Україна в Європейській системі захисту прав людини
Рада Європи на сьогодні є найважливішою інституцією захисту прав людини в Європі. Вона тісно співпрацює з Європейським Союзом, який вимагає, щоб його члени дотримувались стандартів демократії та захисту прав людини Ради Європи. Сам Європейський Союз не може стати стороною міжнародного договору, однак, як зазначено у ст. 6 Амстердамського договору, Європейський Союз поважає основні права та свободи, сформульовані Конвенцією про захист прав людини та основних свобод. Отже, без повної узгодженості з принципами захисту прав людини Ради Європи неможлива реальна співпраця з Європейським Союзом. Зрозуміло, що за п'ятдесятилітню історію захист прав людини в рамках Ради Європи Е. А. Лукашева.— М.: 'Права человека. Учебник для вузов / Отв. ред. ^^ Изд. группа НОРМА-ИНФРА М, 1999.- С. 518. 2 Європейська конвенція про правопорушення щодо культурних цінностей від 23 червня 1985 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах.- Вказ. праця,- С. 307. Україна в Європейській системі захисту прав людини
РОЗДІЛ 9 144
вийшов далеко за межі тільки Європейської конвенції. Що найважливіше, він став частиною національних законодавств, що і необхідно для його ефективності. Серед основних принципів захисту прав людини, вироблених Радою Європи, виділяють принципи демократії та верховенства права. Згідно зі ст. З Статуту Ради Європи «кожен член Ради Європи повинен визнати принципи верховенства права і здійснення прав людини та основних свобод усіма особами, які перебувають під його юрисдикцією, і щиро та ефективно співпрацювати в досягненні мети Ради Європи» 1. Під демократією маються на увазі не тільки регулярні вибори, а й демократична конституція, котра передбачає поділ влад, і подальше законодавство, котре цей поділ підтримує, і спеціальні регулювання, котрі торкаються основних учасників політичної системи - політичних партій. Законом повинні регулюватися їх вільне утворення, існування та створення умов для громадської діяльності. І це питання не тільки демократії, а й прав людини в політичній сфері. Це торкається права людей брати участь у політичному процесі, утворювати політичні партії, вільно висловлювати політичні погляди, обираючи членів цих партій до парламенту. Без чітко структурованої плюралістичної та вільної партійної системи демократія неможлива 2. Україна заявила про своє бажання вступити до Ради Європи ще у липні 1992 р. Однак тільки з кінця 1994 р. взаємини України та Ради Європи почали розвиватися динамічно. З січня 1995 р. при Раді Європи розпочала роботу місія постійного спостерігача України. Було розроблено Програму спільних дій між Україною та Радою Європи, яка мала на меті розвиток діалогу між Україною та цією організацією, реформування українського законодавства відповідно до стандартів Ради Європи тощо. 26 вересня 1995 р. ПАРЄ прийняла Висновок № 190 (1995) щодо вступу України до РЄ, у якому, проаналізувавши конституційну ситуацію в Україні, зокрема у тому, що стосується поділу влади, захисту прав людини та перспектив здійснення швидких економічних реформ, а також кроки, які Україна на той час вже здійснила на шляху зближення з Радою Європи, рекомендувала Комітетові Міністрів запросити Україну стати членом Ради Європи 3. 1 \¥у<іга О. Ргіпсіріез оі Нитап КІ£ПІ8 Рго£есі,іоп іп ІЬе МетЬег Соиігігіез °ї іЬе Соипсіі о£ Еигоре // Зетіпаг оі іпе УегкЬоупа Касіа оі ХЛсгаіпе аші *Ье Соипсіі ої Еигоре оп їЬе Ье£а1 Ргоіесііоп оі Нитап КіеЬіз.- Куіу, 11 Липе 1999. ча. 3 Парламентська Асамблея Ради Європи. Висновок № 190 (1995) щодо вступу України до Ради Європи (неофіційний переклад). Страсбург, 26 вересня 1995 р.— Українська правнича фундація. 