Поява нового суб’єкта права є важливим явищем для будь якої правової системи. Тим більше якщо таким суб’єк том виступає держава. Існуючі держави й інші суб’єкти міжнародного права не можуть ігнорувати міжнародну пра восуб’єктність новоутвореної держави, але з політичних міркувань вони іноді утримуються від встановлення дво сторонніх правовідносин або обумовлюють їх можливість визнанням певних вимог1. Однак нормальний розвиток міжнародного співробітництва передбачає, що нова держа ва отримає в найкоротший термін визнання з боку інших держав та виступить повноправним учасником міжнарод них правовідносин. Таким чином, міжнародно правове ви знання держави — це односторонній правовий акт суб’єкта міжнародного права, яким констатується юридичний факт утворення нової держави та висловлюється намір вступити з новим суб’єктом міжнародного права у міжнародні пра вовідносини. Норми інституту міжнародно правового ви знання носять в основному звичаєвий характер, а спроби його кодифікації поки що не мали успіху. Саме визнання може бути чітко визначеним або носити мовчазний характер. У науці міжнародного права існують дві основні теорії визнання держав — декларативна та конститутивна. Згід но з декларативною теорією держава визнається суб’єктом міжнародного права з моменту свого утворення, незалеж но від визнання з боку інших суб’єктів міжнародного пра ва. Ця теорія знайшла своє відображення у згаданій Міжа мериканській конвенції про права та обов’язки держав від 26 грудня 1933 р., де встановлено, що «існування держа ви не залежить від її визнання іншими державами» (ст. 3). Конститутивна теорія стверджує, що нова держава стає суб’єктом міжнародного публічного права лише в разі 1 Див., наприклад, критерії офіційного визнання держав, що утво рилися на теренах колишнього СРСР, викладені у Заяві країн ЄС від 23 грудня 1991 р. (Действующее международное право: В 2 т. — Т. 1. — С. 91, 92). 36 Розділ 3 визнання її вже існуючими державами, тобто саме таке визнання й утворює (конституює) нового суб’єкта міжна родного права. Ця теорія набула практичного втілення в політиці європейських держав після Віденського конгре су 1815 р. У сучасному міжнародному праві жодна з цих теорій не діє в чистому вигляді. З одного боку, нова суве ренна держава, безумовно, має міжнародні права й обов’яз ки з моменту свого утворення. Але, з іншого боку, міжна родна правосуб’єктність держави так і залишиться юри дичною фікцією, якщо жоден з існуючих суб’єктів міжнародного права не виявить бажання підтримувати з нею міжнародні правовідносини. Міжнародно правова практика напрацювала три різнови ди визнання: de jure, de facto та ad hoc. Визнання de jure оз начає повне й остаточне офіційне визнання нової держави в якості суб’єкта міжнародного права. При цьому встановлен ня міжнародних відносин відбувається на найвищому дип ломатичному рівні. Визнання de facto має місце при сумні вах щодо життєздатності нової держави, коли встановлюють ся міжнародні відносини в деяких сферах співробітництва (економічній, культурній, екологічній та інших), а саме виз нання може бути відкликане. Визнання ad hoc означає офіц ійний контакт із невизнаною державою задля вирішення конкретної проблеми у двосторонніх відносинах (наприклад, у разі необхідності повернення літака, якого було угнано те рористами на територію невизнаної держави). Від визнання держави як суб’єкта міжнародного права слід відрізняти визнання уряду як законного представника держави на міжнародній арені. Таке визнання виникає в разі приходу нового уряду до влади неконституційним шляхом. Практиці відомі два підходи до визнання урядів. Перший підхід було сформульовано міністром закордонних справ Мексики Естрадою, який вказав, що визнання означає втру чання у внутрішні справи інших держав. Другий підхід, відо мий як «доктрина Тобара» (представника Венесуели), був відображений у Конвенції держав Центральної Америки від 20 грудня 1907 р. Згідно із цією конвенцією держави учас ниці брали на себе обов’язок не визнавати уряди, які прий шли до влади шляхом революції або перевороту, доки не буде сформовано новий уряд шляхом вільних виборів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Визнання держав і урядів» з дисципліни «Міжнародне право»
