ПРОЕКТ ЗАКОНУ "ПРО МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ" В РЕДАКЦІЇ УЗГОДЖУВАЛЬНОЇ КОМІСІЇ
Доручення узгоджувальній комісії передбачало узгодити проект АМУ з проектом комісії. Якби це було навпаки, тобто якби за основу взяли проект АМУ, то великої складності тут би не виникло. Адже в рамках концепції законопроекту АМУ можна реалізувати більшість дійсно достойних положень проекту комісії. Таке поєднання дало б дуже непоганий результат. Коли ж завдання було поставлене навпаки, на вкрай "зарегульований" проект комісії спробувати наложити проект АМУ, то і комісія, а потім і всі депутати у сесійному залі зіткнулися з проблемою, як досягти такого поєднання. Робота узгоджувальної групи показала, що з кожним додатковим днем такої роботи для більшості депутатів ставала чимдалі зрозумілішою суть проблеми місцевого самоврядування в Україні, і в остаточному проекті закону з'явились нові норми, які у принципі можуть відкрити дорогу для позитивних змін. Але попри такі позитивні зміни, і остаточна редакція проекту закону залишилась досить суперечливою. Не вдаючись у наскрізний аналіз законопроекту після доопрацювання його МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД 1 62 узгоджувальною комісією, спробуємо формалізувати його основні положення: 1. Проект закону є дуже детальним і регулює практично всі сфери діяльності органів місцевого самоврядування, і хоча передбачає можливість прийняття статуту місцевої громади, проте не визначає сфер регулювання статутом. Тобто статут у цій ситуації не може бути реальнодіючим інструментом впровадження багатоманітності форм місцевого самоврядування. 2. Ради населених пунктів є самостійними у прийнятті рішень з питань, що належать до їх компетенції і не мають підпорядкування по вертикалі чи горизонталі. Вирішення суперечностей між ними покладається на суди. 3. Для міст з районним поділом передбачається досить складна правова модель: "за рішенням територіальної громади міста або міської ради, у міських районах можуть утворюватися районні ради". Водночас "рішення про наділення міських рад правами щодо управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах цих громад". Та "обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих комітетів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами..." Тобто питання існування районних у містах рад проектом закону так і не вирішується. 4. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, проте формуються вони прямими виборами і, не маючи власних виконавчих органів, делегують велику кількість власних повноважень місцевим державним адміністраціям. Ця норма так і не зазнала суттєвих змін стосовно проекту комісії. Суперечність між Конституцією та проектом закону так і не була подолана. 5. Виконавчі комітети рад населених пунктів та районних у містах рад є підконтрольними, підпорядкованими і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади — підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. 6. Голова села, селища, міста та голова районної у місті ради очолює відповідний виконавчий комітет. Утворюються виконкоми відповідними радами, вони ж затверджують і персональний склад виконкому за поданням голови. Питання про те, що являє собою виконком — колегіальний, одноособовий виконавчий орган чи дорадчий орган при голові — обійдено. 7. В законопроекті зроблена спроба виписати не повноваження місцевого самоврядування, а повноваження місцевих рад та їх виконавчих 163 органів у різних галузях. Причому у кожній із галузей повноваження розподіляються на власні самоврядні та делеговані. Проте такий розподіл виконано досить нечітко, декларативно, що навряд чи дасть змогу реалізувати принцип розведення коштів у місцевих бюджетах на здійснення самоврядних та делегованих повноважень, як передбачається проектом. 8. Законопроект передбачає існування місцевих, сільських, селищних, міських, районних у містах, районних та обласних бюджетів. Що правда, складання та виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації. Самостійність бюджетів місцевого самоврядування має гарантуватись закріпленими за ними на стабільній основі доходами, які визначаються на весь термін повноважень ради. У доходній частині бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для забезпечення виконання делегованих їм повноважень виконавчої влади. Сам бюджет місцевого самоврядування поділяється на поточний бюджет та бюджет розвитку. Окремо передбачаються і видатки поточного бюджету та бюджету розвитку, а також видатки на виконання власних та делегованих повноважень. Як видно з наведеного вище, проект узгоджувальної комісії є певним компромісом між проектом Асоціації міст України та проектом Комісії з питань державного будівництва, діяльності рад і місцевого самоврядування, проте багато питань, які є гальмом на шляху становлення місцевого самоврядування в Україні та які можуть провокувати конфлікти в структурі органів місцевого самоврядування, так і залишилися вирішеними. Позитивні здобутки проекту, що з'явилися в розділі про місцеві бюджети, вступають у суперечність із статтями проекту, які розподіляють повноваження місцевого самоврядування на власні та делеговані державою. Оскільки такий розподіл є чисто декларативним, а не конкретним, то і фінанси розподілити буде вкрай важко. Що стосується інших проблем самоврядування, то варто звернути увагу на досить сумнівні частини проекту, що стосуються повноважень районних та обласних рад (Глава 2). Так, проект закону визначає, що районні та обласні ради можуть делегувати (а значить, можуть і не делегувати, залишити за собою) відповідним державним адміністраціям кілька десятків різноманітних повноважень. Але ж із часів Риму відомо, що не можна делегувати комусь більше повноважень, ніж маєш сам. За Конституцією України (стаття 143, частина 2) повноваження районних і обласних рад досить обмежені. Навіть якщо допустити, що у них такі МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД 1 64 повноваження є, то як вони їх мають виконувати, коли самі не мають виконавчого органу? Наявність такої великої кількості повноважень у районних та обласних рад, яка залишилась і в проекті узгоджувальної комісії, разом із принципом їх формування прямими виборами, знову може призвести до спроб цих рад керувати радами населених пунктів та до конфліктів їхніх голів із відповідними головами місцевих державних адміністрацій. Негативні наслідки можуть бути породжені впровадженням системи "слабкий мер — сильна рада", що випливає із проекту комісії. Адже за цим проектом голова ради села, селища, міста, який обирається всім населенням, має досить слабкі повноваження, особливо стосовно ролі голови у формуванні та керівництві виконкомом. Така модель, по своїй суті, є конфліктною. Посадова особа з такою легітимністю не може бути кишеньковою. Ми пам'ятаємо конфлікти між Л. Косаківським та Київрадою. Це був не тільки київський феномен. Але у разі впровадження в життя згаданого проекту такі конфлікти будуть можливі і в інших містах України.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРОЕКТ ЗАКОНУ "ПРО МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ" В РЕДАКЦІЇ УЗГОДЖУВАЛЬНОЇ КОМІСІЇ» з дисципліни «Місцеве самоврядування: світовий та український досвід»
