Однією з новел Земельного кодексу України 2001 р. є інститут добросусідства. Дотримання правил добросусідства є одним з основних обов'язків власників землі та землекористувачів (ст. ст. 91, 96 ЗК України). Про важливість такого інституту земельного права свідчить поява у Земельному кодексі України спеціальної Глави 17 "Добросусідство". Поняття "добросусідський" трактується як "властивий, характерний для добрих сусідів; дружній (про стосунки між сусідами)"2. Добросусідство, передусім, є категорією морально-етичною, де мораль формує еталони і стандарти поведінки, що становлять ціннісно-нормативну орієнтацію суспільства, виступає мірилом свободи індивіда, визначає її межі.3 Останні кілька десятиліть характеризуються все більшим збли- 1 Див.: Гутьєва В. В. Емфітевзис у римському праві та його рецепція у праві України: Автореф. дис... канд. юрид. нзук: 12.00.01. - Львів, 2003. 2 Словник української мови. Т.2. -К.: Наукова думка, 1971. - С. 326. 3 Див.: Теория государства и права Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред. В. М. Корельского, В. Д. Перевалова. - М: НОРМА-ИНФРА, 1999. - С. 112,118. 254 ...
Новели Земельного кодексу України 2001 року і земельні права громадян женням права та моралі, відображенням у правових нормах моральних засад суспільства. В процесі спільного регулювання суспільних відносин виникає якісно нове явище - морально-правове регулювання, прикладом якого є інститут добросусідства у земельному праві. Це явище характерне не лише для приватного права. Так одним із принципів міжнародного права, на якому будуються відносини між державами, є принцип добросусідства, зміст якого зумовлюється тими ж засадами. Наприклад, між Україною та сусідніми державами (тими, що межують з територією нашої держави) укладено ряд договорів, у яких Йдеться про дружні стосунки, добросусідство та співробітництво між державами. Під добросусідством, виходячи з аналізу відповідних договорів і угод, розуміється дотримання у міжнародних відносинах принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності держав, невтручання у внутрішні справи, мирного врегулювання спорів, відсутність територіальних претензій, відмови від застосування сили і надання своєї території для агресії проти держави, з якою укладено відповідну угоду. Таким чином йдеться про добрі стосунки між державами-сусідами. Повертаючись до відносин добросусідства у земельному праві, слід відзначити, що вони мають давню історію. Ще римське приватне право відносило їх до сфери правового регулювання. Так добросусідство розглядалося як один із видів обмеження права власності. Спочатку звичаєве право і закон, а в подальшому і преторське право, у багатьох відношеннях звузили вільну реалізацію права власності, керуючись "загальним благом" та інтересами окремих осіб, переважно сусідів. Законами XII таблиць були введені законні обмеження власності, зокрема власник земельної ділянки зобов'язаний був допускати на свою ділянку протягом дня сусіда для збирання плодів, що падали з дерев, які росли на земельній ділянці сусіда; також власник земельної ділянки мав право зрізати гілки дерев сусіда, які звисали над його ділянкою до 15 футів, або зрубати дерево, що переростало на його ділянку, якщо цього не робив сусід; дерева на висоті 6 футів (180 см) повинні були обрізати їхні власники, щоб крони не затіняли сусідню ділянку і не завдавали шкоди посівам. Пізніше до цих обмежень додалося багато інших. Наприклад, власник не міг споруджувати на своїй ділянці будівлю, яка б перешкоджала припливу повітря до ділянки сусіда, повинен був терпіти стік води з сусідньої вищерозташованої земельної ділянки, дим і кіптяву, що поширювалася внаслідок дозволеної господарської діяльності (на полі, 255 РОЗДІЛ 12 на городі).1 Таким чином виникло питання про критерій терпимості щодо діяльності сусіда, вільного в межах свого володіння. Він визначався через поняття "нормальної діяльності" власника." Так, наприклад, польові роботи і пов'язані з ними шуми, що виходили від сусіда, прирівнювалися до природних явищ і тому не можна було ставити питання про порушення прав власника сусідньої земельної ділянки. Зміст критерію терпимості залежав від діяльності сусіда та змінювався із розвитком суспільства і техніки. Таким чином обмеження права власності на землю належало до правомочностей власника і не зачіпало сутності інституту власності. Окремі повноваження власника обмежувалися в інтересах