Основу правопорядку ЄС складає так зване первинне за конодавство: установчі договори (Договір про Європейсь кий Союз, договори створення Європейських співтова риств), договори про внесення змін до установчих договорів, угоди про приєднання до ЄС нових держав членів, а також міжнародні договори, укладені між державами членами з питань, що належать до сфери компетенції Союзу та Співто вариств. Право Європейського Союзу 257 Переважна більшість норм права ЄС існують у формі пра вових актів, передбачених у ст. 249 Договору про Європейсь ке співтовариство (похідне, вторинне законодавство): рег ламентів і директив. Регламенти — нормативно правові акти, що мають за гальне застосування, є обов’язковими у всіх своїх складо вих частинах, підлягають прямому застосуванню в усіх дер жавах членах. Регламенти не потребують будь яких заходів з імплементації в національні правопорядки держав членів. Директиви – нормативно правові акти, що є обов’язко вими для держав членів щодо результатів, які мають бути досягнуті. Але держави члени мають право вільно обирати форму та засоби імплементації директиви у внутрішньодер жавні правопорядки. Рішення – правові акти індивідуального значення, що є обов’язковими в усіх своїх складових частинах для тих, кому вони адресовані. Це можуть бути як держави члени, так і юридичні або фізичні особи. Слід звернути увагу на те, що в рамках другої і третьої опор Договір про ЄС встановлює інші форми правових актів органів Союзу. Міжнародні договори, укладені Співтовариством із пи тань, які належать до його компетенції, мають пріоритет над похідним законодавством. Концепція загальних принципів права була розробле на Судом Європейських співтовариств для усунення про галин у праві Співтовариств. Джерелом загальних прин ципів права є положення установчих договорів, національ ного законодавства держав членів, норми міжнародного права. Прикладами загальних принципів права можуть служити принципи правової визначеності правових норм, законних очікувань, пропорційності, а також основні пра ва людини. Рішення Суду Європейських співтовариств не мають юридично обов’язкової сили прецеденту. Втім правило пре цеденту фактично використовується Судом Європейських співтовариств, іншими органами ЄС та доктриною.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Джерела права Європейського Союзу» з дисципліни «Міжнародне право»
