У міжнародно-правовій доктрині визнано, що міжнародні організації є суб'єктами міжнародного права. Встановлено це і в самому міжнародному праві. Так, зі ст. З Віденської конвенції про право договорів між державами і міжнародними організаціями чи між міжнародними організаціями 1986 р. випливає, що суб'єктами міжнародного права є, зокрема, і міжнародні організації. На сьогодні в міжнародному спілкуванні поряд з державами беруть участь близько 500 міжнародних організацій, створених державами з метою співробітництва у певній сфері, забезпечення і охорони їхніх спільних інтересів у міжнародному спілкуванні. Віденська конвенція про представництва держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р. також підтверджує правосуб'єкт-ність міжнародних організацій. Юридична правосуб'єктність міжнародних організацій залежить від обставин їх утворення. її можна визначити на основі установчого договору організації. Так, згідно зі ст. 104 Статуту ООН «ця організація має таку правоздатність на території своїх членів, яка необхідна для виконання її функцій та РОЗДІЛ їй .216
досягнення її цілей». Ця стаття означає, що ООН має правосуб'єктність згідно з внутрішньодержавним правом всіх своїх членів. В цілому міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій є поняттям відносним. Одна організація може мати певні права, яких не має інша організація. Спершу розглянемо правосуб'єкність міжнародних організацій у національних правових системах. Так, чи може міжнародна міжурядова організація виступати позивачем чи відповідачем у національних судах? Чи є міжурядова організація окремою юридичною особою в національному праві, такою як, наприклад, зареєстрована корпорація? У національній правовій системі міжурядові організації перебувають під внутрішньодержавною юрисдикцією і поза міжнародним контролем. Відповіді слід шукати у внутрішньодержавних конституційних принципах, що ведуть до різних вирішень у різних державах. У Великій Британії та Канаді договір набуває чинності тільки після його імплементації внутрішньодержавним законодавством. Тому, наприклад, приєднання Канади до Статуту РАД не має прямого впливу на канадське право. Щоб якимось чином врегулювати цей недолік, ч. 5 Закону Канади про дипломатичні місії та міжнародні організації дозволяє губернаторові визначити ті міжнародні організації, які будуть мати правоздатність як корпоративні утворення в Канаді, а також він має право визначати обсяг їх імунітетів. У справі АгаЬ Мопеїагу Рипсі V. НазЬіт (1990) організація звернулася з позовом до англійських судів проти свого колишнього генерального директора, який тоді проживав у Лондоні, щодо повернення великої суми грошей, у крадіжці яких він підозрювався. Організація була утворена кількома арабськими державами як організація з міжнародною правосуб'єкт-ністю, а також наділялась правами суб'єкта внутрішнього права у державі Абу Дабі, де знаходився її штаб. Відповідач успішно побудував свої аргументи на тому, що Фонд був невідомий англійському праву. Організація аргументувала тим, що конфлікти законодавчих норм дозволяють суду визнати юридичну особу, створену згідно з міжнародним правом чи, принаймні, таку, що створена за внутрішнім правом іноземної держави. Апеляційний суд у своєму рішенні (котре не було одностайним) відмовив у визнанні Фонду іноземною юридичною особою, яка має право порушувати судову справу в англійському праві, зазначаючи, що законодавство Абу Дабі, яке надало організації внутрішньодержавну правоздатність, було прийняте згідно з міжнародними зобов'язаннями цієї держави і було виключно територіальним. Міжнародний Суд не раз підкреслював, що в природі міжнародних організацій немає нічого такого, що дозволяло б право міжнародних г\ ч —і організацій ^ І /
