ОКРЕМІ ВІДОМОСТІ ПРО РУЧНУ ВОГНЕПАЛЬНУ ЗБРОЮ ТА БОЄПРИПАСИ ДО НЕЇ
Основними видами ручної стрілецької зброї, які вивчає судова балістика, є револьвери, пістолети, пістолети-кулемети, автомати, гвинтівки, карабіни, мисливська та спортивна зброя. 148
Револьвер — це короткоствольна (довжина ствола — 57–267 мм) багатозарядна неавтоматична вогнепальна зброя. Особливістю револьверів є наявність барабана, де розміщуються патрони. Стрільба здійснюється одиночними пострілами, патрони постачаються з барабана обертанням останнього під час встановлення курка на бойовий звід. Після стрільби стріляні гільзи витягуються вручну шомполом поодинці чи всі одразу під час заміни барабана. Пістолет — ручна короткоствольна (довжина ствола — 53– 250 мм) багатозарядна автоматична вогнепальна зброя з калібром 2,7–11,45 мм. Основна відмінність пістолетів від револьверів полягає в автоматичному перезаряджанні, відсутності барабана та наявності магазина, вміщеного, як правило, у рукоятці. Пістолет-кулемет — сучасна багатозарядна зброя, проміжна між пістолетами й автоматами. Довжина ствола — 112–360 мм. Відмінність пістолета-кулемета від пістолета полягає в автоматичній стрільбі й наявності магазина, який вміщує 70 і більше патронів. У готовому до стрільби пістолеті-кулеметі патрон розміщується в магазині, а не в патроннику, як у пістолетів. Для стрільби масивний затвор необхідно відвести назад і затримати на бойовому зводі. Після натискання на спусковий гачок затвор спрямовується вперед, досилає патрон до патронника і розбиває капсуль — відбувається постріл. Затвор пороховими газами відкидається назад, викидаючи стріляну гільзу, і стає на бойовий звід. Якщо спусковий гачок натиснутий, цикл стрільби повторюється автоматично. Вітчизняні пістолети-кулемети Шпагіна (ПКШ), Дегтярьова (ПКД), Судаєва (ПКС) називають ще автоматами. У них використовують стандартні пістолетно-кулеметні патрони калібру 7,62 мм зразка 1930 р. Пістолети-кулемети мають різні розміри й калібри, наприклад “Узі” (Ізраїль) — 9,0 мм, “Інгрем” (США) — 9,0, “Скорпіон” (Чехія—Словаччина) — 7,65 мм. Автомат — ручна середньоствольна (довжина ствола — 225– 530 мм) багатозарядна автоматична вогнепальна зброя, з якої можна вести вогонь як одиночними пострілами, так і серіями. Автомати відрізняються від пістолетів-кулеметів прицільністю й дальністю ведення вогню (до 600 м), конструкцією затвора й механікою пострілу. В автоматах перезаряджання також здійснюється газами, які утворюються під час пострілу, проте не безпосередньо, а через відведення їх до спеціального пристрою. 149
Гвинтівка і карабін. Гвинтівка — довгоствольна (довжина ствола — 600–800 мм) одно- чи багатозарядна неавтоматична (або автоматична чи самозарядна) вогнепальна зброя. Безпосередньо гвинтівки рідко застосовують для вчинення злочинів через їх громіздкість. Найчастіше злочинці з бойових гвинтівок виготовляють обрізи, зменшуючи довжину ствола та приклада. Карабін — середньоствольна (довжина ствола — 600 мм) одно- чи багатозарядна неавтоматична (або самозарядна) вогнепальна зброя, виготовлена на основі гвинтівки за рахунок укорочення ствола та приклада. Мисливська зброя, як правило, буває заводського виготовлення (проте зустрічається й кустарного) і поділяється за видом снаряда, який використовують, на кульову, дробову та комбіновану. Кульова мисливська зброя має, як правило, один нарізний ствол, з якого стріляють тільки кулями. За калібром і видом застосовуваних боєприпасів розрізняють такі види кульових нарізних