ЗАПОЧАТКУВАННЯ ЛІЗИНГУ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ
Тривала відсутність в Україні вітчизняного законодавства про лізинг стримувала розвиток цієї форми підприємницької діяльності. Все ж лізинг у нашій країні розвивався. Уже в 1998 р. функціонував ряд лізингових компаній, створено також Всеукраїнську асоціацію лізингу «Укрлізинг». Дедалі більшу участь у здійсненні лізингових операцій починають брати банки. На базі банку «Україна» у 1996 р. створено Фінансово-лізинговий дім банку «Україна», основна мета якого полягає в наданні лізингових послуг у галузях АПК, а саме: надання пільгових кредитів суб’єктам лізингової діяльності; надан-ня вказаним суб’єктам гарантійних зобов’язань при оформленні кредитів, пов’язаних з реалізацією лізингових угод; фінансування об’єктів інфраструктури підприємницької діяльності. Важливе значення для розвитку лізингу в сільському госпо-дарстві України має створення у 1997 р. Державного лізингового фонду на придбання вітчизняної сільськогосподарської техніки. Го-ловним завдянням цього фонду є забезпечення сільськогосподарських товаровиробників необхідною технікою на умовах фінансового лізингу. Формування Державного лізингового фонду здійснюється за ра-хунок: частини коштів, що надходять від повернення бюджетних позичок, наданих відповідним структурам у 1994 — 1997 рр. для за-купівлі сільськогосподарської продукції за державним замовленням; частини коштів, отримуваних від приватизації майна державних підприємств; коштів, що надходять як зворотні лізингові платежі; коштів, що надходять від нерезидентів і резидентів України та міжнародних фінансових організацій. Розпорядником коштів державного лізингового фонду є ди-рекція цього фонду, яка на конкурсних засадах визначає лізингодавців. Використання коштів лізингового фонду здійснюється шляхом укладання договорів між його дирекцією і лізингодавцями, між лізингодавцями і лізингоодержувачами, між лізингодавцями та заводами — виготовлювачами сільськогосподарської техніки про умови купівлі-продажу техніки, її гарантійне та післягарантійне обслуговування. Перерахування коштів заводам-виготовлювачам за поставлену сіль-ськогосподарську техніку здійснюється з дозволу дирекції фонду у два етапи. На першому виплачується 50 % вартості сільськогоспо-дарської техніки після укладання вказаних угод і передачі їх фонду. На другому етапі виплачується решта коштів на підставі акта прий-мання-передачі об’єктів лізингу, складеного між лізингодавцями, лі-зингоотримувачами та заводами-виготовлювачами. Лізингова угода між лізингодавцем і лізингоодержувачем укла-дається строком на 5 років з дотриманням вимог Закону України «Про лізинг», зокрема ст. 7 «Про істотні умови договору лізингу». Вона також повинна обов’язково передбачати порядок організації технічного обслуговування і ремонту сільськогосподарської техніки у гарантійний та післягарантійний періоди. Лізингові платежі, що сплачуватимуться лізингоодержувачами за використання одержаної через державний лізинговий фонд техні-ки, мають до певної міри стимулюючий характер, оскільки включа-ють, крім відшкодування вартості об’єкта лізингу, і пільгову лізин-гову маржу (плата за надані кошти для придбання сільськогосподарської техніки за договором лізингу) в розмірі 50% облі-кової ставки Національного банку України на момент укладення до-говору. У разі несвоєчасної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів на суму прострочених платежів нараховується пеня в розмі-рі, обумовленому в договорі. Лізингодавці, в свою чергу, також по-винні своєчасно оплачувати дирекції лізингового