розглядати їх як щось схоже на наддержаву. Організація має лише ту компетенцію, якою її наділили держави '. Повноваження організації закріплені її статутом. Але оскільки статут не завжди може це зробити достатньо повно, було визнано концепцію передбачених повноважень (ітрііесі ро^егз). Під ними розуміють додаткові повноваження, необхідні для досягнення цілей організації. Це підкреслювалось і МСС. У Консультативному висновку на запит ВООЗ щодо законності застосування державою ядерної зброї у збройному конфлікті (1996 р.) Суд, спираючись на попередню міжнародну судову практику, визначив: «...Потреби міжнародного життя можуть зробити необхідним, щоб організації для досягнення своїх цілей мали додаткові повноваження, які прямо не передбачені в основних актах». Насправді міжнародні організації прямо не творять міжнародне право, за винятком випадків, зазначених у р. VII Статуту ООН, за яким Рада Безпеки може приймати резолюції, що є обов'язковими для держав. Окрім того, через судові органи міжнародними організаціями створюють прецеденти. Проблему правосуб'єктності міжнародних організацій, зокрема ООН, було розглянуто у справі репарацій 2. У 1948 р. громадянин Швеції, посередник ООН у Палестині, був убитий в Єрусалимі, який знаходився у володінні Ізраїлю. В той час Ізраїль ще не був членом ООН. Перед тим як розпочати справу про відшкодування, Генеральна Асамблея звернулась до МСС за консультативним висновком щодо правоздатності організації подавати позов до міжнародного судового органу. Перше запитання стосувалось того, чи має право ООН як організація звернутись із міжнародним позовом проти відповідальної де юре чи де факто держави щодо отримання відшкодування за шкоду, спричинену ООН або особі чи особам, які діяли від імені ООН. Суд висловив думку, що ООН як особлива міжнародна організація є суб'єктом міжнародного права. Це не означає, що її правосуб'єктність є такою ж як право-суб'єктність держав. Це тільки означає, що як суб'єкт міжнародного права вона має міжнародні права та обов'язки і здатна захищати свої права шляхом звернення до МСС. Часто організація наділяє своїх представників важливими місіями, під час виконання яких вони можуть опинятись у небезпеці. В таких ситуаціях для належного виконання обов'язків представник організації має відчувати, що організація захищає його і на цей захист можна покластися. Отже, орга- 1 Асіу. ор. оп їЬ.є Іпіегргеіаіїоп оі іЬе А§геетеп1; оі 25 Маг. 1951 Ьеі^ееп *Ье №НО апй Е£ур<; [1980] І. С. 3. Кер. 89, 103. 2Карагаїїоп Сазе (АЙУ. Ор.) [1949] І.С..7. Кер. 174.
нізація повинна мати здатність звернутись до МСС. Незалежно від того, чи є країна-відповідач членом ООН, організація має право функціонального захисту своїх агентів. Друге запитання стосувалося того, яким чином право ООН можна узгодити з правами держави, громадянином якої є жертва? Адже може виникнути суперечність між правом держави здійснювати дипломатичний захист і правом організації на функціональний захист. Жодна норма міжнародного права не надає пріоритету одній чи іншій стороні. Вони повинні узгодити між собою, хто саме звертатиметься до суду. 1950 р. Ізраїль сплатив суму, яку вимагала ГА ООН за шкоду, спричинену через необачність Ізраїлю. Ця справа була важливою не тільки для ООН. Це було надзвичайно важливе рішення, яке стосується всіх міжнародних організацій. Воно демонструє, що повноваження, які має організація, не повинні обов'язково бути виражені у Статуті чи в установчому договорі, але передбачаються імпліцитно до такої міри, наскільки організації необхідно, щоб вона могла виконувати функції, для яких вона була створена. Що ж до правосуб'єктності неурядових міжнародних організацій (Міжнародна Амністія тощо), вони майже не мають правоздатності, не виявляють майже жодних прав та обов'язків. Однак вони мають важливий вплив на прийняття рішень. Особливий правовий статус має Міжнародний комітет Червоного Хреста - він утворений з внутрішньодержавних організацій, які є квазіурядовими. За ст. 71 Статуту ООН, один з основних органів ООН -ЕКОСОР має право надавати консультативний статус неурядовим організаціям, право прямо брати участь у міждержавних обговореннях. Так, на засіданнях Комісії ЕКОСОР з прав людини (54 держави) близько 120 неурядових організацій можуть виступати на форумах. Вони повинні бути акредитовані ЕКОСОР. Інший приклад: Конвенція про права дитини була розроблена і проведена польським професором, представником неурядової організації.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Право- суб'єктність міжнародних організацій» з дисципліни «Міжнародне публічне право»
