Лізингові угоди за своїм характером є багатоваріантними і мо-жуть відрізнятися одна від одної істотно або лише за якоюсь однією побічною ознакою. Для кращого розуміння суті цих угод здійсню-ється їх класифікація за сукупністю ознак. У зарубіжній та вітчиз-няній літературі виділяють такі класифікаційні ознаки, як склад учасників угоди, обсяг обслуговування об’єкта лізингу, сектор ринку, де здійснюються операції, рівень окупності об’єкта лізингу, характер лізингових платежів, тип майна, що передається в оренду, термін використання цього майна та ін. Вказані ознаки різні за своєю вагомістю. Частина з них лише ча-стково модифікує лізингову угоду, не торкаючись її принципових аспектів. Водночас існує основоположна ознака, яка надає лізинго-вим угодам відповідного змістовного характеру. Такою ознакою є особливості здійснення лізингу щодо ступеня окупності об’єкта лі-зингу і переходу права власності на нього. Саме за цією ознакою виділяють такі два види лізингу, що можуть набувати певних моди-фікацій, якщо до цієї основної ознаки приєднується якась інша (інші) неістотна ознака: фінансовий лізинг і оперативний лізинг. Фінансовий лізинг (Finance Leasing) вітчизняним законодавст-вом трактується як лізингова угода, в результаті укладення якої лі-зингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший від строку, за який амортизується 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення угоди. По завершенні строку угоди фінансового лізингу об’єкт лізингу пе-реходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за за-лишковою вартістю. Тобто ця юридична норма передбачає, що за умо-ви укладення угоди фінансового лізингу на повний строк амортизації об’єкта лізингу останній по закінченні терміну цієї угоди переходить у власність лізингоодержувача. В іншому разі, коли строк угоди менший від строку амортизації об’єкта лізингу, останній обов’язково повинен бути викуплений лізингоодержувачем за залишковою вартістю. Таке законодавче трактування фінансового лізингу, максималь-но наближене до міжнародних норм, має переваги над трактуван-ням, що зустрічається в економічній літературі, коли його здійснен-ня пов’язується з повною окупністю об’єкта лізингу за строк, що за своєю тривалістю збігається зі строком повної амортизації цього об’єкта1. Прив’язка поняття фінансового лізингу до строку повної амортизації лізингового майна істотно обмежує можливості потен-ційних інвесторів. Встановлення мінімального періоду фінансового лізингу на рівні 60 % строку амортизації дає змогу скоротити реаль-ні терміни здійснення інвестицій через лізинг з 8 — 10 до 4 — 6 ро-ків. Завдяки цьому лізинг стає значно привабливішим для інвесто-рів, насамперед іноземних. Водночас такий підхід до визначення суті фінансового лізингу вигідний і лізингоодержувачу, оскільки він має можливість, не че-каючи завершення строку амортизації об’єкта лізингу, викупити йо-го і одержати від цього певні економічні переваги. Слід звернути увагу ще на одну обставину, яка є важливою для обох суб’єктів договору з фінансового лізингу. Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» суб’єкти гос-подарської діяльності одержали право самостійно здійснювати ін-дексацію вартості майна залежно від індексу інфляції за попередній період діяльності. Використовуючи це право, лізингоодержувач має змогу повністю проамортизувати об’єкт лізингу без втрат його ре-альної вартості через інфляційні процеси. Оперативний лізинг (Operative Leasing) — це лізингова угода, якою передбачається, що лізингоодержувач на своє замовлення от-римує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, менший від строку, за який амортизується 90 % вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення угоди. Після завер-шення строку угоди оперативного лізингу можливі такі варіанти дій відповідно до Закону України «Про лізинг»: · об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю; · строк договору лізингу може бути продовжений; · об’єкт лізингу може бути повторно переданий іншому лізинго-одержувачу за договором лізингу. Спільним між фінансовим і оперативним лізингом є те, що об’єкт лізингу протягом усього строку договору залишається влас-ністю лізингодавця. При цьому лізингова угода в обох випадках зберігає чинність, якщо право власності на об’єкт лізингу перехо-дить від лізингодавця до іншої особи. Істотною відмінністю між вказаними видами лізингу є діаметрально протилежна форма ре-алізації права власності на об’єкт лізингу: за фінансового лізингу об’єкт обов’язково переходить у власність лізингоодержувача, а за оперативного — залишається у власності лізингодавця. Ця принципова різниця між вказаними видами лізингу породжує й істотні відмінності в зобов’язаннях щодо покриття витрат на от-римання об’єкта лізингу в процесі виконання лізингової угоди. При фінансовому лізингу вказані витрати несе лізингоодержувач, а