сусідів на підставі т. зв. сусідського права (ius vicinitatis). Таке обмеження права власності в інтересах сусідів було відоме і в дореволюційній Росії, де діяло т. зв. "сусідське право", нормами якого регулювалися відносини між власниками суміжних земельних ділянок і міських будівель. Воно визначало межі повноважень власника, які за- кінчувалися там, де починалися права іншого власника; спільне володіння об'єктами, що знаходилися на межі суміжних володінь. Як бачимо, право власності (в тому числі і на земельні ділянки) розглядалося і розглядається як найбільш повне за змістом речове право, що забезпечує його суб'єкту безпосереднє панування над майном. Проте таке право майже ніколи не здійснювалося в повному обсязі пра-вомочностей, можливому з урахуванням природи і призначення землі. При обмеженні прав громадян законодавство на сучасному етапі виходить з теорії соціальної функції власності, яка в останній час набуває все більшого поширення як в Україні, так і в інших державах. Приватна власність пов'язується з функцією служіння суспільним інтересам.3 Цивільний кодекс України закріпив положення, згідно з яким власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Закон надас йому право здійснювати щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та 1 Див.: Орач Є. А/., Тищик Б. Й. Основи римського приватного права: Курс лекцій. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - С. 134-135.; Римское частное право: Учебник / Под ред. И. Б. Новицкого, И. С. Перетерского. - М: Юриспруденція, 1999. -СІ 71-172.; Черни- ловский 3. М. Римское частное право. - М: Новьій юрист, 1997. - С 123. 2 ДождевД. В. Римское частное право: Учебник для вузов / Под ред. В. С. Нерсесянца. - 2-е изд., ям. и доп. - М: НОРМА- ИНФРА, 1999. - С. 383-384. 3 Див.: ПейчевК. Обмеження права власності на земельні ділянки: окремі питання// Право України. - 2002. - № 8. - С. 47. 256 Новели Земельного кодексу України 2001 року І земельні права громадян виконанні обов'язків власник зобов'язаний дотримуватися моральних засад суспільства. Таким чином норма права та моральні засади суспільства визнаються межею здійснення права власності. Відповідні обмеження знайшли своє закріплення і в Конституції України, відповідно до ст. 13 якої "власність зобов'язує" та "не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству"; а ст. 41 визначає, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства тощо. У контексті земельного права та права власності на землю такими моральними засадами суспільства, яких повинні дотримуватися власники та користувачі земельних ділянок, виступають, зокрема, правила добросусідства, недотримання яких передбачає можливість державно-правового впливу на порушника, що зумовлено визнанням державою загальнообов'язковості такої моральної норми, тісним зв'язком моралі, звичаїв і права. Земельний кодекс України 1990 р. (у редакції від 13 березня 1992 р.) не містив інституту добросусідства. Лише ст. 40 ЗК, яка визначала обов'язки власників і землекористувачів, встановлювала їхнім обов'язком не порушувати права власників і землекористувачів інших земельних ділянок, додержувати правил добросусідства при використанні своїх земельних ділянок. Фактично добросусідство розглядалося як морально-етичний принцип, з дотриманням якого повинні будуватися відносини між власниками та землекористувачами сусідніх земельних ділянок. Видається, що саме з врахуванням цього, Земельний кодекс встановлював і спеціальний порядок розгляду спорів щодо суміжного землекористування громадян, який давав можливість врегулювати спір та погодити його сторони без звернення до суду, зберегти добросусідські відносини. Такі справи розглядалися погоджувальними комісіями, що діяли при відповідних місцевих радах (ст. 107 ЗК України в редакції від 13 березня 1992 p.). Поряд із тим, санкціонувавши моральну норму, ЗК України визначив приблизний перелік дій, які повинні були вчиняти та від вчинення яких повинні були утримуватися власники та користувачі суміжних земельних ділянок, з метою дотримання правил добросусідства, а саме: дозволяти власникам і користувачам земельних ділянок прохід до доріг загального користування, а також для спорудження або ремонту межових знаків та споруд; не чинити перешкод у проведенні до суміжної земельної ділянки необхідних комунікацій; вживати заходів до недопущення можливості стоку дощових і стічних вод, проникнення отрутохімікатів