Ідея міжнародного кримінального права широко обгово рюється у правовій літературі з початку ХІХ ст.1. Але в неї значно глибші корені. Ще в ХVІІ ст. Гуго Гроцій проголо сив засади космополітичної юриспруденції: кожна держа 1 Під міжнародним кримінальним правом при цьому нерідко розуміли будь яке вчення про міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинні стю (Див.: Мартенс Ф. Ф. Современное международное право цивилизо ванных народов. — Т. 2. — СПб.: Типография А. Бенке, 1900. — С. 386— 396). Це ж саме невірне судження зустрічається і в сучасних працях із міжнародного кримінального права (Див.: Международное уголовное пра во / Отв. ред. В. Н. Кудрявцев. — М.: Наука, 1995. — 172 с.; Панов В. П. Международное уголовное право. — М.: ИНФРА М, 1997. — 310 с.). 230 Розділ 14 ва зобов’язана або самостійно покарати злочинця, або ви дати його державі, що його переслідує. Згодом ця ідея була розвинена в теорії універсальної дії правових законів, яка основну увагу зосередила на невідворотності покарання. При цьому будь який злочин розглядався як такий, що при родно посягає на загальний світовий правопорядок. Тому на перший план висувалася ідея повної уніфікації кримі нального законодавства держав на основі міжнародного кримінального кодексу. На початку ХХ ст. пошуки в галузі теорії міжнародного кримінального права досягли кульмінації. Були розроблені проекти міжнародних кримінальних кодексів і винесені для обговорення на міжнародні кримінальні конгреси. Жоден із цих проектів не був прийнятий навіть у рамках декіль кох держав. Приблизно та сама ситуація зберігається аж до сьогодні, хоча існують авторитетні кримінологічні дослід ження універсальних джерел злочинності1, а у світі укла дено кілька десятків загальних міжнародних договорів про уніфікацію кримінального законодавства. Однак існуючі міжнародні договори про уніфікацію кримінального зако нодавства не можна ототожнювати з поняттям міжнарод ного кримінального права. І все ж таки сьогодні виникає можливість говорити про формування міжнародного кримінального права як сукуп ності міжнародно правових норм, що встановлюють на цьо му етапі його розвитку караність найбільш серйозних і та ких, що викликають заклопотаність усього міжнародного співтовариства, посягань на міжнародний мир, міжнарод ну безпеку, людяність. З метою вирішення цього завдання в міжнародному кримінальному праві визначені діяння, що є злочинними, і встановлені покарання, що підлягають за стосуванню до осіб, які скоїли такі злочини. Становлення міжнародного кримінального права без посередньо пов’язане із прийняттям статутів міжнарод них кримінальних судових органів: Статуту Міжнарод ного трибуналу з Руанди, Статуту Міжнародного трибу 1 Такі концепції знайшли відображення, наприклад, в матеріалах V Конгресу ООН із запобігання злочинності, що проходив у 1978 р. Міжнародно2правове регулювання питань юрисдикції 231 налу з колишньої Югославії, Римського Статуту Міжна родного кримінального суду1. У цих актах закріплена міжнародна юрисдикція трибуналів щодо строго визна ченого переліку злочинів, сформульовані склади таких злочинів і визначені кримінально процесуальні та кри мінально виконавчі процедури залучення до міжнарод ної кримінальної відповідальності. Міжнародне кримі нальне право на сьогодні визнає такі злочини: злочини проти людства (геноцид, апартеїд, расову дискримінацію), військові злочини. Геноцид. Злочинність геноциду визнана Конвенцією про попередження злочину геноциду та покарання за нього 1948 р., Статутом Міжнародного кримінального суду. Загальнови знано, що геноцид є злочином і відповідно до звичаєвого права. Міжнародне право розглядає геноцид як тяжкий міжнародний злочин проти людяності. Геноцид відносить ся до міжнародних злочинів з дуже високим рівнем латент ності. Влади держав, як правило, замовчують факти гено циду2 або не включають геноцид у кримінальне законодав ство3. Справи, пов’язані із залученням до відповідальності за злочин геноциду, у національній судовій практиці зуст річаються вкрай рідко4. У міжнародній практиці юрисдик цією із притягнення до відповідальності за цей злочин на ділені всі три існуючі міжнародні кримінальні судові орга ни: Міжнародний трибунал із Руанди, Міжнародний трибунал з колишньої Югославії, що вже винесли кілька вироків, і Міжнародний кримінальний суд. 1 Римський Статут Міжнародного кримінального суду є багатосто роннім міжнародним договором. Україна підписала Статут, але не рати фікувала його з огляду на суперечність Конституції України. Див. Рішен ня Конституційного Суду України від 11 липня 2001 р. № 3 в/2001. 2 Наприклад, в Австралії офіційна практика насильницької пере дачі дітей аборигенів до «білого» середовища з метою асиміляції існу вала біля ста років, з 1880 по 1970 р. Розгляд перших пов’язаних із цим судових позивів почався в 1999 р. 3 Кримінальне законодавство СРСР не знало поняття злочину геноциду. 4 Одним з небагатьох випадків є судовий процес зі звинувачення у злочині геноциду червоних кхмерів у період їх правління в Камбоджі у 1976—1979 роках. 232 Розділ 14 Суб’єктом злочину геноциду може бути як фізична осо ба, так і держава. Міжнародне право передбачає можливість застосування до злочинців універсальної кримінальної юрисдикції. Апартеїд. Злочинність апартеїду визнана Конвенцією про запобігання злочину апартеїду та покарання за нього 1973 р. Але з огляду на склад злочину, визначений у Кон венції, апартеїд, поза сумнівом, є злочинним відповідно до звичаєвого міжнародного права. Прийняття Конвенції про запобігання злочину апартеїду та покарання за нього було пов’язане з появою держав — Південно Африканської Рес публіки та Південної Родезії, які проводили політику расо вої сегрегації, спрямовану на знищення небілого населен ня цих країн. Міжнародне право розглядає апартеїд як тяж кий міжнародний злочин проти людяності, який становить серйозну загрозу для міжнародного миру та безпеки (ст. І). Розгляд справ про скоєння цього злочину підпадає під юрис дикцію міжнародних криінальних судових органів, на що вказують статті ІІІ і V Конвенції. Правова кваліфікація політики та практики расової сег регації та дискримінації, яку було проведено під час роз робки тексту Конвенції, призвела до висновку, що вони ма ють різні прояви та підпадають під ознаки різних злочинів. Тому апартеїд за своїм складом є «синтетичним» злочином, який об’єднує ознаки двох інших тяжких міжнародних зло чинів — геноциду та расової дискримінації (ст. ІІ). Військові злочини. Перелік військових злочинів наданий у Женевських конвенціях про захист жертв війни 1949 р., у Статуті Міжнародного кримінального суду
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Міжнародне кримінальне право» з дисципліни «Міжнародне право»