фонду передбачені договорами лізингу кошти. На суму прострочених виплат нараховується пеня відповідно до угоди між дирекцією фонду і лізингодавцем. У сільському господарстві України поширюється, хоча і повіль-ними темпами, міжнародний фінансовий лізинг. Предметом угод такого лізингу є, як правило, сільськогосподарська техніка. Так, спільне українсько-німецьке підприємство «Агрос» (м. Біла Церква) уже декілька років надає лізингові послуги аграрним підприємствам України на засадах фінансового лізингу, яким передбачається орен-да з викупом комплексу машин для вирощування і збирання цукро-вих буряків. Угоди укладаються на 5 років, протягом цього строку техніка повинна бути викуплена лізингоодержувачем і передана у його власність. Наведемо приклад визначення лізингових платежів згідно з умо-вами договору фінансового лізингу, що був укладений між СП «Аг-рос» і одним із сільськогосподарських підприємств. Згідно з угодою аграрному підприємству передавалась в оренду техніка (з викупом) для виробництва цукрових буряків вартістю 235 тис. німецьких ма-рок або 345 тис. грн. Строк угоди — 5 років. Лізингова маржа ста-новила 11 % річних від залишкової вартості техніки. Лізингові пла-тежі виплачуються раз на рік по завершенні господарського року. Щорічно вартість техніки відшкодовується рівними частками в сумі 49 тис. грн. (245 : 5). Таким чином, щорічні лізингові платежі в даному випадку скла-даються лише з двох частин: лізингової маржі і частки коштів у роз-мірі щорічного відшкодування вартості техніки. Оскільки лізингові платежі виплачуються не щомісячно (щоквартально), а раз на рік, то в даному випадку було б не цілком правильним визначати залишко-ву вартість майна за розглянутою у підрозділі 11.4 формулою виз-начення лізингової маржі. Це пояснюється тим, що за річних лізин-гових платежів кошти перебувають у розпорядженні лізингоодержувача довше, ніж при місячних чи квартальних платежах, і відповідно до економічної закономірності зміни вартості грошей у часі лізингоодержувач повинен сплачувати вказані платежі в біль-шому розмірі. Тому розрахунок лізингової маржі в нашому прикладі виправдано здійснювати не за середньорічною залишковою вартістю об’єкта лізингу, а за його залишковою вартістю на початок року. Дані розрахунку лізингових платежів вказаним способом наве-дені в табл.11.1. Таблиця 11.1 РОЗРАХУНОК ЛІЗИНГОВИХ ПЛАТЕЖІВ ЗА ЗАЛИШКОВОЮ ВАРТІСТЮ ОБ’ЄКТА ЛІЗИНГУ НА ПОЧАТОК РОКУ
Роки Залишкова вартість тех-ніки на поча-ток року, тис.грн. Лізинговамаржа, % Сума нарахо-ваної лізинго-вої маржі, тис.грн. Щорічні від-шкодування вартості тех-ніки, тис.грн. Лізингові платежі, грн. 1 245 11 26950 49 75950 2 196 11 21650 49 70560 3 147 11 16170 49 65170 4 98 11 10780 49 59780 5 49 11 5390 49 54390 Загальна сума лізингових платежів за 5 років становить 325 850 грн. (75950 + 70560 + 65170 + 59780 + 54390), в тому числі лізингова маржа — 80850 грн. Якби в даному прикладі застосову-валася методика визначення лізингової маржі за середньою за-лишковою вартістю, то сума лізингової маржі була б значно мен-шою. В табл. 11.2 наведено розрахунок суми лізингової маржі за вказаним способом. За даними табл. 11.2 сума лізингової маржі за цією методи-кою розрахунку становить 67,5 тис. грн., або менше порівняно з попередньо визначеною сумою на 13350 грн. (80850 – 65700). За-стосування такого способу визначення лізингової маржі було б несправедливим щодо лізингодавця, хоча і є вигідним для його партнера — лізингоодержувача. В той же час при щомісячних або щоквартальних платежах застосування розглянутого способу було б несправедливим для лізингоодержувача. Висновок із вик-ладеного очевидний — методика визначення лізингової маржі має узгоджуватися із періодичністю виплати лізингових платежів. Таблиця 11.2 РОЗРАХУНОК ЛІЗИНГОВОЇ МАРЖІ ЗА СЕРЕДНЬОРІЧНОЮ ЗАЛИШКОВОЮ ВАРТІСТЮ ОБ’ЄКТА ЛІЗИНГУ
