РІШЕННЯ ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ ЗАЛУЧЕННЯ ПОЗИЧКОВОГО КАПІТАЛУ
Сезонність сільськогосподарського виробництва і спричинена нею нерівномірність одержання аграрними підприємствами готової продукції та надходження грошових коштів від її реалізації зумов-люють необхідність залучення ними короткострокових кредитів для поповнення обігових коштів з метою забезпечення своєчасного здійснення поточних господарських операцій. Водночас аграрні підприємства здійснюють і капітальні вкладення довгострокового характеру. Цей вид діяльності, як правило, вимагає істотних витрат, віддачу від яких одержують значно пізніше. Часто підприємства не мають достатніх власних коштів для здійснення цього виду інвести-цій, а тому вимушені брати довгостроковий кредит. Таким чином, виробничі потреби аграрних підприємств зумов-люють необхідність залучення ними позичкового капіталу, що стає складовою частиною їх авансованого капіталу. При такому залу-ченні менеджери повинні прийняти надзвичайно важливе для підприємства рішення, що дає відповідь на запитання: чи еко-номічно доцільно залучати позичковий капітал у конкретній вироб-ничій ситуації, що склалася на підприємстві? Обгрунтована відповідь на це запитання може бути дана на підставі порівняння норми прибутку на весь авансований капітал, що використовує підприємство у процесі виробництва, і процентної ставки за кредит. Якщо останній показник перевищує перший, то підприємству при інвестуванні економічно вигідніше орієнтуватися на власні кошти, не залучаючи при цьому позичковий капітал. Якщо ж норма прибутку на авансований капітал вища від процентної ста-вки за кредит, то має місце зростання прибутку на одиницю власно-го капіталу, тобто підприємству стає економічно вигідно залучати позичковий капітал. У цьому можна переконатися на такому прик-ладі (табл. 2.1). Як бачимо з даних табл. 2.1, підприємства з однаковою загаль-ною вартістю авансованого капіталу, але за різного співвідношення власного і позичкового капіталу, досягають різної прибутковості. Перевага залучення більшої частки позичкового капіталу прояв-ляється лише тоді, коли норма прибутку на весь авансований капітал Таблиця 2.1 ЗАЛЕЖНІСТЬ НОРМИ ПРИБУТКУ НА ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ ВІД ЧАСТКИ ПОЗИЧКОВОГО КАПІТАЛУ В ЗАГАЛЬНІЙ ВАРТОСТІ АВАНСОВАНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА Підприємство № 1 № 2 Загальна вартість авансованого капіталу, тис. грн. 2000 2000 в т. ч. власний капітал 1500 750 позичковий капітал 500 1250 При нормі прибутку на весь авансований капітал 20 % : прибуток підприємства, тис. грн. 400 400 проценти за кредит при ставці 15 % річних, тис. грн. 75 187,5 прибуток на власний капітал, тис. грн. 325 212,5 норма прибутку на власний капітал, % 21,7 28,3 При нормі прибутку на весь авансований капітал 11 % : прибуток підприємства, тис. грн. 220 220 проценти за кредит при ставці 15 % річних, тис. грн. 75 187,5 прибуток на власний капітал, тис. грн. 145 32,5 норма прибутку на власний капітал, % 9,7 4,3
становила 20 % і була більшою від процентної ставки за кредит на 5 процентних пунктів (20 – 15). При цьому підприємство № 2 підви-щило норму прибутку на власний капітал на 6,6 п.п. (28,3 – 21,7). Зрозуміло також, що якби підприємство вело господарську діяль-ність лише на власному капіталі, то воно досягло б 20-процентної норми прибутку на цей капітал, тобто навіть менше порівняно з підприємством № 1 на 1,7 п.п. (21,7 – 20,0). Зовсім інша економічна ситуація складається у випадку, коли норма прибутку на весь авансований капітал знижується до 11 %, тобто стає нижчою на 4 п.п. від процентної ставки за кредит. Вико-ристання в цьому разі позичкового капіталу стає економічно не-вигідним, оскільки норма прибутку на власний капітал знижується до 4,3 % проти 9,7 % у підприємстві № 1, яке залучило меншу част-ку позичкового капіталу (25 % проти 62,5 % у другому підприємстві). Більше того, якби ці підприємства не залучали по-зичковий капітал, вони змогли б досягти 11 % норми прибутку на власний авансований капітал і одержати по 220 тис. грн. прибут-ку замість 145 і 32,5 тис. грн. відповідно. Тепер стає очевидним, що збільшення частки позичкового капіталу підвищує і ступінь ризику підприємства, оскільки при погіршенні кон’юнктури ринку така дія може призвести до істотного зниження прибутковості підприємства або навіть до його збитковості. В той же час при зростанні попиту і цін на сільськогосподарську продукцію, одержанні вищих врожаїв підприємства підвищують норму прибутку на весь авансований капітал, а отже, перетворюють позичковий капітал у позитивний фактор господарської діяльності. Описаний критерій доцільності залучення позичкового капіталу можна представити і у формалізованому вигляді. В основу матема-тичного обгрунтування даного критерію кладеться формула визна-чення норми прибутку на власний капітал Рвк (рентабельності влас-ного капіталу)