145. європейська система захисту прав людини Як зазначалося вище, 31 жовтня 1995 р. Верховна Рада України проголосувала за приєднання до статуту Ради Європи, а 9 листопада Комітет Міністрів Ради Європи юридично затвердив рішення ПАРЄ про вступ України до цієї авторитетної міжнародної організації. Ставши членом Ради Європи, Україна намагається виконувати взяті на себе зобов'язання. Зокрема, були прийняті нова Конституція України 1996 р., Закон «Про Конституційний Суд України» 1996 р. із змінами та доповненнями 1997 р., низка законів про вибори, Закон «Про державну виконавчу службу», ратифіковані Конвенція про захист прав людини та основних свобод і всі протоколи до неї. Ратифіковані також Рамкова конвенція про захист національних меншин, Європейська конвенція про запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, Європейська конвенція про видачу правопорушників, Конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах, Конвенція про передачу засуджених осіб, Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, Європейська хартія місцевого самоврядування, Генеральна угода про привілеї та імунітети тощо. Україна підписала Європейську соціальну хартію, а у травні 1999 р. навіть її переглянутий варіант, однак питання її ратифікації залишається відкритим 1. 1999 р. було прийнято Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р.» 2, однак Конституційний Суд України визнав його недійсним у зв'язку з порушенням процедури підписання Закону. Подальшому вдосконаленню демократичних засад судової системи України має сприяти прийняття нових законів України «Про судоустрій», «Про статус суддів», «Про кваліфікаційні комісії та кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів України», «Про органи суддівського самоврядування», які вже були прийняті або проекти яких нині обговорюються Верховною Радою3. В той же час Верховна Рада України може впливати на забезпечення прав людини не тіль-КИ законотворенням, але й, як зазначає Г. Удовенко, шляхом контролю за виконанням законів, кадрових питань щодо Уряду, визначення засад державної політики 4. 1 Удовенко Г. Й. Завдання подальшого розвитку системи забезпечення прав людини в Україні // Семінар Верховної Ради України та Ради Європи з законодавчого забезпечення прав людини.- К., 11.06.1999. 2 Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р.» від 24 грудня 1999 р. // Голос України.— 30 груд. 1999.- № 244.- С. 3. 3 Забігайло В. К. Завдання і перспективи гармонізації права України з міжнародним гуманітарним правом // Семінар Верховної Ради України...- Вказ. праця. 4 Удовенко Г. Й.— Там само. РОЗДІЛ 9 146
Деякі вчені пропонують піти шляхом, яким пішли Велика Британія, ФРН, інші держави, а саме прийняти спеціальний нормативний правовий акт, який би законодавчо трансформував Європейську конвенцію у внутрішнє законодавство, або прийняти закон про права людини, складовою частиною якого були б основні положення Європейської конвенції '. Робота над проектом такого закону триває. На думку О. Чалого, добре було б прийняти Закон України «Про імплементацію міжнародних договорів» на зразок Кезі;а1;етепі. США 2. Необхідність гармонізації законодавства України з міжнародно-правовими стандартами у сфері прав людини усвідомлюється в Україні. Так, ще 1996 р. Указом Президента було створено Державну міжвідомчу комісію з питань впровадження в законодавство України норм і стандартів Ради Європи (зі змінами і доповненнями згідно з Указом Президента України від 27 січня 1999 р.), очолювану міністром юстиції України. Комісія є координаційним органом з питань підготовки пропозицій щодо приведення національного законодавства у відповідність до європейських норм і стандартів. Основним завданням Комісії є розроблення проектів планів реформування законодавства України, яке регулює права та свободи особи, координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади стосовно розробки проектів нормативних актів з питань приведення законодавства України у відповідність до міжнародних правових норм і стандартів 3. Наступним важливим етапом став Указ Президента від 9 лютого 1999 р. «Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади», в якому розроблено методологічні засади діяльності щодо гармонізації законодавства України: визначено її зміст, основні завдання та принципи, пріоритетні сфери та етапи, механізм впровадження у право-застосовчу практику. Зокрема, виконання першого етапу гармонізації зорієнтоване на завершення формування основ правової системи України відповідно до фундаментальних норм і принципів Ради Європи, а саме: виконання зобов'язань за висновком № 190 ПАРЄ, взятих Україною при вступі до Ради Європи, прийняття інших найважливіших законів України -Цивільного, Цивільно-процесуального, Адміністративного, Адміністративно-процесуального кодексів, завершення реформи судочинства і пенітенціарної системи в Україні, проведення 1 Див.: Забігайло В. К. Завдання і перспективи гармонізації права України з міжнародним гуманітарним правом // Семінар Верховної Ради України та Ради Європи з законодавчого захисту прав людини.