Розглядаючи питання нагляду та контролю в системі місцевого самоврядування Швеції, слід виходити з того, що місцеве самоврядування 89 тут має тривалі демократичні традиції, а в країні широко розгалужена судова система і діє реальна багатопартійність із взаємним політичним контролем партій конкурентів. Виходячи із таких застережень, тут можна виділити три види контролю. Найбільш поширений та найбільш ефективний — це внутрішній самоконтроль над діяльністю місцевих адміністрацій з боку обраних ревізорів. Другий — судовий контроль з боку адміністративного суду, який здійснюється за ініціативою фізичних чи юридичних осіб. Третій — контроль з боку держави. Цей вид контролю здійснюється передусім через законодавчі акти та надання грошових субсидій общинам, а також через структуру парламентського правозахисника омбудсмена. Внутрішній взаємоконтроль здійснюється виборними ревізорами, які мають право укладати договори на аудит з незалежними аудиторськими конторами. За результатами такого аудиту ревізори готують для муніципальних зборів відповідні висновки і рекомендації щодо визнання роботи адміністрації задовільною чи незадовільною. Муніципальні збори за результатами такого звіту можуть прийняти рішення про звільнення посадових осіб з роботи. Такий контроль є найбільш важливим, оскільки держава практично не веде власного фінансового контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування, за винятком випадків про використання цільових державних фінансових дотацій цим органам. Судовий контроль за діяльністю місцевого самоврядування є важливим елементом демократичного механізму захисту інтересів членів общин від можливих незаконних дій обраних органів. Будь-який член общини, фізична чи юридична особа має право оскаржити рішення місцевих органів . З часом роль судових органів тут значно зросла, адже у зв'язку з тим, що закони дедалі менше регламентують діяльність місцевих органів, то саме суд визначає межі повноважень таких органів у кожному конкретному випадку. Суд розглядає рішення органу лише на предмет законності , а не на предмет доцільності. Суд скасовує незаконне рішення, але не має права замінити його іншим рішенням, оскільки це б суперечило принципам самоврядування. Державний контроль умовно можна поділити на такі види: юридичний, економічний та політичний. У межах обов'язкових повноважень місцевого самоврядування державний нагляд за діяльністю його органів здійснюється з боку центральних галузевих управлінь, наприклад, Державного управління соціального забезпечення й охорони здоров'я. Парламентські омбудсмени здійснюють також контроль за законністю у діях органів самоврядування. До середини 70-х років державний контроль за рішеннями органів самоврядування був досить жорстким. Його рішення набували чинності лише після їх затвердження державними органами. Поступово такий контроль був замінений економічним контролем через надання зв'язаних субсидій, але тепер і цей контроль суттєво зменшується, оскільки кількість зв'язаних субсидій невпиннно падає.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НАГЛЯД ТА КОНТРОЛЬ У ШВЕЦІЇ» з дисципліни «Місцеве самоврядування: світовий та український досвід»
