Згідно зі ст. 1 Міжамериканської конвенції про права та обов’язки держав від 26 грудня 1933 р., держава як особа міжнародного права повинна мати: постійне населення; визначену територію; уряд; спроможність вступати у зно сини з іншими державами. Міжнародна правосуб’єктність держав базується на їхній невід’ємній властивості — державному суверенітеті. Завдяки цьому держави мають право вступати в будь які міжнародно правові відносини: укладати міжнародні договори2, брати участь у діяльності міжнародних організацій3, підтримувати дипломатичні, консульські та інші зв’язки, виступати сторо ною у Міжнародному Суді ООН, у разі необхідності правомірно застосовувати силу відповідно до Статуту ООН та ін. Над державами в міжнародних відносинах не має вер ховної влади, але всі держави повинні сумлінно викону вати свої міжнародні зобов’язання. Усі держави юридич 1 Див.: Лукашук И. И. Глобализация, государство, право, XXI век. — М.: Спарк, 2000. — С. 65—67; Нгуен Куок Динь, Патрик Дайе, Алэн Пелле. Международное публичное право / Пер. с фр.: В 2 т. — Т. 1. — К.: Сфера, 2000. — С. 245, 246. 2 Так, ст. 6 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р. говорить: «Кожна держава володіє правоздатні стю укладати договори» (Міжнародне право в документах / За заг. ред. д. ю. н., проф. М. В. Буроменського. — Х.: Вид во Національного уні верситету внутрішніх справ, 2003. – С. 24). 3 Наприклад, членами ООН можуть бути всі миролюбні держави, які візьмуть на себе зобов’язання згідно зі Статутом ООН і які, на думку ООН, можуть і бажають ці зобов’язаіння виконувати (ст. 4 Статуту Організації Об’єднаних Націй від 26 червня 1945 р.) (Там само. — С. 174). 34 Розділ 3 но рівноправні та володіють суверенітетом. Статут ООН (ст. 2) закріпив принципи суверенної рівності держав, те риторіальної цілісності держав, невтручання у внутрішні справи інших держав, співробітництва держав та ін. При цьому держави можуть мати також спеціальний міжна родно правовий статус. Наприклад, статус нейтральної держави (Швейцарія, Австрія, Лаос, Мальта тощо). У міжнародних відносинах держава представлена систе мою органів і посадових осіб. Кожен із підрозділів у межах своєї компетенції та повноважень здійснює зовнішньополі тичну, зовнішньоекономічну та інші види діяльності. У разі порушення міжнародно правових зобов’язань держава як суб’єкт міжнародного права несе міжнародно правову відповідальність, незалежно від того, який її орган або по садова особа своєю поведінкою завдали шкоду міжнародно му праву1. Поряд із міжнародно правовою відповідальністю держави до міжнародної кримінальної відповідальності можуть бути притягнені посадові особи2. У міжнародно правові відносини можуть вступати адмі ністративно територіальні одиниці й автономії унітарних держав, а також суб’єкти федерацій (землі, штати, канто ни та ін). На відміну від самої держави, яка є первинним суб’єктом міжнародного права, внутрішньодержавні тери торіальні одиниці виступають у якості похідних суб’єктів міжнародного права, міжнародна діяльність яких визна чається за національним законодавством. У разі потреби держави можуть укладати міжнародні договори про співро бітництво своїх територіальних одиниць. Наприклад, Укра їна є учасником Європейської хартії місцевого самовряду вання 1985 р., Європейської рамкової конвенції про основні принципи транскордонного співробітництва між територі альними громадами та владами 1980 р. і Протоколу № 2 до неї 1998 р. тощо. 1 Див. главу ІІ Проекту статей про відповідальність держав 2001 р. Комісії з міжнародного права ООН // Международное публичное и час тное право. — 2002. — № 2. — С. 68, 69. 2 Див.: ст. 27 Римского Статута Международного уголовного суда // Действующее международное право: В 2 т. — Т. 1. / Сост. Ю. М. Колосов, Э. С. Кривчикова. — М.: Междунар. отношения, 2002. — С. 334.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Держава як основний суб’єкт міжнародного права» з дисципліни «Міжнародне право»