- Вказ. праця. 2 3 доповіді О. Чалого «Формування сучасної міжнародно-правової позиції України» на конференції «Україна і міжнародне право на межі тисячоліть (до завершення 10-ліття міжнародного права ООН 1989-1999 рр.)».- К., 26- 27 лист. 1999. 3 Забігайло В. К. Завдання і перспективи гармонізації...— Вказ. праця. європейська система захисту прав людини
адміністративної реформи та створення ефективної системи впровадження законодавства '. З метою подальшої демократизації механізму реєстрації гро-мадян Президентом України 31 жовтня 1998 р. було видано Указ «Про службу громадянства та реєстрацію фізичних осіб», яким передбачено створення в системі органів Міністерства юстиції служби громадянства та реєстрації фізичних осіб шляхом передачі їй функцій паспортної служби, яка до цього часу знаходилася в структурі Міністерства внутрішніх справ. Крім того, в цьому контексті Міністерством юстиції підготовлено проекти законів України «Про єдиний державний реєстр фізичних осіб та порядок їх реєстрації», «Про паспорт» та інші. Цей етап передбачає також розгортання роботи, спрямованої на внесення змін і доповнень до чинного законодавства, якщо воно суперечить нормам і стандартам міжнародного права з прав людини. Кабінет Міністрів України розробив та вніс до Верховної Ради проект Засад державної політики України у галузі прав людини як рамковий документ про здійснення державної правової політики захисту прав людини. 17 червня 1999 р. Верховна Рада України відповідною постановою ухвалила Рамковий документ «Про Засади державної політики України в галузі прав людини» 2, який повинен забезпечити практичні юридичні механізми реалізації положень Конституції України стосовно основних прав і свобод. Тим самим було виконане одне з найважливіших зобов'язань нашої держави згідно з Висновком ПАРЄ № 190 (1995 р.). Разом з тим відносини України з Радою Європи не є безпро-блемними. Неодноразово Україні погрожувалось призупиненням участі делегації українських законодавців у ПАРЄ, зокрема на січневій та червневій 1999 р. сесіях ПАРЄ. У січні 1999 р. Україні було рекомендовано продемонструвати до наступної сесії ПАРЄ у червні 1999 р. «істотний прогрес» у виконанні своїх обіцянок Раді Європи. На думку Комітету з моніторингу Ради Європи, значного прогресу досягнуто не було, оскільки формально було прийнято лише один із п'яти необхідних законів - ухвалено Постанову «Про Засади державної політики в галузі прав людини». Залишилися неприйнятний Закон про судоустрій, Кримінальний та Кримінально-процесуальний, Цивільний та Цивільно-процесуальний кодекси, а також Закон про політичні партії. Комітет з моніторингу також зазначав, що де-юре не скасовано і смертну кару, є утиски свободи преси, проблеми самоврядування, не ратифіковано Європейську хартію про ре- 1 Забігайло В. К. Завдання і перспективи гармонізації...- Вказ. праця. , 2 Постанова Верховної Ради України «Про Засади державної політики України в галузі прав людини» // Голос України.- 25 черв. 1999.- № 115.— С. 3. РОЗДІЛ 9 148