тому вони не включаються до лізингових платежів, якщо інше не пере-дбачене угодою. До таких витрат відносять витрати на страхування об’єкта лізингу, його експлуатацію, технічне обслуговування і ре-монт. У міжнародній практиці такий фінансовий лізинг називають «чистим» лізингом (Net Leasing). Як правило, чистий лізинг про-понують банки, інші фінансові установи, які не в змозі забезпечити сервісне обслуговування об’єкта лізингу. Разом з тим українське законодавство не забороняє укладення угод фінансового лізингу із сервісним обслуговуванням об’єкта лі-зингу лізингодавцем. Такий фінансовий лізинг називають «мок-рим» лізингом (Wet Leasing). При оперативному лізингу всі витрати на утримання об’єкта лізингу, крім витрат на його експлуатацію та поновлення викори-станих матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачене договором лізингу. Отже, оперативний лізинг — це «мокрий» лізинг. У договорі оперативного лізингу може передбачатися, що окремі види витрат бере на себе лізингоодержувач. Ця обставина враховується при визначенні розміру лізингових платежів. «Чистий» і «мокрий» лізинг — це форми існування фінансового і оперативного лізингу. Проте перелік таких форм викладеним не ви-черпується. Це зумовлено багатоаспектністю лізингових угод. Так, в укладанні угод по фінансовому і оперативному лізингу може брати участь неоднакова кількість учасників. У зв’язку з цим обидва види лізингу можуть набувати форми прямого і непрямого лізингу. На рис. 11.1 показані названі та інші можливі форми існування фінансового та оперативного лізингу. Коротко розглянемо суть кожно-го з них. Прямий лізинг має місце тоді, коли виробник (постачальник) і лізингодавець є однією і тією самою юридичною особою. На відмі-ну від класичного лізингу в укладенні угоди при цьому беруть участь лише два учасники — лізингодавець та лізингоодержувач. Прямий лізинг не набув великого поширення, оскільки характерний для тих лізингодавців, для яких цей вид діяльності не є основним. Якщо такий виробник вважає за доцільне розширити лізингову діяль-ність, то він створює спеціалізовану лізингову компанію і тоді прямий лізинг трансформується в непрямий, тобто класичний, коли в лізин-говій операції беруть участь три суб’єкти підприємницької діяльності: лізингодавець, лізингоодержувач і продавець лізингового майна. Різновидністю прямого лізингу є зворотний лізинг (Sale and Leaseback), який набув поширення у світовій практиці і передбачений вітчизняним законодавством. За такого лізингу лізингоодержувач вод-ночас є продавцем і користувачем об’єкта лізингу. Механізм здійснення цієї лізингової операції такий: власник майна, маючи гостру потребу в оборотних коштах, продає його лізинговій компанії і тут же бере це май-но в оренду на умовах фінансового лізингу, тобто з правом його викупу. Перевагами цієї форми лізингу є не лише одержання лізингоодержувачем необхідних йому коштів і можливість їх використан-ня для інвестування інших видів діяльності, а й те, що об’єкт лізингу працює без перерви, тобто його купівля-продаж здійснюється без переміщення у просторі, а отже, без втрати часу на придбання. Для аграрних підприємств, з огляду на їх фінансову скруту, ця форма лізингу є дуже привабливою. Тому потрібні дер-жавні стимули для її розвитку. Залежно від сектора ринку, де здійснюються лізингові операції, розрізняють такі дві форми лізингу: внутрішній і міжнародний. Міжнародний лізинг має місце тоді, коли всі учасники лізинго-вого договору є резидентами. Він передбачає укладання лізингової угоди суб’єктами підприємницької діяльності, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі пе-ретинають державні кордони. Міжнародний лізинг може бути екс-портним та імпортним. Експортний лізинг характеризується тим, що лізингодавець і ви-робник (посередницька фірма), у якого перший з них купує об’єкт лізингу, знаходиться в одній країні, а лізингоодержувач — в іншій. Імпортний лізинг — це лізингова угода, за якою вітчизняний лі-зингодавець купує об’єкт лізингу в іноземної фірми і передає його в оренду вітчизняному лізингоодержувачу. У світовій практиці, хоча й рідко, але зустрічається так званий транзитний лізинг, коли лізин-годавець купує об’єкт лізингу в іноземної фірми і потім передає йо-го в оренду на умовах лізингу лізингоодержувачу, що знаходиться в третій країні. Міжнародний лізинг має велике значення для лізингокористува-ча, оскільки дає змогу отримати в користування з будь-якої країни найновітнішу високопродуктивну техніку (обладнання) і досягти за-вдяки цьoму конкурентних переваг на ринку. При цьому потрібно враховувати позитивний вплив фактора часу та економію фінансо-вих ресурсів. Країна лізингоодержувача не витрачає їх на розробку і освоєння такої техніки, а отже, товаровиробники мають можливість працювати на випередження стосовно інших товаровиробників. Перевагами міжнародного лізингу можуть