та мінеральних добрив на суміжну земельну ділянку тощо. 257 РОЗДІЛ 12 На відміну від попереднього, нині чинний Земельний кодекс України містить окрему главу 17 "Добросусідство", норми якої спрямовані на забезпечення такого використання землі, за якого власникам і землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдавалося б найменше незручностей. При цьому сучасний інститут добросусідства, на відміну від колишнього дореволюційного сусідського права, не дає сусідам жодних самостійних прав на чужу земельну ділянку, які сьогодні є предметом самостійного правового регулювання глави 16 ЗК України "Право земельного сервітуту". Добросусідство (у земельних відносинах) можна визначити як правила поведінки, які регулюють відносини між власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок. їхній зміст полягає в обов'язку власників та користувачів обирати такі способи використання своїх земельних ділянок відповідно до їхнього цільового призначення, при яких не будуть порушуватися морально-етичні норми, властиві добросусідським стосункам, і при яких власникам і землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдаватиметься найменше незручностей.1 Згідно з ч. 1 ст. 103 ЗК України такими незручностями є затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення. Дана норма підлягає поширеному тлумаченню, оскільки наведений вище перелік не є вичерпним. При цьому таке використання своєї земельної ділянки не повинно унеможливлювати власникам та користувачам сусідньої земельної ділянки використання її у своїх цілях відповідно до цільового призначення. Для цього ч. 2 ст. 103 ЗК України визначає межі допустимого негативного впливу на сусідню земельну ділянку через визначення поняття неприпустимого впливу. Правила добросусідства стосуються, зокрема, таких питань, як: -обов'язок власників землі і землекористувачів уникати шкідливого впливу на сусідню ділянку; - визначення та відновлення спільних меж; спільне використання межових споруд; - використання дерев, які стоять на межі земельних ділянок. Відповідно до ст. 104 ЗК України власники та землекористувачі сусідніх земельних ділянок вправі вимагати припинення діяльності, що ведеться на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, повітря, земельні ділян- 1 Земельний кодекс України. Коментар / За ред. Гетьмана А. П,, Шульги М. В. - X.: Одіссей, 2002.-С. 261. ,258 Новели Земельного кодексу України 2001 року і земельні права громадян ки та інше. Тобто йдеться про екологічно небезпечну діяльність. Для визначення ЇЇ такою достатньо факту наявності екологічного ризику, тобто ймовірності заподіяння екологічної шкоди. Видається правильним, що ця стаття підлягає поширеному тлумаченню і діяльність може бути визнана екологічно небезпечною не лише тоді, коли є ймовірність виникнення шкоди, але І тоді, коли вона заподіюється.1 Такий шкідливий вплив може супроводжувати не лише протиправну, а й правомірну діяльність. Ст. 105 ЗК України передбачає ситуації фізичного впливу на сусідню земельну ділянку, зумовленого проникненням гілок і коренів дерев, кущів з однієї ділянки на іншу. Якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням, то її власникам та землекористувачам надається право відрізати корені дерев та кущів, їхні гілки без будь-якого узгодження чи повідомлення власника чи користувача сусідньої земельної ділянки. Проте робити це можна лише на своїй земельній ділянці, без проникнення на земельну ділянку сусіда. Тому цілком правильним є рішення Апеляційного суду Львівської області по справі про відшкодування моральної шкоди за знищення плодових дерев. Так місцевим судом Жидачівського району Львівської області гр. П. було відмовлено у задоволенні позову до гр. 3. Колегія суддів Апеляційного суду встановила, що відповідач гр. 3. 26. 10. 2002 р. без згоди позивача знищив на його земельній ділянці два плодових дерева слив, а 24. 11.2002 р. ще дві яблуні, які, за словами відповідача, затінювали городину на його земельній ділянці. Такі дії рішенням Апеляційного суду були визнані неправомірними відповідно до ст. 105 ЗК України, оскільки відповідач не мав права вирубувати дерева на земельній ділянці відповідача. При цьому слід зауважити, що пошкодження коренів дерев, чагарників, гілок не вважається екологічним правопорушенням, оскільки ст. 105 ЗК України відносить ці дії до правомірних, І за їхнє вчинення особа не може бути притягнута до юридичної відповідальності. Такі дії громадян є нічим іншим, як реалізація передбаченого ст. 19 Цивільного кодексу України права на самозахист своїх прав, що трактується як застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Передумовою існування добросусідських відносин між володільцями суміжних земельних ділянок і запобігання можливим конфліктам Земельний Кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.