Спеціальні місії – один зі способів здійснення держава ми зовнішніх зносин, що зустрічаються найчастіше. Це і найбільш стародавній спосіб підтримки зовнішньополітич них зв’язків. У чинному міжнародному праві поняття спе ціальної місії існує для визначення статусу місії, що має представницький і тимчасовий характер, що посилається однією державою до іншої, за згодою останньої, для розгля ду визначених питань чи для виконання в цій державі ви значеної задачі. Правові й звичаєво правові норми про спе ціальні місії кодифіковані в Конвенції про спеціальні місії 1969 р.1. Спеціальна місія завжди має офіційний державний ста тус. Її міжнародно правовий статус узагалі дуже близький до статусу дипломатичних представництв, за винятком де яких особливостей, пов’язаних із тимчасовим характером місії. Крім того, спеціальні місії можуть спрямовуватися та прийматися незалежно від наявності дипломатичних чи консульських відносин. Функції спеціальних місій узгод жуються державами в кожному випадку окремо (проведен ня переговорів, підписання документів, участь в урочистих чи жалобних заходах і т. п.). Згода на прийом спеціальної місії, на відміну від згоди на обмін дипломатичними пред ставництвами, може бути виражена в будь якій, у тому числі в мовчазній формі. Для призначення голови спеціаль ної місії одержання агреману не обов’язкове. 1 Див.: Міжнародне право в документах / За заг. ред. М. В. Буро менського. – С. 163–169.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Спеціальні місії» з дисципліни «Міжнародне право»