скористатися і ті суб’єкти лізингової операції, які не мають валюти. В такому разі ук-ладається угода типу «бай-бек» (buy back), якою передбачається ви-плата компенсаційних лізингових платежів продукцією, що вироб-ляється на орендованому майні чи за його допомогою. Міжнародний лізинг здійснюється відповідно до Закону України «Про лізинг», іншого законодавства України, міжнародних дого-ворів, в яких бере участь Україна, та договорів, укладених суб’єктами лізингу. Зазначимо, що в Оттаві прийнята Конвенція Міжнародного інституту з уніфікації приватного права щодо міжнародного фінансового лізингу майна. Її мета — уніфікація пра-вового регулювання лізингових відносин, уточнення основополож-них термінів з фінансової оренди, розробка норм, що регулюють відносини між суб’єктами лізингу, а також методологічних підходів до визначення лізингових платежів. Значне місце в Конвенції відводиться уточненню обсягу майнової відповідальності лізингодавця, виробника (постачальника) і лізингоодержувача, а та-кож визначенню обов’язків, що покладаються на орендаря щодо ви-користання ним об’єкта лізингу. В цьому документі зафіксовані юридичні наслідки, які випливають в разі неплатоспроможності лізингоодержувача. Конвенція виходить із класичного (тристороннього) лізингу, а отже, з її сфери виключаються двосторонні угоди (прямий лізинг). Як ми уже зазначали, українське законодавство йде далі, визнаючи двосторонні угоди з оренди майна як лізингові. Це, безумовно, ви-правдано, оскільки значно розширює можливості укладання лізингових угод, а отже, і одержання більшою кількістю лізингоодержувачів тих переваг, які притаманні цьому виду підприємницької діяльності. Фінансовий та оперативний лізинг залежно від способу фінансу-вання набуває таких форм, як лізинг за рахунок власних коштів, за рахунок залучених коштів та пайовий лізинг. Лізинг за рахунок власних коштів означає, що фінансування угоди здійснюється за рахунок власного капіталу лізингодавця. Ця форма лізингу найбільш притаманна банкам, іншим великим фінан-совим установам та спеціалізованим лізинговим компаніям. Проте більшість лізингових компаній не мають достатнього власного капі-талу, особливо для фінансування великих лізингових угод. Тому во-ни часто використовують залучені кошти — банківський кредит або позики інших фінансових установ. При цьому об’єкт лізингу та лізингові платежі розглядаються як форма забезпечення позики (гарантії її повернення). Серед цих трьох форм лізингу найбільш складною є пайовий лі-зинг. У міжнародній практиці його називають Leveraged Leasing. Основна особливість цієї форми лізингу полягає в тому, що для фіна-нсування великої лізингової угоди об’єднуються декілька фінансових установ, які оплачують 75 — 80 % вартості об’єкта лізингу, а решту (20 — 25 — лізингодавець за рахунок власних коштів. У ряді за-рубіжних країн такі лізингові компанії зберігають за собою податкові пільги на всю вартість об’єкта, а не лише на його частину. Кредити пос-тупово погашаються в міру надходження лізингових платежів. Не вик-лючається можливість уступки лізингодавцем своїх прав позикодавцям. У Законі України «Про лізинг» пайовий лізинг трактується як здійснення лізингу за участю суб’єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору для залучення одного або кількох кре-диторів, які беруть участь у здійсненні лізингової операції, інвесту-ючи свої кошти. При цьому загальна сума інвестованих кредитора-ми коштів не може становити більше 80 % вартості набутого для лізингу майна. Таке визначення пайового лізингу дещо не відпові-дає суті Leveraged Leasing, оскільки тут мова йде про можливість фінансування угоди лише одним кредитором (а це лізинг за рахунок залучених коштів) і відсутнє положення про те, що позика погаша-ється за рахунок лізинових платежів у міру їх надходження. Проте одне із ключових положень Leveraged Leasing зберігається. Це сто-сується обмеження (80 щодо частки залучених коштів у вартості придбання об’єкта лізингу. За характером платежів фінансовий і оперативний лізинг набу-вають таких форм, як лізинг з грошовими платежами (виплата здійснюється готівкою), з компенсаційними платежами (виплата здійснюється готовою продукцією, виробленою за допомогою об’єкта лізингу) та зі змішаними платежами, що поєднує в собі перших два способи виплати платежів. Зараз для аграрних підприємств України найбільш прийнятним є лізинг з компенсаційними платежами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВИДИ І ФОРМИ ЛІЗИНГУ» з дисципліни «Менеджмент: прийняття рішень і ризик»
— лізингодавець за рахунок власних коштів. У ряді за-рубіжних країн такі лізингові компанії зберігають за собою податкові пільги на всю вартість об’єкта, а не лише на його частину. Кредити пос-тупово погашаються в міру надходження лізингових платежів. Не вик-лючається можливість уступки лізингодавцем своїх прав позикодавцям. 