мисливських рушниць: штуцери та карабіни. Дробова мисливська зброя має тільки гладкі, ненарізні стволи (один або два), розташовані горизонтально чи вертикально. З такої зброї можна стріляти шротом або спеціальними кулями. Комбіновані мисливські рушниці призначені для стрільби як шротом, так і кулями. Вони можуть мати один і більше стволів. Якщо рушниця має один ствол, до неї додається нарізний ствол-вставка або ствол має чокове звуження з нарізами (парадокс). У рушницях із трьома стволами два гладкоствольні, а один — нарізний. Спортивна зброя складається з тренувальної (це, як правило, малокаліберні гвинтівки та пістолети), стендової зброї для тренувань та змагань. Боєприпаси — боєзаряди, без яких неможливі постріли. Боєзаряд складається з вибухової речовини, снаряда й пижа, гільзи для з’єднання заряду в одне ціле. Старовинні зразки вогнепальної зброї, окремі мисливські та сучасні саморобні зразки дульнозарядні, тобто їх заряджають через дульну частину ствола — спочатку засипають порох, потім закладають пиж, на який кладуть снаряд (кулю чи шрот) і знову прикривають його пижом. Для пострілу необхідно через спеціальний отвір у казенній частині ствола запалити порох, і лише тоді відбудеться постріл. Таку запальну зброю виготовляють, як правило, неповнолітні. У практиці її називають самопалами. 150
Складові сучасного заряду об’єднані в одному пристрої, який називають патроном. Такий патрон називають ще унітарним. За формою та конструкцією патрони можуть бути різними: наприклад, мати різне розміщення ініціювальної речовини для запалення порохового заряду. За цією ознакою розрізняють патрони центрального та бокового займання. Сучасні гільзи виготовляють зі сталі, плакують міддю і покривають антикорозійним лаком. Форма гільзи може бути пляшкоподібною, конічною чи циліндричною. Гільзи старих зразків (для гвинтівок), мисливських і дрібнокаліберних спортивних патронів на денці мають головку, а гільзи нових зразків — кільцеву канавку. У центрі денця є капсульне гніздо, в яке вміщують капсуль з ударно-вибуховою (ініціювальною) речовиною. Снаряд (кулю) закріплюють у денці гільзи за допомогою обжиму (гвинтівочний і пістолетно-кулеметний патрон калібру 7,62 мм зразка 1943 р.; дрібнокаліберний спортивний патрон калібру 5,6 мм; бойовий патрон калібру 5,45 мм), кернування (револьверний і пістолетно-кулеметний патрон калібру 7,62 мм зразка 1930 р.) і щільної посадки (патрон калібру 9,0 мм). Патрони для мисливської зброї мають циліндроподібні металеві або картонні гільзи багаторазового використання. Після першого пострілу гільзу можна спорядити вручну за допомогою спеціальних пристроїв (наприклад, “Діана”). Кулі бойових зразків за формою передньої частини бувають гострокінцеві, плоскі та напівсферичні. Хвостова частина окремих куль (важких, бронебійних) має конічну форму. За конструкцією кулі поділяють на оболонкові та безоболонкові. Оболонкові мають сталеву оболонку, всередині якої розміщується свинець або осердя для збільшення убивчої сили. Безоболонкові кулі — це моноліт із металу (свинцю, чавуну). Застосовують їх у спортивних і мисливських патронах. Злочинці найчастіше користуються безоболонковими кулями. Спеціальні безоболонкові кулі застосовують для споряджання патронів мисливської зброї. Інколи злочинці використовують спеціальні кулі для стрільби з обрізів мисливської зброї.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОКРЕМІ ВІДОМОСТІ ПРО РУЧНУ ВОГНЕПАЛЬНУ ЗБРОЮ ТА БОЄПРИПАСИ ДО НЕЇ» з дисципліни «Кримінологія»
