Привілеї й імунітети органів зовнішніх зносин за участю міжнародних організацій і їхнього персоналу
Специфіка надання привілеїв й імунітетів органам зовнішніх зносин за участю міжнародних організацій і їхнього персоналу полягає у тристоронньому характері 1 Серед них можна зазначити: Конвенцію про привілеї та імунітети ООН 1946 р., Угоду про привілеї й імунітети Європейського відділу ООН 1946 р., Угоду між США й ООН про місцезнаходження центральних закладів ООН 1947 р., Генеральну угоду про привілеї та імунітети Ради Європи 1949 р. з Протоколами, 1952, 1956, 1961, 1990 роки, Віденську конвенцію про представництво держав у їх відносинах із міжнародни ми організаціями універсального характеру 1975 р. 168 Розділ 11 виникаючих відносин. Привілеї й імунітети надаються не міжнародною організацією, що посилає, а державою, на території якої розташовані її органи. Тому крім загальних договорів про привілеї й імунітети представництв, що ук ладаються державами з організацією, остання укладає ще і спеціальну угоду із приймаючою державою. Саме вона є визначальною в разі виникнення спорів про обсяг і зміст привілеїв й імунітетів. Представництва держав при міжнародних організаціях користуються зазвичай недоторканністю приміщень. У Віденській конвенції про представництва держав у їхніх відносинах із міжнародними організаціями універсально го характеру це абсолютний імунітет приміщень постійно го представництва (ст. 23), але не службових приміщень делегації в органах організації та на конференціях. У дого ворах із міжнародними організаціями це положення може бути уточнене на користь розширення недоторканності при міщень. Абсолютно недоторканними є відповідно до Віденської конвенції про представництва держав у їхніх відносинах із міжнародними організаціями універсально го характеру архіви та документи представництва. Вони не підлягають ані розкриттю, ані затримці. Цей імунітет діє в тому самому обсязі, що і в дипломатичному праві. Пред ставництво держави при міжнародній організації має також фіскальні привілеї, митні імунітети. Їм належить право користування прапором і емблемою своєї держави. Для здійснення своїх функцій представництво має свободу зно син зі своєю державою та свободу пересування співробіт ників представництва на території країни перебування. Представництва міжнародних організацій і їхні головні органи зазвичай також користуються на території держав членів привілеями й імунітетами, наданими дипломатич ним місіям1. До особистих привілеїв і імунітетів членів представництв при міжнародних організаціях належить насамперед осо биста недоторканність у тому самому обсязі, що і для дип ломатичних агентів. Абсолютну недоторканність зазвичай 1 Див., наприклад: Генеральна угода про привілеї й імунітети Ради Європи 1949 р. (статті 6, 7, 8). Право зовнішніх зносин 169 мають також особиста резиденція члена представництва, офіційні документи та кореспонденція. Юрисдикційний імунітет члена представництва при міжнародній органі зації відрізняється від статусу дипломатичного агента, особ ливо щодо імунітету від кримінальної юрисдикції. Відповід но до Віденської конвенції про представництва держав у їхніх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру імунітет від кримінальної юрисдикції поширюєть ся лише на дії, вчинені при виконанні офіційних функцій (ст. 60). Аналогічно надаються особисті юрисдикційні іму нітети вищим представникам держав членів у головних орга нах організацій1. У той же час вищим посадовим особам міжнародних організацій можуть бути надані привілеї й іму нітети дипломатичних агентів2. Посадові особи мають більш скромні юрисдикційні імунітети3. Обсяг фіскальних при вілеїв і митних імунітетів, а також право голови представ ництва користуватися прапором і емблемою організації за галом відповідають тому, що надано відповідно до міжна родного права дипломатичним агентам. Слід мати на увазі, що статус представництв держав при міжнародних організаціях і статус посадових осіб органі зацій у державах членах урегульований численними міжнародними договорами держав з міжнародними орга нізаціями. Тому для встановлення точного обсягу привілеїв й імунітетів у зовнішніх зносинах за участю міжнародних міжурядових організацій слід звертатися до конкретних міжнародних договорів. 1 Генеральна угода про привілеї та імунітети Ради Європи 1949 р. закріплює: «Представникам у Комітеті Міністрів при виконанні ними своїх службових обов’язків і під час поїздки до місця засідання й назад надається… а) імунітети від особистого арешту або затримання і від на кладення арешту» (ст. 9). 2 У зазначеній вище Генеральній угоді Генеральному Секретарю Ради Європи і його заступнику, а також членам їхніх родин мають бути на дані привілеї та імунітети, надані «відповідно до міжнародного права дипломатичним представникам» (ст.16). 3 Посадові особи Ради Європи «не підлягають судовій відповідаль ності за сказане чи написане ними і за всі дії, скоєні ними як посадови ми особами у рамках їхніх повноважень» (п. «а» ст.18 Генеральної уго ди про привілеї та імунітети Ради Європи 1949 р.).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Привілеї й імунітети органів зовнішніх зносин за участю міжнародних організацій і їхнього персоналу» з дисципліни «Міжнародне право»
