Міжнародна організація — це об'єднання держав, яке створене на основі міжнародного договору для досягнення певної мети, має відповідну систему постійно діючих органів і наділене міжнародною правосуб'єктністю. До пра-восуб'єктності організації відносять можливість укладати міжнародні угоди, право на привілеї та імунітети як самої організації, так і її персоналу, право подавати позов про відшкодування шкоди, завданої організації та її персоналу, відповідальність міжнародної організації тощо. Міжнародні організації можна класифікувати за різними критеріями: 1) за характером членів у них: • міжнародні міждержавні організації; • міжнародні недержавні організації, на приклад, Міжнародний комітет Червоного Хре ста; Асоціація міжнародного права тощо. Чле нами недержавних організацій можуть бути фізичні особи (Римський клуб), споріднені міста (Міжнародна асоціація споріднених міст) тощо; 2) за колом членів: • універсальні, відкриті для участі всіх держав світу, напри клад, ООН, спеціалізовані установи ООН тощо; • регіональні, членами яких можуть бути держави одного регіону, наприклад, Організація африканської єдності, Рада Євро пи тощо; 3) за об'єктами діяльності: • організації загальної компетенції, наприклад ООН; • організації спеціальної компетенції, наприклад, Всесвіт ній поштовий конгрес, Міжнародна організація праці тощо; 4) за характером діяльності: • політичні; • економічні; РОЗДІЛ 16 .214
• соціальні; • культурні; • наукові тощо; 5) закриті організації, які встановлюють кінцевий перелік держав, наприклад Організація держав-каучуковиробників, та відкриті організації, членство в яких не обмежене. Переважна більшість організацій є відносно відкритими, наприклад, за Статутом ООН членами цієї організації можуть бути тільки миролюбні держави. В історичному плані діалектика розвитку міжнародних організацій така: 1. Міжнародні конференції як тимчасові міжнародні орга нізації для певних конкретних цілей. 2. Міжнародні комітети, комісії. 3. Міжнародні організації як постійно діючі органи, які в кінці XIX ст. називались адміністративними союзами. Фактично до Першої світової війни події у світі значною мірою визначалися періодичними конференціями, що відбувались у Європі, наприклад, Паризька конференція 1856 р. та Берлінське зібрання 1871 р. по Балканах. Вони стали важливою передумовою створення міжнародних організацій. Однак конференція може бути скликана тільки з ініціативи однієї чи кількох держав, як правило, в результаті певної міжнародної кризи. У XIX ст. також були створені міжнародні неурядові асоціації, такі як Міжнародний комітет Червоного Хреста (заснований 1863 р.) та Асоціація міжнародного права (1873 р.). Ці неурядові організації засвідчили: щоб бути ефективним, співробітництво має бути міжнародним. Робота цих організацій мала і продовжує мати великий вплив на діяльність урядів. Так, Міжнародний комітет Червоного Хреста дуже багато зробив, щоб Женевські конвенції 1949 р. та протоколи до них були підписані. Першими прикладами міжурядових асоціацій стали міжнародні комісії, утворені з метою пожвавлення функціонування річок Рейн і Дунай. Більшість таких комісій виконували важливі адміністративні та нормотворчі функції. У 1865 р. був утворений Міжнародний телеграфний союз, який мав постійний секретаріат, а в 1874 р.— Всесвітній поштовий союз. Такі союзи займались певними специфічними сферами і не були всеохопними, але вони проклали шлях універсальним організаціям XX ст. На початку XX ст., 1919 р., було утворено Лігу Націй, яка мала на меті сприяти міжнародному співробітництву, миру та безпеці на основі роззброєння, мирного вирішення спорів та гарантій суверенітету та незалежності державам-учасницям. право міжнародних г\ і с організацій
За кожним членом Ліги Націй залишалось право вирішувати, чи мало місце порушення Пакту Ліги Націй і чи застосовувати санкції. Ця система спрацювала щодо певних порівняно незначних криз на Балканах та в Південній Америці, але там, де були безпосередньо втягнуті європейські держави та Японія, вона зазнала краху. Німецька, італійська та японська агресія 30-х років, російське вторгнення у Фінляндію викликали незначну реакцію Ліги. Ліга складалася з трьох основних органів: 1) Рада, напіввиконавчий орган, який у свою чергу скла дався з основних союзних та асоційованих держав та низки непостійних членів і приймав рішення одноголосно. Ці рішен ня не мали обов'язкової сили для держав-учасниць; 2) Асамблея, яка складалася з представників усіх держав і проводила щорічні зустрічі; 3) Секретаріат. Хоч Ліга утворювалась як міжнародна організація, вона так і не стала універсальною, а залишилась європейською інституцією. Формально Лігу було розпущено у квітні 1946 р.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття та розвиток міжнародних організацій» з дисципліни «Міжнародне публічне право»
