НЕДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У міжнародній комерційній діяльності значного поши-рення набули різні типові контракти, загальні умови, зводи єди-них правил, які розроблялися організаціями ділових кіл. Ці доку-менти підпадають під категорію недержавного регулювання, бо створюються не державами та їх органами, а виникають у проце-сі діяльності самих учасників комерційного обігу та організацій, які їх об’єднують, або у зв’язку з такою діяльністю (звичайні правила, договірні умови, арбітражна практика тощо). Але при цьому важливо розуміти, що цей рівень регулювання міжнарод-ної комерційної діяльності тісно пов’язаний з державним і конт-рактним регулюванням. Серед найважливіших таких документів слід назвати ряд пуб-лікацій Міжнародної торгової палати (МТП) — авторитетної не-державної організації ділових кіл, яку було створено в 1920 р. в Парижі відповідно до рішення Міжнародної торговельної конфе-ренції, яка відбувалася восени 1919 р. в Атлантік-Сіті (США). Ініціатива створення МТП належала США, Великобританії, Фра-нції, Бельгії та Італії. Відповідно до її Статуту (доповнення 1947 р.) до МТП мо-жуть входити колективні члени — національні або місцеві тор-говельні, промислові, страхові, банківські, транспортні та інші організації ділових кіл, які не займаються комерційною або по-літичною діяльністю (це в основному національні, місцеві і за-кордонні торговельно-промислові палати) та індивідуальні чле-ни — фірми, компанії й окремі особи, які займаються комерційною діяльністю. Органами МТП є конгрес, рада, виконавчий комітет, генера-льний секретаріат з адміністративною комісією, національні ко-мітети, технічні комітети. При МТП функціонує Міжнародний комерційний арбітражний суд і Бюро для зв’язків з ООН. МТП сприяє розвитку міжнародної торгівлі, інвестиціям і ринковій економіці. Вона розробляє правила, якими керуються ділові кола у своїй діяльності в усьому світі. Вона надає важливі послу-ги, з яких найвагоміші — послуги Міжнародного арбітражного суду при МТП, що є провідним закладом світу у цій сфері. Один з важливих документів МТП — Міжнародні правила тлумачення торгових термінів «Інкотермс». «Інкотермс» активно використовують при міжнародних поставках. Їх уперше було ви-пущено в 1936 р. Пізніше переглядалися і перевидавалися в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 та 2000 рр. Автори «Інкотермс» прагнули врахувати найпоширенішу прак-тику в галузі поставок. Разом з тим ці правила справляють значний уніфікований вплив на умови міжнародних комерційних угод. Необхідно зазначити, що посилання на них включаються до міжнародних контрактів. Такі посилання забезпечують однакове тлумачення базисних умов і дають змогу уникнути їх детальної розшифровки в тексті контракту. Суди й арбітражі часто обґрун-товують свої рішення цими правилами. Водночас слід підкреслити, що хоча в укладенні збірки «Інко-термс» і враховувалися найпоширеніші звичаї та традиції в галузі базисів поставки, ці правила не варто розглядати як просте ви-кладення звичаїв і традицій, бо сам факт існування останніх не залежить від їх фіксації в будь-якому документі. Але, як зазна-чають фахівці з міжнародного приватного права, авторитетність цього видання і значна поширеність сприяє зміцненню включених до нього положень як визнаних звичаїв та традицій [10, с. 32]. Безумовно, значення «Інкотермс» виходить далеко за межі простих рекомендацій, що набирають чинності лише за наявності посилання в контракті. У сфері міжнародних розрахунків важливого значення набули два інших видання МТП: Уніфіковані звичаї і практика для доку-ментарних акредитивів та Уніфіковані правила по інкасо. Перший документ розроблено в 1933 р., а потім він переглядався в 1951, 1962, 1974, 1983, 1993 рр. Другий документ спочатку з’явився у 1956 р., а потім був змінений у 1967 та 1978 рр. Значення цих документів полягає в тому, що в них регулю-ються відносини, які в більшості країн світу не регламентовані в нормативному порядку. Відповідно до рекомендацій МТП, наці-ональні банківські асоціації або окремі банки офіційно заявляють про свій намір керуватися уніфікованими правилами. Слід звернути увагу на те, що ці обставини не виключають можливості в певних випадках відступати від уніфікованих пра-вил. Важлива роль тут належить судово-арбітражній практиці. Наприклад, у рішенні Торгового суду Парижа 1976 р. було сказа-но, що правила відображають звичаї, що є джерелом права, і саме як такі можуть діяти за відсутності прямого посилання на них сторін, якщо вони не виключили у тій або іншій мірі їх застосу-вання [12, с. 18]. У цьому зв’язку додамо, що на таких позиціях стоїть судова практика більшості країн, які визнають правила до-кументарних акредитивів як міжнародні звичаї і традиції. Це ви-ключає для сторін необхідність прямо посилатися на них у кон- трактах. Набули поширення