Право приватної власності на землі сільськогосподарського призначення стало головним наслідком реалізації радикальної земельної реформи
Ще на початку 90-х років в Україні почався процес виникнення права приватної власності на землі, який, окрім юридичного, набув ще й гостро політичного характеру. Законом України "Про форми власності на землю" від ЗО січня 1992 р.,1 поряд з пануючою на гой час державною, запроваджувались 1 Відомості Верхоіної Ради України- - 1992. - № 18. 68 Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення колективна і приватна форми власності на землю. Вперше в Україні селяни одержали право бути власниками земель сільськогосподарського призначення. Переважно це було можливим для створення і функціонування селянських (фермерських) господарств. Згодом, за Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10 листопада 1994 р.1 було введено паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств, тобто - право членів КСП при безперешкодному виході з них одержати безкоштовно у приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості), що засвідчується Державним актом на право приватної власності на землю. Це положення мало історичне значення. Конституція України чітко не визначила форми власності на землі, хоча за суттю структурно закріпила приватну, комунальну і державну власність на землі та встановила, що "право власності на землю гарантується" (ст. 14). Лише Земельний кодекс України 2001 р. у ст. 78 чітко визначив, що "земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності". Таким чином, в аграрному секторі економіки України виникла принципово нова система відносин земельної власності, основу якої складають відносини приватної власності на землі сільськогосподарського призначення.2 Отже, принципово нові первісні засади в аграрному секторі економіки України є наслідком земельної реформи, зокрема, адміністративно-правового і земельно-правового, а не цивільно-правового способу виникнення права власності на ці землі. Якщо на першій стадії земельної реформи перехід до приватної власності на землі здійснювався переважно адміністративно-правовими методами, то на сучасному його етапі все більш поширеними повинні стати ринкові способи виникнення прав на землі, зокрема, придбання їх за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, за іншими цивільно-правовими угодами (з обов'язковим урахуванням особливостей правового режиму земель сільськогосподарського призначення). Землі сільськогосподарського призначення стали в Україні першим об'єктом радикального ринкового реформування та об'єктом права приватної власності. 1 Урядовий кур'єр. - 1994, 15 листопада. 2 Детальніше див.: Гуревський В. К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення: Монографія. - Одеса: Астро Принт, 2000. :" ' . І- 69 привові РОЗДІЛ 4 ого режиму земель сііьськогосподарського призначення
♦ У процесі проведення земельної реформи в Україні був застосований новий спосіб приватизації земель сільськогосподарського ПРИЗНаЧеННЯ ЧРПРТ інгтнп/т Vv... /.. нове в правово- призначення через інститут їхнього паювання. Це му режимі цих земель. Термін "пай" відомий переважно стосовно кооперативних організацій і означає певний внесок при вступі до кооперативу або пайовий фонд, що створювався в ньому. Він не застосовувався раніше до земельних відносин. Земельне паювання було запроваджено Указами Президента України І означало встановлення можливості колишнім членам колективних сільськогосподарських організацій одержати право на певний земельний пай (частку) із земель колгоспів, інших колективних сільськогосподарських підприємств, що посвідчувалось сертифікатом. Це було право на право одержання в майбутньому безоплатно конкретної земельної ділянки на праві приватної власності, посвідченої Державним актом. Видається юридично неправомірним трактування і правове закріплення сертифікатного права на нематерІалізовании земельний пай як право власності на нього. Право приватної власності на землі сільськогосподарського призначення - це лише право володіти, користуватися і розпоряджатися конкретною, виділеною в натурі земельною ділянкою. Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 5 червня 2003 р.1 уточнено І розширено коло осіб, які мають право на земельну частку (пай) (зокрема, до них включено спадкоємців цього права); встановлено підстави та порядок виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) та документального оформлення права власності на земельну ділянку. Єдиним об'єктом права приватної власності є конкретна, виділена в натурі (на місцевості) земельна ділянка, що посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку. Таким об'єктом не можна вважати земельну частку (пай), посвідчений сертифікатом; останній лише дає право на одержання земельної ділянки на праві власності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Право приватної власності на землі сільськогосподарського призначення стало головним наслідком реалізації радикальної земельної реформи» з дисципліни «Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України»
