Менеджмент нерозривно пов’язаний з людьми, які зайняті управлінням. Порівняно з іншими видами праці в організації він має ряд особливостей, які виражаються в характері са- мої праці, його предметі, результатах і використовуваних засо-бах. Особливим предметом праці є інформація, опрацьовуючи яку, менеджери приймають рішення, необхідні для вдоскона-лення зміни об’єкта управління. Враховуючи це, на передній план виступають засоби, які опрацьовують інформацію. Ре-зультат діяльності оцінюється на момент досягнення поставле-них цілей. Для виконання своїх обов’язків менеджери повинні мати спе-ціальні знання і володіти здатністю використовувати їх у повсяк-денній праці. Вимоги до їхньої професійної компетенції можливо умовно підрозділити на дві групи (табл. 1.1). До недавнього часу вважалося, що такі риси даровані людям природою або можна їх набути в процесі багаторічної роботи шляхом проб та помилок, однак останні досягнення науки дозво-ляють вивчати природу людських відносин і мистецтво управ-ління людьми на науковій основі, не покладаючись на особистий досвід. Таблиця 1.1 ВИМОГИ ДО ПРОФЕСІОНАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МЕНЕДЖЕРІВ Вимоги до професіональної компетенції менеджерів Групи вимог 1. Розуміння природи управлінської праці і про-цесів менеджменту2. Знання посадових і функціональних обов’язків менеджера, способів досягнення цілей і під-вищення ефективності роботи організації3. Уміння використову-вати сучасну інформа-ційну технологію і засо-би комунікації 1. Знання та вміння виконувати професійну ро-боту в такій спеціальній області, як менеджмент. Вони включають:· уміння обґрунтовувати і приймати рішення в ситуаціях, для яких характерні висока динаміч-ність і невизначеність, висока інформованість у питаннях розвитку організації;· знайомство з досвідом менеджменту в інших організаціях;· здібність управляти ресурсами, спрогнозовува-ти і планувати роботу організації, підвищувати ефективність управління;· уміння використовувати сучасну інформаційну технологію, засоби комунікації та зв’язку 4. Володіння мистецтвом управління людськими ресурсами5. Володіння мистецтвом налагодження зовнішніх зв’язків6. Здатність до самооцінки, вміння робити пра-вильні висновки і безпе-рервно підвищувати кваліфікацію 2. Здібності до співпраці з людьми та управління самим собою. Щоб працювати, менеджери повинні мати багато специфічних особистісних якос-тей, які викликають довіру й повагу з боку тих, з ким вони вступають у контакт. Це перш за все:· високе почуття обов’язку і відданість справі;· чесність у відносинах з людьми і довіра до партнерів;· уміння чітко висловлювати свої думки і пере-конувати;· поважне й дбайливе ставлення до людей неза-лежно від їх положення в ієрархії організації; · здатність швидко відновлювати свої фізичні і духовні сили і критично оцінювати особисту дія-льність. Від помилок у роботі не застраховані навіть найдосвідченіші й висококваліфіковані менеджери, але справжні професіонали здатні зберігати при цьому спокій, ясність думок і пра-цювати над поліпшенням ситуації
Важливим чинником підвищення ефективності менеджменту є розподіл праці менеджерів, тобто спеціалізація управлінських працівників на виконанні визначених видів діяльності (функцій), поділу їх повноважень, прав і сфер відповідальності. Відповідно до цього в організаціях виділяють такі види розподілу праці мене-джерів: — функціональний; — структурний; — технологічний; — професійно-кваліфікаційний. Функціональний розподіл праці базується на формуванні груп працівників управління, які виконують такі функції менеджменту, як планування, організація, контроль тощо. Відповідно до цього одні працівники апарату управління спеціалізуються на роботах із планування, другі спрямовують свої зусилля на організацію робіт з виконання планів, треті є спеціалістами з контролю ходу, вимірювання результатів і оцінки роботи і таке інше. Структурний розподіл праці менеджерів будується виходячи з таких характеристик об’єкта управління, як організаційна структура, масштаби, сфери діяльності, галузева або територіальна специфіка. Через велику кількість факторів, які впливають на структурний розподіл праці, він є специфічним для кожної орга-нізації. Водночас можна виділити деякі загальні риси спеціаліза-ції, які стосуються перш за все вертикального і горизонтального розподілу праці менеджерів. Вертикальний розподіл праці побу-довано на базі трьох видів управління: — нижчий, — середній, — вищий. До нижчого рівня відносяться менеджери, які мають у своєму підпорядкуванні переважно виконавців; вони здійснюють управ-ління такими первинними підрозділами, як дільниці, зміни. Середній рівень включає менеджерів, які відповідають за діяльність усіх підрозділів організацій; сюди входять також менедже-ри штатних і функціональних служб апарату управління органі-зації, її філіалів і відділень, а також керівництво допоміжними і обслуговуючими службами, цільовими програмами і проектами. Вищій рівень — це адміністрація організації, яка здійснює за-гальне стратегічне керівництво організацією в цілому, її функціональними і виробничо-господарськими комплексами. Фактична кількість рівнів у організації характеризується великою різнома-нітністю і коливається від 1—2 до 8—10 (у великих організаціях). Відповідно змінюється і зміст завдань, які вирішуються на різних рівнях менеджменту. Загальним є те, що кожному з них пе-редбачається визначений обсяг робіт по функціях управління. Це горизонтальний розподіл праці за функціями. Функціональна структура робіт на кожному рівні неоднако-ва. При русі від нижчого рівня до вищого збільшується кількість і складність завдань зі складання планів і організації всієї роботи, підвищується значення контрольної функції. На нижчому і середньому рівнях менеджери зайняті координацією спільної діяльно-сті людей, тому ця функція нарівні з мотивацією стає найбільш важливою. Більш глибокий горизонтальний розподіл праці менеджерів передбачає їхню спеціалізацію за основними сферам діяльності, які утворюють підсистеми організації. Технологічний і професійно-кваліфікаційний рівень розподілу праці менеджерів ураховує види і складність виконуваних робіт. За цими критеріями в складі апарату виділяють 3 категорії пра-цівників: — керівники; — спеціалісти; — службовці. Коли розглядати їхню працю з погляду управління, то завдан-ня керівників перш за все полягає у прийнятті рішень і організа-ції їхньої практичної реалізації; спеціалісти здійснюють проекту-вання і розробку варіантів рішень, службовці займаються в основному інформаційним забезпеченням усього процесу. Складність управлінських робіт ураховується у вимогах, яким повинні відповідати менеджери, обіймаючи певну посаду. Відпо-відно до цього в плановій і звітній практиці нашої країни видок-ремилися основні посади управлінського персоналу: — керівники та їхні заступники; — головні спеціалісти; — інженери; — економісти; — розрахунково-бухгалтерський персонал; — канцелярський персонал; — юридичний персонал тощо. Керівники складають одну з найбільш значимих груп управ-лінського персоналу, а їхня праця відрізняється найбільшою складністю та відповідальністю.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Менеджери організацій, розподіл їхньої праці» з дисципліни «Менеджмент у державних організаціях»