в міжнародному комерційному обігу також Йорк-Антверпенські правила. Уперше вони з’явилися в 1865 р. в Йорку (Англія), потім переглядалися у 1877 р. в Антверпені, по-тім змінювалися в 1890, 1924, 1950, 1974, 1990 рр. Активну роль у їх удосконаленні відіграє Міжнародний морський комітет, який є міжнародною неурядовою організацією. Ці правила визнаються як документ, який кодифікує звичаї торгового мореплавства. Але вони не є якоюсь констатацією зви-чаїв і традицій, що виникли стихійно. Це не тільки тому, що сама кодифікація передбачає систематизацію правил, що склалися, їх узгодженість, унаслідок чого звичаї і традиції неминуче зазнають переробки і трансформуються в якісно інше утворення. У діяль-ності міжнародних неурядових організацій ділових кіл є праг-нення активно впливати на існуючу практику, враховуючи всі нові реалії економічного життя, а також закріпити ці зміни через механізм формування звичаїв і традицій. Таким чином, правила, що розроблені МТП — «Інкотермс», уніфіковані правила щодо документарних акредитивів і інкасо, а також Йорк-Антверпенські правила являють собою, можна сказа-ти, кодифікації звичаїв і традицій міжнародної торгівлі, проведе-ні на недержавному рівні (не слід ототожнювати із звичаями і традиціями, що виникли стихійно і закріплені практикою комер-ційного обігу). Ці документи трансформуються у звичаї та традиції шляхом постійного дотримання положень, що в них вміщені, їх визнання, широкого застосування в діловому обігу. У міжнародному діловому обігу широкого застосування набу-вають типові проформи — різні рекомендаційні загальні умови, типові контракти, які призначені полегшити здійснення комер-ційних операцій. Відомими в країнах Європи є загальні умови і типові контрак-ти, що підготовлені Європейською економічною комісією ООН. Нею розроблено понад 30 таких документів. Наприклад, проформи на поставку машин і обладнання, їх монтаж і шефмонтаж (форми № 188 і 574 з модифікаціями), на експорт споживчих товарів три-валого користування (форма № 730), а також купівлю-продаж де-яких товарів (пиломатеріалів, твердого палива, зернових, картоплі, сухофруктів, цитрусових і т. п.). Для Європи регіональна комісія ЄЕК перша з регіональних комісій всесвітньої організації визначила «Генеральні умови тор-гівлі обладнанням». Інші регіональні комісії запозичили текст умов (Латинська Америка та ін.). Міжнародною торговою палатою були розроблені «Єдині правила гарантії попиту». Серед типових контрактів набули поширення типові профор-ми, що розроблені різними міжнародними професійними органі-заціями — Міжнародною федерацією інженерів-консультантів (ФIDIК), Організацією з координації європейської металооброб-ної промисловості (ОРГАЛИМ), типові проформи, розроблені Асоціацією з торгівлі зерном і кормами (ГАФТА). Цими організаціями були створені міжнародні умови, які рег-ламентують ринки інженерних цивільних робіт. Це, наприклад, типові договори про передачу ноу-хау, ліцензійний договір, ти-пові агентські угоди тощо. Необхідно зазначити, що названі документи носять рекомен-даційний характер і набирають юридичної сили для сторін у ви-падку укладення ними договору на основі певної типової профор-ми або за наявності в контракті відсилки до цих загальних умов. Як будь-які положення контракту, вони можуть відхилятися від диспозитивних норм права, що застосовується. У разі невідповідності вказаних положень імперативним приписам діють останні. Водночас слід мати на увазі, що в за-конодавстві, судовій практиці ряду країн з метою боротьби проти можливих зловживань з боку приватних осіб — уклада-чів формулярів — висувають суворі вимоги до договорів, які укладаються на базі типових проформ. Наприклад, окремі по-ложення контракту, укладеного на основі проформ, можуть бути визнані недійсними; тлумачення судами спірного питання контракту, укладеного на основі типової проформи, в практиці не на користь останньої. Виходячи з вищезазначеного, слід наголосити, що типові про-форми самі по собі регулятивного значення не мають. Тільки завдяки волевиявленню сторін вони як контрактні умови стають однією з форм недержавного регулювання. Слід також відрізняти значення типових проформ від звичаїв та традицій. Типова проформа не може застосовуватися як зви-чай. Відсилка на умову, включену в проформу, для суду або арбі-тражу не є доказом прийнятих звичаїв і традицій. Популярність тієї або іншої типової проформи залежить від її юридичних і технічних якостей, від авторитету організації, що її створила, від активності останньої щодо поширення типової проформи в діловому обігу. До типових проформ належать також документи, які розроб-лені Європейською економічною комісією ООН. Вони набувають юридичного значення, стають діючою регламентацією з волі сто-рін і являють собою модель недержавного регулювання, хоча й за участю держав. Серед таких документів