гіональні мови та мови меншин, не виконуються судові рішення *. Водночас було відзначено, що окрім прийняття згаданого рамкового акта, деякі інші зобов'язання перебувають на завершаль-ній стадії їх виконання, як-от підписання Україною 7 травня 1999 р. Європейської соціальної хартії (переглянутий варіант); відповідно до Указу Президента України від 13 березня 1999 р. Державний департамент з питань виконання покарань було виведено з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ України; парламент України ухвалив в цілому Європейську хартію про регіональні мови та мови національних меншин, з подальшим законодавчим роз'ясненням механізмів реалізації цієї Хартії; було прийнято у третьому читанні Закон України «Про політичні партії». Ці кроки Асамблея визнала свідченням того, що досягнуто певного прогресу на шляху виконання Україною зобов'язань, хоча ще багато залишається зробити і в галузі гармонізації українського законодавства з європейськими стандартами та забезпечення дотримання цих принципів у практичній роботі органів влади України, і в забезпеченні верховенства права, якого вимагають наявні факти невиконання судових рішень 2. Це і стало підставою рішення Асамблеї про доречність, відповідно до правила 6 Правил Процедури, порушення на першій частині чергової сесії 2000 року процедури, метою якої було б призупинення прав членів делегації України на подання на обговорення офіційних документів у дусі правила 23 Правил Процедури, на виконання обов'язків та голосування в Асамблеї та її органах, зберігаючи за членами право відвідувати засідання та виступати на сесії і протягом засідань органів Асамблеї, до того моменту, поки не буде здійснено подальших заходів, що вважатимуться за значний прогрес у дусі Резолюції 1179, ухваленої в січні 1999 р.3. Однак, враховуючи прийняття Верховною Радою України Закону «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р.» 4, рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності низки положень Кримінального кодексу України, що передбачають смертну кару як вид покарання, та вжиття інших заходів у дусі Резолюції 1179, санкції, передбачені Рекомендацією 1416 ПАРЄ, до України застосовані не були. Отже, попри проблемні питання у відносинах України та Ради Європи можна говорити про готовність обох сторін спільно їх вирішувати. 1 Рекомендація 1416 ПАРЄ щодо виконання зобов'язань, взятих Украї ною // Голос України.- 15 лип. 1999.- № 128.- С. 5. 2 Там само. 3 Там само. 4 Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р.» // Голос України.- ЗО груд. 1999.- № 244.- С. 3. європейська система захисту прав людини
І
Окрім Ради Європи, Україна бере активну участь і в роботі іншої європейської організації - ОБСЄ. ЗО січня 1992 р. Україна була офіційно визнана як одна з повноправних держав -учасниць НБСЄ, і з цієї дати принципи і домовленості, закріплені у Підсумковому акті та інших документах НБСЄ (тепер ОБСЄ), є обов'язковими для України. Разом з тим УРСР у складі СРСР, який був членом НБСЄ, не могла не бути пов'язана з цією організацією. Після прийняття Підсумкового акта НБСЄ 9 листопада 1976 р. в Україні було створено Українську громадську групу для сприяння імплементації Гельсінських угод. Група заявила про себе Декларацією, яка проголосила своїм основним завданням інформування урядів держав - учасниць НБСЄ та світу про порушення в Україні Загальної декларації прав людини та тих статей, прийнятих Гельсінською конференцією, які торкаються гуманітарних питань '. Декларація була підписана керівником групи Миколою Руденком та дев'ятьма іншими членами групи. 18 жовтня 1977 р. учасник групи Петро Григоренко звернувся з відкритим листом до учасників Белградської конференції НБСЄ, у якому просив вимагати від СРСР негайного припинення фізичних та моральних катувань, що застосовувались до ув'язненого керівника Української Гельсінської групи Миколи Руденка та його товариша Олекси Тихого 2. Однак як у Белграді, так і на наступній конференції у Мадриді СРСР звинуватив західні держави, які піднімали питання порушення прав людини в Радянському Союзі, у втручанні у свої внутрішні справи. За тоталітарного режиму захист прав людини цивілізованими засобами згідно з Гельсінськими угодами виявився неможливим. З 37 членів Української Гельсінської групи на 1980 р. 34 були ув'язнені в тюрмах, концентраційних таборах, психіатричних лікарнях, заслані чи видворені з країни. Після здобуття Україною незалежності та визнання України як члена НБСЄ участь нашої держави у цій організації є досить активною. Так, ще перед самітом у Будапешті Україна висунула ідею прийняти рішення про створення спеціальної групи з представників ООН, НАТО, ЄС, ЗЄС та НБСЄ, яка почала б роботу над угодою між цими структурами про співробітництво та розподіл обов'язків для запезпечення стабільності в регіоні. Україна намагалася провести цю пропозицію в 1 Бесіагаііоп ої Ьїіе ІЛсгаіпіап РиЬНс Сгоир їо Рготоіе іЬе Ітр1етепі,аі,іоп оі £Ье Неівіпкі Ассогсіз // ТЬе Нитап КІ£ІИз Моуетепі; іп Икгаіпе. Ооситепіз оі їЬе Икгаіпіап Неізіпкі Огоир 1976-1980.