Доктрина, певна річ, є факультативним джерелом між народного права і дає можливість використовувати праці найбільш авторитетних і кваліфікованих юристів із публі чного права. Цілком очевидно, що доктрина може бути ви користана виключно в тих випадках, коли відсутні інші джерела або коли визначеність зобов’язань, що з них ви пливають, викликає сумніви. Можливе звернення до праць тих юристів, які справили на міжнародне право формую чий вплив чи є авторитетними свідками певних етапів його розвитку. Серед таких юристів слід назвати Г. Гроція, Ф. Суареса, К. Блюнчлі, Л. Оппенгейма, А. Фердросса, Ф. Мар тенса, Л. Камаровського та деяких інших. Нерідкими є випадки, коли доктрину використовують для підтвердження існування міжнародного правового зви чаю. Саме так було з визнанням того, що в Європі не існує права дипломатичного притулку1. Офіційні державні та міжнародні органи широко викори стовують доктрину для тлумачення міжнародно правових норм. Немає жодного сумніву, що в цьому разі саме позиції, погляди фахівців із права можуть сформувати остаточні уяв лення про межі й обсяг міжнародних зобов’язань.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Доктрина» з дисципліни «Міжнародне право»
