на державну службу полягає в освіті фахівця через великі університетські сис-теми. Уже згодом, протягом своєї кар’єри, керівники отримують управлінську підготовку, її американська модель більше спрямо-вана на відповідність здібностей індивіда конкретній роботі. Та-кий підхід базується на тому, що майбутній державний службо-вець досягає певної посади, покладаючись на свою технічну підготовку, а вже потім, протягом кар’єри, вони можуть засвоїти навички та вміння управлінця вищого рівня. Отже, гуманітарна освіта переважає у британській держав- ній службі, а природничі науки, такі як інженерна справа, мате-матика, комп’ютерна справа — в США. При цьому обидва підхо-ди передбачають постійну роботу в напрямку підвищення ква- ліфікації. Історія, традиція та культура відіграли істотну роль у розвитку систем державної служби. Багато країн і сьогодні намагаються розвинути чи реформувати свої системи державної служби. Аме-риканський учений Шталь визначив основні принципи, які мають універсальний характер і пронизують усі культури. Основні принципи державної служби: 1. Управління кадрами слід розглядати як частину загального управління, а не функцію ізольованого від головного потоку державного управління. 2. Управління кадрами слід розглядати як динамічне, а не ста-тичне (воно постійно розвивається і змінюється). 3. Кадрова система має забезпечувати нормальні умови зайня-тості, такі як умови праці, оплати та просування по службі. 4. Характер і напрямок професійної служби мають показувати визнання власної гідності й повагу до людської особистості. 5. Відбір, стимулювання і утримання державних службовців завжди має ґрунтуватися на здібностях та заслугах. 6. Адміністративні системи влади, довіра людей, стиль вико-навчого управління повинні бути достатньо мотивовані та лояль-ні для того, щоб стимулювати звільнення людської енергії та ідей в інтересах державної служби. Перелічені вище принципи можуть забезпечити основу для роз-витку законів та статуту державної служби незалежно від типу сис-теми державної служби, прийнятого в країні. Вони репрезентують основні людські та професійні якості, які є основою для існування ефективної державної служби в демократичному суспільстві.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Освіта та принципи системи державної служби. Концепція представницької бюрократії» з дисципліни «Менеджмент у державних організаціях»
