Міжнародне право, встановлюючи режим космічного простору та небесних тіл, тим не менше не містить загаль новизнаного визначення цих територій. Що стосується кос мічного простору, то основною причиною такої невизначе ності є відсутність у праві чіткого розрізнення між космо сом і повітряним простором, який визнається територією держави. У міжнародно правовій практиці низки держав і в доктрині космос нерідко визначають як простір, що зна ходиться за межами повітряної сфери Землі, режим якого визначає міжнародне право1. У космосі інколи виділяють простори, що мають особливості з погляду їхнього викори стання: ближній космос, дальній космос, геостаціонарну орбіту. Правовий режим цих просторів ґрунтується на існу ючому режимі всього космічного простору. Небесними тіла ми слід вважати будь які космічні тіла, що мають природ не походження. Основним міжнародно правовим актом, що визначає ре жим дослідження та використання космічного простору та небесних тіл, є Договір про космос 1967 р. Він встановлює, що «дослідження та використання космічного простору, включно з Місяцем та іншими небесними тілами, здійснюється на благо та в інтересах всіх країн, незалеж но від ступеня їхнього економічного або наукового розвит ку, та є надбанням всього людства»2. Ніяка ділянка кос мічного простору, включно з небесними тілами, не підля гає національному привласненню ні шляхом проголошення на них суверенітету, ні шляхом використання або окупації, ні будь якими іншими способами (ст. 2), а дослідження кос 1 В Юридичному підкомітеті Комітету ООН з використання косміч ного простору у мирних цілях питання про делімітацію космосу обго ворюється з 1967 р. і залишається поки невирішеним. Існуючі погляди на критерії делімітації іноді суттєво відрізняються, що не дозволяє го ворити про наявність необхідного opinio juris. 2 Див.: Міжнародне право в документах / За заг. ред. М. В. Буро менського. – С. 121. Міжнародно2правовий режим космічного простору 139 мічного простору слід проводити відповідно до міжнарод ного права, включно зі Статутом ООН (ст. 3). Надзвичайно важливою є норма ст. 4 Договору про кос мос 1967 р. про заборону розміщення зброї масового зни щення. Тим самим космічний простір і небесні тіла прого лошені частково демілітаризованою зоною, включно з без’я дерним статусом. Договором 1963 р. в космосі також заборонено проводити будь які випробування ядерної зброї1. Розміщення в космосі звичайних видів озброєння та зброй них сил загальним міжнародним правом не заборонено, так само як не заборонено використання космосу для військо вих цілей. Деякі обмеження в цій галузі накладали лише двосторонні угоди2. Місяць та інші небесні тіла є демілітаризованими та ней тралізованими територіями, що забороняє будь яке їх військове використання. Відповідно до Договору про космос 1967 р. вони можуть бути використані виключно в мирних цілях. Однак це не виключає права держави включати військовослужбовців у склад екіпажу космічного об’єкта (ст. 4) та їхнього права робити посадку на небесні тіла. Вивчення та дослідження космічного простору і небес них тіл має відбуватися в такий способом, щоб уникати їх шкідливого забруднення, а також несприятливих змін зем ного середовища. У дійсності ця норма поки важко реалі зується та є скоріше побажанням. За різними оцінками навколоземний космічний простір вже нині заповнено чис ленними недіючими космічними об’єктами та їхніми час тинами, а деякі види палива, що застосовується в ракето носіях, шкідливо впливає на озонову кулю Землі. Тим не менше пріоритети засвоєння космосу навряд чи будуть по ставлені в залежність від екологічних недоліків існуючих технологій. Спроба розвинути й уточнити деякі положення Догово ру про космос 1967 р. була зроблена в Угоді про діяльність 1 Див.: Там само. – С. 309. 2 Див., наприклад: Договор между Союзом Советских Социалисти ческих Республик и Соединенными Штатами Америки об ограничении систем противоракетной обороны от 26 мая 1972 г. // Международное право в документах / Сост. Н. Т. Блатова. – С. 694–698. 140 Розділ 10 держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р. Зокрема, угода поширює на Місяць і небесні тіла режим «загального надбання людства» та приписує, щоб розробка природних ресурсів була тут підпорядкована спеціальному міжнарод но правовому режиму. Однак ні Угода, ні інші міжнарод но правові акти такий режим не встановлюють, що свідчить про «заморожування» питання. За аналогією із проблема ми, що виникли у зв’язку зі спробами врегулювати режим здобування корисних копалин з морського дна, можна при пустити, що звернення до питання про освоєння ресурсів небесних тіл відбудеться не раніше, ніж у багатьох держав з’являться необхідні технічні можливості. Усе це зайвий раз підтверджує, що міжнародне косміч не право в частині визначення режиму космосу та небесних тіл значною мірою перебуває в області бажаного, оскільки область дійсного залишається поки що поза межами досяж ності людства. У той же час ідеали, які закладає в міжна родне космічне право сучасне людство, можливо, в майбут ньому убережуть космос від варварського освоєння, яке зазнала Земля.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Космічний простір і небесні тіла» з дисципліни «Міжнародне право»
