НАТО заснована Північноатлантичним договором, який був підписаний 4 квітня 1949 р. і набрав чинності 24 серпня 1949 р. На сьогодні членами НАТО є 19 держав. Основною метою НАТО є забезпечення стабільності та добробуту в Північноатлантичному регіоні. Відповідно до ст. 5 Північноатлантичного договору члени організації роз глядають збройний напад на одного або декількох із них у Європі або Північній Америці як напад на всіх учасників договору. Якщо такий збройний напад відбудеться, кожний член організації в порядку здійснення права на індивіду альну або колективну самооборону, визнаного ст. 51 Стату ту ООН, прийняв на себе зобов’язання надати стороні або сторонам, що зазнали нападу, таку допомогу, яку визнає необхідною, включаючи застосування збройної сили. НАТО має сповістити Раду Безпеки ООН про будь який збройний напад і про всі заходи, вжиті внаслідок нього. Такі заходи мають бути припинені після дій Ради Безпеки, необхідних для відновлення та підтримання миру. Держави — члени НАТО зобов’язалися утримуватися у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її за стосування будь яким способом, несумісним із цілями ООН, вирішувати всі свої спори мирними засобами, сприяти по дальшому розвитку мирних і дружніх відносин між наро дами. У зв’язку з корінними змінами в Європі та розпуском Організації Варшавського Договору на початку 90 х років НАТО заявило про нову концепцію свого стратегічного роз витку (Лондонська декларація «Північноатлантичний аль янс у процесі змін» від 6 липня 1990 р.) включаючи пропо зиції щодо розвитку співробітництва з державами Цент 180 Розділ 12 ральної та Східної Європи з широкого спектра політичних і військових питань. 7–8 листопада 1991 р. головами держав і урядів, що брали участь у сесії Ради НАТО в Римі, були прийняті Нова стратегічна концепція Альянсу та Римська декларація про мир і співробітництво. У Заяві Ради НАТО, зробленій у Брюсселі в 1994 р., було оголошено про поча ток програми «Партнерство в ім’я миру». Органи НАТО. Для реалізації цілей НАТО створена складна політична та військова структура. Вищим політичним і військовим органом є Північноат2 лантична рада. Її компетенція ґрунтована безпосередньо на статуті організації (ст. 9). Рада збирається на різних рівнях: голів держав і урядів, міністрів закордонних справ, пост ійних представників у ранзі послів. В останньому випадку вона називається Постійною радою. У рамках Ради прово дяться консультації та приймаються рішення з усіх питань діяльності організації. Збори Постійної ради проводяться не менше одного разу на тиждень. Рада приймає рішення, що можуть носити політичний і юридичний характер. У першому разі Рада приймає декларації та комюніке, у яких проголошує та пояснює пріоритети політики Альянсу дер жавам, які не є членами цієї організації. Рішення юридич ного характеру адресовані державам членам і можуть сто суватися різних аспектів діяльності організації. Комітет оборонного планування зазвичай збирається на рівні постійних представників держав членів (крім Фран ції) та не менше двох разів на рік на рівні міністрів оборо ни. У межах сфери своєї діяльності має ті самі повноважен ня, що й Рада. Група ядерного планування збирається на рівні постійних представників і міністрів оборони. Розгля дає будь які питання, що стосуються політики Альянсу у відношенні ядерної зброї. Військовий комітет – головний військовий орган, що складається з начальників генераль них штабів усіх держав членів. Він розробляє основні на прями військової політики та стратегії Альянсу. Міжнарод2 ний військовий штаб складається з військового персоналу держав членів, направленого до Штаб квартири НАТО для роботи в міжнародній якості задля досягнення загальних цілей Альянсу. Штаб проводить дослідження та розробляє Міжнародні організації 181 плани та рекомендації з військових питань. Генеральний секретар призначається Радою, що засідає на рівні голів держав і урядів і є основною адміністративною особою. Відповідає за сприяння і вироблення рішень в Альянсі. Може пропонувати теми для обговорення та виносити на розгляд власні проекти рішень різних питань порядку ден ного. Від імені Альянсу робить заяви у пресі. Керує робо тою персоналу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Організація Північноатлантичного договору (НАТО)» з дисципліни «Міжнародне право»