Роки Вартістьтехніки на початок року, тис. грн. Щорічне відшкодування вар-тості тех-ніки, тис.грн. Вартістьтехніки на кінець ро-ку, тис.грн. Середньо-річна за-лишкова вартість техніки,тис. грн, Лізингова маржа, % Сума лізи-нгової ма-ржі, тис.грн. 1 245 49 196 220,5 11 24,3 2 196 49 147 171,5 11 18,9 3 147 49 98 122,5 11 13,5 4 98 49 49 73,5 11 8,1 5 49 49 0 24,5 11 2,7 Наведений приклад можна використати для оцінки ефективності лізингової угоди за критерієм фактичної вартості майна, що стає власністю лізингоодержувача по її завершенні. Припускаємо при цьому, що підприємство мало альтернативу для розв’язання цього ж господарського завдання — могло взяти кредит на 5 років на суму 245 тис. грн. під 11 % річних. Нами уже визначено, що загальна сума лізингових платежів ста-новить 325 850 грн. Завдяки включенню їх у собівартість загальна сума прибутку підприємства зменшиться на цю ж суму, що, в свою чергу, зменшить відрахування до бюджету при 30-процентній ставці податку на прибуток на 97 755 грн. (325 850 ґ 0,3). Оскільки ця еко-номія, як нами доведено в розділі 11.4, зменшує фактичну вартість придбання техніки, то її сума в нашому прикладі стано-витиме 228 095 грн. ( 325 850 – 97 755). Якби підприємство не уклало лізингової угоди, а скористалося кредитом, воно за 5 років виплатило б за користування ним 80 850 грн. процентної суми, тобто стільки ж, скільки становила лізингова мар-жа (це зрозуміло, оскільки процент за кредит і лізингова маржа взяті в однаковому розмірі і з однаковою періодичністю виплат — один раз на рік). Процентні виплати включаються у собівартість про-дукції, отже, завдяки цьому зменшуються відрахування в бюджет на суму 24 255 грн. (80850 ґ 0,3). Повернення позики, як ми уже зазна-чали, здійснюється за рахунок прибутку після оподаткування, а то-му не може вплинути на зменшення відрахувань до бюджету. Проте підприємство на придбаний основний засіб нараховує амор-тизацію. Якщо норма амортизації техніки становить у середньому, ска-жімо, 8%, то за період дії лізингової угоди (5 років) буде нараховано 98 тис. грн. амортизаційних відрахувань (245 тис. ґ 0,08 ґ 5). Сума еко-номії завдяки включенню у собівартість продукції і зменшенню завдяки цьому об’єкта оподаткування становитиме 29,4 тис.грн. (98 ґ 0,3). Таким чином, за цього варіанта розв’язання одного і того ж гос-подарського завдання фактична вартість майна, придбаного за кре-дит, становитиме 272 195 грн. (245 000 + 80 850 – 24 255 – 29 400). Як бачимо, за означених умов підприємству вигідніше укладати лізингову угоду, ніж брати довгостроковий кредит. Заради справедливості зазначимо, що така вигода стає ре-альністю лише тоді, коли підприємство одержує прибуток або має нульовий рівень рентабельності з врахуванням у собівартості про-дукції лізингових платежів чи процентних виплат за кредит. Адже очевидно, що якби у собівартість продукції не були включені ці виплати, то на їх величину за нульового рівня рентабельності під-приємство одержало б прибуток, а отже, повинно було б сплачува-ти податок на нього. Неважко передбачити, що підприємство пов-ністю втрачатиме цю вигоду, якщо сума збитків перевищує суму лізингових платежів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАПОЧАТКУВАННЯ ЛІЗИНГУ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ» з дисципліни «Менеджмент: прийняття рішень і ризик»
