Принцип наповнення державного і місцевих бюджетів до 1996 року включно проілюстровано на мал. 20.1 Оскільки місцеві податки і збори займають надто невеликий обсяг у структурі бюджетів, вони на схемах не показані. За великим рахунком, загальнодержавні податки є основним джерелом формування як державного, так і місцевих бюджетів. Причому нормативи відрахувань до обласного бюджету від цих податків встановлюються Верховною Радою України при затвердженні чергового державного бюджету. У свою чергу, вже обласна рада встановлює своїм рішенням нормативи відрахувань від тих же податків районам області і містам обласного підпорядкування (в межах нормативів, встановлених для області). Районна рада також встановлює нормативи відрахувань, знову ж таки від тих же податків, але уже для сільрад та міст районного підпорядкування. Нова Конституція України передбачила можливість докорінної зміни принципів формування бюджетів населених пунктів, а особливо районів і областей. Можлива схема переміщень бюджетних ресурсів між бюджетами викладена на мал. 20.2 Особливістю такого формування могло б бути те, що обласні бюджети тепер мають формуватись із двох джерел: перше — з коштів державного бюджету з цільовим призначенням "для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів"; друге — із коштів місцевих бюджетів населених пунктів "для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм". Виходячи з таких особливостей (частина 2 статті 143 Конституції), можна припустити, що тепер бюджети міст, селищ, сіл мають (чи можуть, якщо це визначить закон) формуватись із джерел, закріплених законом, тобто або від певних податків у цілому, або частин окремих загальнодержавних податків. Всі інші загальнодержавні податки мають збиратися на рівні держави і уже з держави, у вигляді цілком визначених сум коштів, повертатися на обласний рівень, для їх подальшого розподілу між районами та містами обласного підпорядкування. Тобто тепер ні Верховна Рада, ні обласна (районна) не повинні б встановлювати нормативи відрахувань від загальнодержавних податків відповідно на обласний, районний чи міський рівень. Ці кошти повинні мати конкретну величину, необхідну як для виконання органами самоврядування делегованих державою повноважень, так і для вирівнювання фінансових ресурсів між багатими та бідними громадами. Адже якщо держава гарантує безплатність і доступність охорони здоров'я і покладає це на органи самоврядування, то вона має забезпечити ці органи певною, 159 МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД 1 60 161 визначеною потребами, сумою коштів на охорону здоров'я, а не міфічним нормативом від податку, якого сама держава не в змозі зібрати. Проте для такого чіткого розмежування державних та місцевих бюджетів потрібне і досить чітке розмежування повноважень між власними, самоврядними функціями органів самоврядування та делегованими їм державою. І навряд чи тут можна обійтись загальними фразами, які застосовувалися в законодавстві 1990 року. Тоді ще не дуже розрізняли кошти держави і кошти самоврядування. Як видно із такого аналізу проблем, що стояли перед українськими законодавцями на етапі підготовки законопроектів про місцеве самоврядування, вирішити їх за короткий термін і без залучення до роботи широкого кола науковців, політиків і практичних працівників місцевого самоврядування було неможливо. Тим паче, що розгляд цих проектів у першому читанні показав надмірну політизацію депутатського корпусу щодо концептуальних положень законопроекту. Як уже було не раз в історії українського законотворення, обговорення проектів закону "Про місцеве самоврядування" 29 жовтня привело до чергового не зовсім логічного компромісу. За основу був прийнятий проект Комісії і створена узгоджувальна група для відпрацювання нового проекту закону з урахуванням норм альтернативного проекту для нового розгляду в першому читанні.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЮДЖЕТИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ» з дисципліни «Місцеве самоврядування: світовий та український досвід»
