У міжнародній практиці торгових відносин застосовується де-кілька форм розрахунків. Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про типові платіжні умови зовніш-ньоекономічних договорів і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів» ( від 21 червня 1995 р. за № 444 ) рекомендовано такі форми розрахунків між суб’єктами ЗЕД в інозе-мній валюті, зважаючи на їх вигідність для української сторони, як документарний акредитив та документарне інкасо (з гарантією). Документарний акредитив — це зобов’язання банку-емітента (банку-покупця) виплатити відповідно до вказівок імпортера (нака-зодавача) вказану в ньому суму (ціну контракту) продавцю (бе-нефіціару) згідно зі встановленими в акредитиві умовами після того, як документи, вказані в умовах акредитива, будуть представлені банку. Акредитивом може передбачатися й акцепт переказного век-селя (тратти), виставленого бенефіціаром. Згідно з «Уніфікованими правилами і звичаями для документар-них акредитивів», розробленими Міжнародною торговою палатою, у редакції 1993 р. за № 500, документарний акредитив являє собою угоду, відокремлену від договору купівлі-продажу, і банки зовсім не пов’язані і не зобов’язані займатися цим договором. По операціях з акредитивом усі зацікавлені сторони мають справу лише з докумен-тами, а не з товарами, послугами чи з іншими видами виконання зо-бов’язань, до яких мають відношення ці документи. У практичній діяльності банків ця вимога означає, що вони повинні здійснювати тільки обробку документів і перевірку їх на відповідність умовам акредитива. Банк також не відповідає за формальну повноту (зміст) документів та інструкцій, що є додатками до них. Під умовами ак-редитива банк розуміє вимоги, виконання яких експортером дає йо-му право використати акредитив, тобто одержати належну йому су-му грошей за поставлений товар. Покупець, відкриваючи акредитив, цим самим засвідчує свою платоспроможність і відсутність бар’єрів до ввезення товару. Це важливе положення, оскільки за умовами «Уніфікованих правил ...» клієнт, який дав банку розпорядження відкрити акредитив, зо-бов’язаний прийняти документи і забезпечити відшкодування банку, який здійснив платіж або взяв зобов’язання здійснити його в розст-рочку, або здійснив акцепт. Зрозуміло, що такі дії по платежах банк здійснює тоді, коли документи за зовнішніми ознаками відповіда-ють умовам акредитива. Акредитив вигідний для покупця, оскільки він знає, що прода-вець лише тоді одержить належну йому суму грошей за товар, коли виконає усі умови акредитива. Ця форма розрахунків вигідна і про-давцю насамперед тим, що він гарантує для себе швидку оплату то-вару після виконання умов акредитива. Розрахунок у формі акредитива здійснюється за участю чотирь-ох сторін: покупця, банку покупця (банк-емітент), продавця (бе-нефіціара) і банку продавця (авізуючий банк). Покупець-імпортер і вітчизняний продавець укладають між собою торговельний кон-тракт (рис. 8.1). В ньому вказується, що платежі за товар будуть здійснюватися у формі документарного акредитива. Крім того, в контракті потрібно зазначити назву банку, в якому буде відкрито акредитив, його вид, назву авізуючого банку, порядок сплати бан-ківської комісії і умови виконання платежу (за пред’явленням, у розстрочку, шляхом акцепту тощо), перелік документів, проти яких має здійснюватися платіж, строк дії акредитива. Продавець у передбачений угодою строк повідомляє покупця про готовність відвантажити товар (2). Покупець, одержавши це повідомлення, направляє доручення (заявку) банку-емітенту на відк-риття акредитива на користь експортера (3). Банк-емітент направляє акредитив авізуючому банку (4). Одержавши акредитив, авізуючий банк перевіряє його достовірність і передає продавцю (5). Після де-тального ознайомлення з умовами акредитива і оцінки їх відповід-ності умовам контракту продавець відвантажує товар та одержує транспортний документ (6). При оцінці відповідності умов акреди-тива бенефіціару необхідно звернути особливу увагу на те, чи є ак-редитив безвідкличним, чи відповідає перелік документів в акреди-тиві тим, що вказані у контракті, і чи немає в акредитиві неприйнятних для продавця умов, яка сума переказу, чи не змінені строки поставки товару, а також строки подання документів. Продавець надає своєму банку (авізуючому банку) транспортний документ (наприклад, коносамент), а також інші документи відповідно до умов акредитива (7). Банк експортера порівнює одер-жані документи з умовами акредитива і за їх відповідності за зовнішніми ознаками відсилає вказані документи банку-емітенту для оплати (8). Банк-емітент звіряє документи з умовами акредитива і переказує суму платежу банку експортера (9), водночас дебетує рахунок імпортера (10). Авізуючий банк зараховує виручку на раху-нок експортера (11). Банк-емітент передає документи імпортеру (12), і він вступає у володіння товаром (13) (див.рис. 8.1). Якщо акредитивом передбачено оплату з відстрочкою платежу, то банк-емітент зобов’язаний здійснити оплату в строки, вказані в цьому документі. За умови, що акредитив передбачає акцепт, банк-емітент повинен акцептувати тратти, виставлені бенефіціаром, якщо в ньому вказано, що вони повинні бути виставлені на банк-емітент. Кожним акредитивом повинні передбачатися дати закінчення строку для представлення документів, для оплати, акцепту або не-гоціації. Причому документи мають бути подані або до закінчення строку, або в день його закінчення. Якшо згідно з умовами акреди-тива вимагається представлення транспортного документа, то таким акредитивом повинен передбачатися певний строк з дати видачі транспортного документа, протягом якого документи мають бути подані для платежу, акцепту або негоціації. Акредитив закривається після дати останнього платежу. У міжнародній практиці часто застосовується інкасова форма розрахунків. Інкасо, згідно з «Уніфікованими правилами по інкасо» (публікація Міжнародної торгової палати № 322) означає операції, що здійснюються банками на основі одержаних інструкцій з доку-ментами — фінансовими (переказні векселі, прості векселі, чеки,
рис. 8. 1.