де П — прибуток підприємства; ВК — власний капітал підприємства. Цю формулу можна подати у розгорнутому вигляді
де ПВ — прибуток до вирахування процентів за позички і спла-ти податків; ПП — величина процентних платежів по позичках; СП — ставка податку з прибутку, коефіцієнт. Після здійснення необхідних математичних перетворень одер-жимо кінцеву формулу рентабельності власного капіталу
де Рак — норма прибутку на авансований капітал (рентабельність авансованого капіталу); ПК — позичковий капітал підприємства; Пп — процентна ставка за позичковий капітал, %. З наведеної формули видно, що норма прибутку на власний ка-пітал залежить від рентабельності авансованого капіталу (Рак) та від розміру ефекту, який отримує підприємство завдяки використанню позичкового капіталу. Цей ефект ще називають ефектом фінансо-вого лівериджу. Кількісно він визначається через другу складову формули, тобто , яка, в свою чергу, представлена двома частинами, а саме: · коефіцієнтом фінансового лівериджу що характери-зує величину позичкового капіталу на одиницю вартості власного капіталу; · диференціалом фінансового лівериджу (Рак — Пп), що вка-зує на різницю між нормою прибутку на авансований капітал і про-центною ставкою за кредит. Рентабельність власного капіталу зростає лише тоді, коли різни-ця між Рак і Пп має позитивне значення, тобто коли рентабельність авансованого капіталу перевищує процентну ставку за позичковий капітал. І навпаки, якщо ця різниця має від’ємне значення, рента-бельність власного капіталу знижуватиметься. Можливий і такий варіант, коли вираз Рак — Пп дорівнює нулю. За цих обставин залу-чення позичкового капіталу не вплине на рентабельність власного капіталу. Тоді закономірно виникає питання: чи доцільно підприєм-ству приймати рішення про залучення позичкового капіталу, коли наперед відомо, що така дія не забезпечить одержання додаткового ефекту у формі прибутку? Відповідь на це питання у більшості випадків буде позитивною, оскільки таке залучення дає змогу збільшити масштаби виробництва і створити додаткові робочі місця. Більше того, за умови, що позич-ковий капітал був направлений на капіталовкладення, то після повернення позички весь прибуток, що раніше спрямовувався на виплату процентів, залишатиметься у розпорядженні підприємства, отже, зростатимуть його фінансові можливості і матеріальний добробут працівників. Завершуючи даний підрозділ, звернемо увагу на таку обставину. Незважаючи на грунтовні докази доцільності застосування даного критерію, все ж він не завжди може служити єдиною підставою для прийняття рішення про залучення позичкового капіталу. Це пояс-нюється тим, що при застосуванні цього критерію ми не враховува-ли такий важливий аспект господарської діяльності, як втрати (збитки) від вимушеного нездійснення підприємством певних гос-подарських операцій через відсутність у нього необхідних ресурсів (коштів). Цілком вірогідно, що може скластися така виробнича си-туація в умовах дефіциту ресурсів, коли підприємству стає еко-номічно вигідним скористатися позичковим капіталом навіть тоді, коли це призведе до зниження норми прибутку на його власний, а отже, і на авансований капітал. Рішення про залучення позичкового капіталу в цій ситуації приймають тоді, коли втрати від нездійснення господарських опе-рацій будуть більшими, ніж від залучення позичкового капіталу з вищою процентною ставкою порівняно з фактичною нормою при-бутку на авансований капітал.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РІШЕННЯ ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ ЗАЛУЧЕННЯ ПОЗИЧКОВОГО КАПІТАЛУ» з дисципліни «Менеджмент: прийняття рішень і ризик»