І. Семчика. - К.:ІнЮре, 2003--С. 324. 259 РОЗДІЛ 12 між ними є чітке визначення меж ділянок.1 (Стосовно цього Існує справедливе англійське прислів'я, що справджується і в наших умовах ~ "Сусід тим кращий, чим вищий паркан, що вас розділяє"). це досягається за допомогою законодавчо встановленого обов'язку власника сусідньої земельної ділянки сприяти своєму сусідові у встановленні твердих меж, а також відновленню межових знаків, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними (ч. 1 ст. 106 ЗК України). Закономірним є те, що обов'язки щодо визначення спільних меж лежать лише на власниках земельних ділянок. Зазначене вище сприяння може проявлятися по-різному: як у матеріальному вигляді (наприклад допомога у відновленні межових знаків), так і у вигляді інформаційного сприяння встановленню місця попереднього розташування межових знаків. Витрати на встановлення цих меж власники відповідно до ч. З ст. 106 ЗК несуть у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. ЗК України не встановлює форму такої угоди, тому можна зробити висновок, що така угода може бути як усною, так і письмовою. Проте з метою уникнення ускладнень в процесі доказування, такі угоді звичайно краще укладати в письмовій формі. Ст. 107 ЗК Україну регламентується порядок відновлення спільних меж. ЗК України наділяє власників сусідніх земельних ділянок право» спільного використання межових споруд, крім випадків, коли зовніші ознаки вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів, останньому випадку сусід - не власник має право їх використовував лише за згодою власника і у визначеному ним порядку. У будь-яком випадку таке використання повинно відповідати природі межовогС знака, не призводити до його руйнування чи пошкодження. Відповідні до ст. 108 ЗК земельні ділянки можуть бути відокремлені рослинної смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншої. спорудою (межові споруди). Ліквідація межової споруди, що спільне. використовується, чи ЇЇ заміна на іншу в односторонньому порядку без взаємного волевиявлення сторін не дозволяється, принаймні до того часу, поки один із власників зацікавлений в існуванні такої споруди. Поряд із тим, ЗК України встановлює обов'язок сусідів у таких випадках утримувати межові споруди в належному стані, витрати на щ 1 Земельне право України: Підручник / За ред. Погрібного О. О,, Каракаша 1.1. - К.: Істина, 2003. -С 119. \ 1 Земельний Кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В. І. Семчика. - К.: ІнЮре, 2003.-С. 327. 260 Навели Земельного кодексу України 2001 року і земельні права громадян вони несуть у рівних частках, якщо є співвласниками такої споруди або такий розмір встановлено угодою між ними. ЗК встановлює також спеціальні правила використання дерев, які стоять на межі сусідніх земельних ділянок земельних, та їхніх плодів власниками таких ділянок (ст. 109 ЗК). По-перше, вони мають право використовувати їх у рівних частинах. По-друге, кожен із сусідів-власників має право вимагати ліквідації дерев, що ростуть на спільній межі, якщо інше не передбачено угодою сторін чи не визначено законодавством. При цьому витрати між сусідами розподіляються в рівних частинах, якщо Інше не встановлено угодою між ними. Всі витрати покладаються на одного з сусідів, який вимагає ліквідації у тому випадку, якщо інший сусід відмовляється від свого права на дерева. По-третє, цією ж статтею визначена заборона ліквідації дерев (кущів), якщо вони служать межовими знаками І не можуть бути замінені іншими межовими знаками (ч. З ст. 109). При цьому це не єдина заборона на ліквідацію таких дерев. Зокрема вони не можуть бути ліквідовані, якщо підлягають особливій охороні з певних підстав (Закон України "Про природно-заповідний фонд" тощо). Таким чином ЗК України досить детально врегулював відносини добросусідства, перетворивши морально-етичні норми на норми правові.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Добросусідство» з дисципліни «Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України»