платіжні розписки та інші документи, що використовуються для одержання платежу грошима) і комерційними (рахунки, відванта-жувальні документи, документи на право власності та ін.). Мета цих операцій — одержання акцепту і / або платежу; видача документа проти акцепту і/або платежу; видача документів на інших умовах. Інкасо застосовується у випадках, коли експортер хоче мати га-рантії, що товаророзпорядчі документи не перейдуть до імпортера до того часу, поки він не оплатить товар згідно з контрактом або не здійснить акцепту, виставленого продавцем векселя. Розрізняють два види інкасо: «чисте інкасо» і «документарне інкасо». Чисте — це інкасо лише фінансових документів, які не су-проводжуються комерційними документами. Документарне інкасо означає інкасо фінансових документів, що супроводжуються ко-мерційними документами, або ж інкасо лише комерційних доку-ментів. При використанні інкасо як форми розрахунків платіж здійсню-ється на умовах CAD (Cash Against Documents). Можливі два різно-види здійснення такого платежу: · документи проти платежу, тобто D/P (Documents Against Payment); · документи проти акцепту, тобто D/A (Documents Against Acceptance). Розрахунки у формі документарного інкасо здійснюються за участю чотирьох сторін: n експортер (довіритель), який доручає операцію по інкасуван-ню своєму банкові; n банк експортера (банк-ремітент), якому довіритель доручає операцію по інкасуванню; n імпортер (платник); n банк імпортера (інкасуючий банк, представляючий банк). Послідовність розрахунків така. Контрагенти укладають договір, в якому вказується, що формою розрахунків є документарне інкасо (1) (рис. 8.2). Відповідно до умов контракту в передбачені строки експортер відвантажує товар (2) і одержує від перевізника транс-портні документи. Ці документи разом з іншими товаророзпорядчи-ми документами та інкасовим дорученням довіритель направляє ба-нку-ремітенту (3). Цим дорученням експортер доручає вказаному банку здійснити операцію по інкасуванню. Причому в даному доку-менті повинні бути повні і точні інструкції (видати документи плат-нику проти платежу або проти акцепту, або видати документи без оплати, порядок і умови оплати комісії і витрат, пов’язаних з інка-суванням, валюта платежу, перелік документів, номер рахунка довірителя та ін.). Банк-ремітент перевіряє документи за їх фор-мальними ознаками і відсилає їх разом з дорученням банку імпортера (4). В свою чергу, інкасуючий банк направляє доручення і документи платнику для перевірки (5) і водночас просить оплатити вка-заний документ. Імпортер, здійснивши перевірку документів щодо їх повноти і відповідності умовам контракту, здійснює платіж інкасуючому бан-ку (6). Останній переказує суму платежу банку-ремітенту (7) і пере-дає комплект товаророзпорядчих документів платнику (8). Одер-жавши переказ, банк експортера зараховує грошову виручку на рахунок експортера (9) (див. рис. 8.2). Інкасуючий банк передає імпортеру у власність документи за умови, що він здійснив платіж у тій валюті, яка була вказана у дору-ченні (якщо не було інших інструкцій). При здійсненні інкасових розрахунків банк-ремітент та інкасую-чий банк не несуть ніякої відповідальності за неоплату або неакцепт документів. Ці банки виконують посередницькі функції і не вжива-ють ніяких юридичних заходів щодо здійснення платежів. Скажімо, інкасуючий банк зобов’язаний стежити за тим, щоб акцепт переказ-ного векселя був повним і правильним, але не несе відповідальності за справжність підписів або за наявність у будь-якої особи, яка під-писала акцепт, повноважень на такий підпис. Для продавця інкасова форма розрахунків є менш вигідною порівняно з документарним акредитивом, оскільки на момент одер-жання документів інкасуючим банком платник (імпортер) може бу-ти неплатоспроможним. Можливі випадки, коли імпортер відмовляється оплатити документи чи акцептувати вексель. В цьому разі представляючий банк опротестовує неплатіж, або неакцепт, якщо це було передбачено інкасовим дорученням. В більшості випадків доля платежу вирішується через подальші переговори між контрагентами або через арбітражний суд. Тому для українських експортерів важ-ливо, щоб інкасо було з гарантією. Фінансові розрахунки при експорті можуть також здійснюватися у формі банківського переказу (через платіжні доручення або бан-ківські чеки). Ця форма розрахунків набуває дедалі більшого поши-рення завдяки її оперативності і відносній простоті здійснення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВИБІР ФОРМИ РОЗРАХУНКІВ ПРИ ЕКСПОРТІ» з дисципліни «Менеджмент: прийняття рішень і ризик»