Арбітражний регламент ЄЕК ООН 1966 р., Правила міжнародного комерційного арбітра-жу Економічної комісії ООН для Азії і Далекого Сходу 1966 р., Арбітражний регламент Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) 1976 р. Варто підкреслити, що значне поширення зводів єдиних пра-вил, типових проформ справляє реальний уніфікуючий вплив на міжнародні комерційні операції. Таким чином, розроблення і впровадження в діловий обіг цих документів можна розглядати як уніфікацію недержавного регу-лювання. Необхідно зазначити, що ЄЕК ООН регулярно готує також інші документи, які полегшують укладення міжнародних комер-ційних контрактів. Це різноманітні рекомендації з питань міжна-родного ділового обігу. Серед них — Керівництво з розроблення договорів про міжнародне передавання виробничого досвіду і знань у машинобудуванні; Керівництво з укладення договорів на спорудження промислових об’єктів; Керівництво з укладення міжнародних договорів про промислове співробітництво; Керів-ництво з укладення міжнародних договорів між сторонами, що об’єдналися для здійснення конкретного проекту; Керівництво з укладення міжнародних договорів на консультативний інжині-ринг, включаючи деякі пов’язані з ним аспекти технічного спри-яння; Керівництво з укладення міжнародних договорів на послуги, пов’язані з матеріально-технічним обслуговуванням, ремонтом і експлуатацією промислових та інших споруд; Керівництво з міжнародних договорів про зустрічну торгівлю, яка охоплює, зо-крема, бартерні операції; Керівництво з міжнародних компенса-ційних договорів. Усі ці документи застосовуються тільки за наявності посилан-ня на них в угоді. Широку роботу з розроблення практичних посібників, керів-ництв проводить Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), яка створена з метою підвищення впливу ООН на процес зменшення і ліквідації правових перешкод, що заважають розвитку міжнародної торгівлі; сприяння ширшій участі держав в існуючих міжнародних конвенціях; розроблення нових конвенцій та інших документів стосовно права міжнародної торгівлі; підго-товки кадрів і подання допомоги в правовій сфері міжнародної торгівлі. Україна є членом ЮНСІТРАЛ. У плані недержавного регулювання міжнародної комерційної діяльності, окрім Арбітражного регламенту Комісії ООН з права міжнародної торгівлі 1976 р., слід назвати такі документи Комі-сії: Правове керівництво ЮНСІТРАЛ з укладення міжнародних контрактів на будівництво промислових об’єктів (1987 р.); Пра-вове керівництво з міжнародних зустрічних угод (1992 р.). Ці документи містять інформацію щодо форми комерційних угод, які застосовуються у світовій практиці, техніки їх укладення. У цих документах розглядаються також проблеми, які об’єктивно можуть виникнути під час здійснення тієї або іншої комерційної операції, а також пропонуються шляхи їх вирішення. На недержавному рівні створюються також інші документи — це своєрідні кодекси поведінки. Уперше кодекси поведінки з’явилися в 30-х роках ХХ ст. у США. Трапляються також інші варіанти їхньої назви: кодекси ділової етики, етичні кодекси то-що. Серед таких документів слід назвати «Міжнародний кодекс рекламної практики», створений Міжнародною торговою пала-тою у 1937 р. (переглядався в 1949, 1955, 1966, 1973, 1986 рр.). Нею було створено також ряд кодексів щодо маркетингової дія-льності: з питань просування товару, їх продажу поштою, прак-тики безпосереднього продажу, а також з проведення маркетин-гових і соціальних досліджень. Схожі за правовою природою документи створюються різни-ми асоціаціями, біржами, навіть окремими комерсантами. Так, Міжнародна асоціація франшизи випустила «Кодекс поведінки під час здійснення договорів франшизи»; Міжнародна асоціація юристів — «Правила поведінки міжнародних арбітрів» тощо. У практиці відомі випадки, коли комерсанти-монополісти в будь-якій галузі встановлювали свої правила на ринку шляхом ство-рення типових умов або договорів. Так, у 1877 р. лондонська компанія «Корн трейд корпорейшн» розробила серію договорів про поставку зернових. Узагальнюючи дане питання, слід зазначити, що всі названі документи спрямовані на встановлення стандартів поведінки в певній професійній діяльності. Але їх не можна змішувати з ак-тами, що прийняті на міждержавному рівні (наприклад, кодекси поведінки для транснаціональних корпорацій у галузі передачі технологій, що розроблялися ООН; Принципи стосовно багато-національних підприємств і соціальної політики, розроблені МОТ, тощо). Типові правила, типові проформи і кодекси поведінки набули практичного значення в міжнародній комерційній практиці. Їх створення прямо не пов’язане з діяльністю держави або держав, але існування таких документів припускається ними.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НЕДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ» з дисципліни «Міжнародне комерційне право»
