Нижчими від центрального уряду в Іспанії є, по суті, три рівні субнаціонального урядування — регіональний, провінційний та муніципальний. Головними інституціями на муніципальному рівні є повний склад муніципальної ради і муніципальної комісії, кожну з яких очолює мер. Ці органи є обов'язковими згідно із Законом про місцеве самоврядування. Втім, кожна міська ратуша як центр міського самоврядування вільна створювати будь-які додаткові постійні чи спеціальні органи, які вважає необхідними для ефективного управління муніципальними справами. Муніципальну раду обирають на основі прямого загального виборчого права. Цей орган визначає повноваження мера, якого обирають члени повного складу ради на своєму першому після проведення місцевих виборів засіданні. Мер керує діяльністю муніципальної комісії, що складається з мера, його заступника та певної кількості радників, призначених мером, яких він може звільнити. Звичайно, усі члени комісії належать до партії більшості. Муніципальна комісія відповідає за контроль над управлінням містом та підрозділами, що надають послуги. Усі муніципалітети відповідають за освітлення у громадських місцях, утримання кладовищ, видалення сміття, прибирання вулиць, постачання, каналізацію, виїзд на автошляхи, брукування вулиць, а також контроль за якістю їжі та напоїв. Провінції були утворені як головні одиниці центрального уряду і задумані як органи, через які центральний уряд мав здійснювати свою політику. Вони також мають конституційний статус. Провінції перебувають між загальнодержавним і місцевим рівнями, оскільки, з одного боку, вони складаються з декількох муніципалітетів, а з іншого — слугують каналом здійснення політики центрального уряду. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД 1 4 Основними інституціями на провінційному рівні є провінційна рада у повному складі і провінційна комісія, кожну з яких очолює президент провінції. Ці передбачені законом органи мають існувати в усіх провінційних столицях, хоча провінційна, як і муніципальна рада, може, якщо захоче, створювати й інші органи. Провінційна рада складається з депутатів провінції, які обираються у непрямий спосіб муніципальними радниками, обраними на попередніх муніципальних виборах. Місця розподіляються за системою пропорційного представництва. Основною функцією ради провінції є контроль та нагляд за роботою адміністрації провінції. Повноваження й функції ради провінції у законотворенні обмежені. Подібно до мера муніципалітету, президент провінції обирається членами ради провінції. Разом із віце-президентом (або віце- президентами) та певною кількістю депутатів провінції президент ради керує комісією провінції, чиїм головним завданням є управління адміністративними відділами провінції. Іспанська Конституція передбачає також організацію автономних областей. За поданням груп провінцій чи однієї провінції парламент може затвердити закон про автономію будь-якої території. Уряд кожної автономної області згідно з Конституцією має однопалатний виборний законодавчий орган, раду й президента, адміністративні органи і володіє деякими виключними повноваженнями, а також певною кількістю паралельних повноважень. Передання сфер компетенції від центрального уряду до автономних областей відбувається функція за функцією, шляхом двосторонніх переговорів між центральним урядом і окремими автономними областями. Крім делегування повноважень згідно зі статтею 150 Конституції, де зазначено певні повноваження, котрі можна передавати багатьом автономним областям, Конституційний суд постановив, що сфери компетенції повинні передаватися кожній території окремо. Автономні області є єдиними відповідальними за планування, громадські роботи, некомерційні аеропорти, сільське й лісове господарства, проекти використання водних ресурсів, сферу культури, туризм, будівельний нагляд і професійне навчання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІСПАНІЯ. Базова структура» з дисципліни «Місцеве самоврядування: світовий та український досвід»
