Поняття та джерела міжнародного економічного права
Міжнародно-правове регулювання економічних, перш за все торгових, відносин між державами виникло в глибоку давнину. Торгові відносини з давніх давен є предметом міжнародних договорів. Одним із моральних і правових принципів визнавалася свобода торгових відносин - ]из соттегсіі, що було одним з найдавніших принципів міжнародного права. Перші спеціальні міжнародні торгові договори з'являються в кінці XVII ст., і до кінця XX ст. складаються деякі спеціальні принципи, інститути і міжнародно-правові доктрини, що стосуються регулювання економічних взаємовідносин держав, а саме: «рівних можливостей», «капітуляцій», «відкритих дверей», «консульської юрисдикції» та ін. В к. XIX - поч. XX ст. з'являються нові види договорів: угоди про товарообіг, транспортні, клірингові угоди (від англ. с1еагіп£ -один з видів торговельних і платіжних договорів, що регулює здійснення сторонами взаємних поставок товарів і надання послуг на основі приблизної рівності їхньої вартості. Клірингова угода передбачає безготівковий взаємний залік грошових вимог і зобов'язань)' тощо. У другій половині XX ст. в Європі виникають особливі економічні інтеграційні міжнародні організації - Європейські Співтовариства і Рада Економічної Допомоги. 1947 р. був укладений перший в історії багатосторонній торговий договір - Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ), на основі якого утворилась міжнародна установа, що об'єднує сьогодні понад 100 держав. 1980 р. було прийнято Конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, а 1989 р,- Конвенцію про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів. 1 Дипломатический словарь.- Т. II.- М.: Наука, 1985.- С. 49. 224 РОЗДІЛ 1 Серед принципів міжнародного економічного права застосовуються: 1) загальновизнані принципи міжнародного права; 2) спеціальні принципи: принцип недискримінації (надання умов, не гірших за ті, які надаються цією державою іншим державам); принцип найбільшого сприяння нації; принцип національного режиму (фізичні та юридичні особи іноземної держави повністю прирівнюються у своїх правах до національних фізичних та юридичних осіб); принцип взаємовигоди, принцип преференційного режиму (як правило, це торгові пільги, які перш за все стосуються митних зборів) тощо. Отже, міжнародне економічне право - галузь міжнародного публічного права, яка є сукупністю принципів і норм, що регулюють економічні відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права. В широкому розумінні міжнародне економічне право регулює як діяльність суверенних держав у їх міжнародних економічних відносинах, так і діяльність приватних осіб, що займаються транскордонними економічними та підприємницькими трансакціями. Предметом міжнародного економічного права є міжнародні економічні багатосторонні чи двосторонні відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного публічного права. У сучасній правовій літературі існують дві концепції міжнародного економічного права: 1) це галузь міжнародного публічного права, і предметом її є економічні відносини суб'єктів міжнародного права; 2) джерелом норм міжнародного економічного права є як міжнародне право, так і внутрішньодержавне право, а отже, міжнародне економічне право поширює свою дію на всі суб'єкти права, що беруть участь у комерційних відносинах, які виходять за межі однієї держави. Отже, залежно від розуміння міжнародного економічного права його суб'єктами є: 1) держави; 2) держави і транснаціональні корпорації. Джерела міжнародного економічного права ті самі, що й міжнародного публічного права в цілому, а саме: 1. Міжнародні договори: а) універсальні (ГАТТ); б) двосто ронні. Договори можуть бути загального характеру або спеціальні (торгові тощо); 2. Міжнародні звичаї; 3. Рішення міжнародних організацій. Міжнародні економічні договори - це угоди економічного характеру, добровільно укладені між державами чи міжнародними організаціями з метою регулювання їхніх економічних відносин. У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» 1991 р. зовнішньоекономічний договір (контракт) розглядається міжнародне економічне право
як матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (ст. 1). Слово «контрагент» латинського походження і в буквальному перекладі означає «той, хто домовляється». Отже, під контрагентом розуміється будь-яка сторона міжнародного економічного договору, яка бере на себе певні зобов'язання. Важливі норми, що використовуються у сфері регулювання міжнародних економічних відносин, містяться і в інших законах України, зокрема, Законі «Про іноземні інвестиції» 1992 р., Митному кодексі України 1991 р., Законі «Про інвестиційну діяльність» 1991 р. та ін. Важливу роль у розробленні міжнародних економічних угод відіграють також Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (нею підготовлено Конвенцію про договори міжнародної купі-влі-продажу товарів, Конвенцію про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, Акт про міжнародний комерційний арбітраж та ін.); Європейська економічна комісія ООН; Міжнародна торгова палата (вона розробила Уніфіковані звичаї і практику для документарних акредитивів, Міжнародні правила щодо тлумачення торгових термінів («Інко-термс»). Міжнародні економічні договори можна поділити на односторонні, двосторонні та багатосторонні. В односторонніх договорах договірні зобов'язання має тільки одна сторона, як-от в договорах дарування. 1992 р. між Україною та Канадою був підписаний договір позики, відповідно до якого Канада надала Україні 44 млн дол. на закупівлю канадійських товарів, у тому числі банкноти нової української валюти - гривні. Більшість міжнародних економічних договорів - двосторонні. Договори поділяються також на оплатні та безоплатні. Переважна більшість договорів укладається на взаємовигідній оплатній основі. Безоплатні договори, тобто благодійні чи добродійні,- це такі договори, як дарування, безвідсоткової позики, звільнення від оплати боргу тощо. За своїм змістом міжнародні економічні договори поділяються на торгові, що встановлюють принципи торгово-економічних відносин між двома країнами; угоди про товарообіг, які обумовлюють асортимент та кількість товарів, що постачаються з однієї країни в іншу протягом певного періоду; кредитні угоди; угоди про режим інвестицій; податкові угоди, спрямовані на усунення подвійного оподаткування товарів; угоди про економічне та технічне співробітництво; науково-технічне співробітництво тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття та джерела міжнародного економічного права» з дисципліни «Міжнародне публічне право»