- ВаШтоге, ^азЬ., Тогопїо: Зтоіозкур РиЬИзЬегз, 1980.- Р. 19-22. 2 Ап Ореп Ье1;їег £о £Ье Рагіісірапїз оі ІЬе Веі^гасіе Сопїегепсе, еіс. Ьу Р. Сгіеогепко (ОсїоЬег 18, 1977) // ТЬе Нитап КІ£Ь1;з Моуетепі; іп і;кгаіпе...- Вказ. праця.- Р. 165-166. РОЗДІЛ 9 150
робочих групах, які два місяці до саміту в Будапешті працювали в рамках конференції НБСЄ. Однак у ході дискусій і консультацій стало очевидним, що інші організації, в першу чергу НАТО, ще не готові до детального розгляду всіх аспектів такої взаємодії 1. 15 червня 1994 р. згідно з рішенням Комітету старших посадових осіб ОБСЄ було утворено Місію ОБСЄ в Україні, до складу якої входили експерти з конституційних та економічних питань, з метою підтримки роботи згаданих експертів та подання звітів щодо ситуації в Криму 2. 24 січня 1994 р. було підписано Меморандум про взаєморозуміння між Українським урядом та Місією. Це була чи не єдина в історії ОБСЄ Місія, яка успішно завершила свою роботу і виконала покладені на неї завдання щодо попередження напруженості та сприяння взаєморозумінню в регіоні. Неодноразово в Україну приїжджав Верховний комісар у справах національних меншин. Активною була участь делегації України у восьмій щорічній сесії Парламентської асамблеї ОБСЄ в Санкт-Петербурзі у липні 1999 р. Зокрема, було внесено низку вагомих поправок до економічної резолюції Санкт-петербурзької декларації стосовно відновлення Балканського регіону, таких як, наприклад, щодо надання негайної допомоги для компенсації не лише країнам, які межують із Косово, а й «іншим сусіднім країнам, які постраждали від скорочення експорту й імпорту після зруйнування транспортних комунікацій і особливо річкового судноплавства по Дунаю» 3. Під час Санкт-петербурзького саміту одну з чотирьох вакансій віце-президента асамблеї виборов представник України — народний депутат Ігор Остапі. Варшавське бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ на запрошення Міністерства закордонних справ України та Центральної виборчої комісії утворило Місії спостереження за парламентськими виборами 29 березня 1998 р. та президентськими виборами 1999 р. В одній із заяв Місії щодо виборів 29 березня зазначалось, що, як член ОБСЄ, Україна зобов'язалась поважати права і свободи преси незалежно від її політичної орієнтації. У випадку ж призупинення видання газети «Правда України» та накладення непомірного штрафу на газету «Всеукраїнські відомості» це право було порушене 4. 1 Була б політична воля.- Вказ. праця,- С. 14. 2 ТЬе О8СЕ Міззіоп Іо ІІкгаіпе // ЬМр://те«'-«'.О5се.ог8/е/с1ос8/8игуеу/ икгаіпе.Ьіт. 3 Шевчук Ю. Рівні серед рівних, а не учні сильних // Голос України.— 13 лип. 1999.- № 126.- С. 2. 4 О8СЕ ОШсе £ог Оетосгаііс ІпзіНиїіопз апй Нитап Кі£Ь1;8 Ргезз піеп-Ь // ЬМр://'«'«г«г.озсе.ог8/іп5І;/осііЬг/пе\У5/икг1.Ьйт. європейська система захисту і гі прав людини І О І ОБСЄ також надає допомогу Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та іншим інституціям захисту прав людини г. У щорічних доповідях щодо порушень прав людини Гельсінський комітет аналізує і ситуацію в Україні. Так, у доповіді за 1998 р. Україну разом з іншими колишніми радянськими республіками було піддано критиці за збереження системи прописки, яка є серйозним обмеженням свободи пересування та права особи обирати собі місце проживання 2. Як бачимо, за неповних п'ять років перебування в Раді Європи та за сім років членства в ОБСЄ Україна встигла зробити чимало. Однак ще більше залишається зробити на шляху до відкритого та демократичного суспільства, розбудови якого вимагає від нас членство в європейській системі захисту прав людини.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Україна в Європейській системі захисту прав людини» з дисципліни «Міжнародне публічне право»
